У нас все так швидко змінюється, що не встигаєш реагувати. Вчора, наприклад, була невдала спроба «Штайнмайєр-майдану», а вже сьогодні, 15 жовтня, все починається по-новому. Колони, прапори, гасла і так далі. Але є події, що мають фундаментальне значення. Це як гніт, який, с…ка, не поспішаючи горить, але обов’язково бахне. Благо вибухати є чому.
Тепер перейдемо до подій давно минулих днів. Ранок, 9 жовтня. Середовище. До рекордної пресухи президента Зеленського майже добу. О десятій годині ранку В конференц-залі агентства «Інтерфакс-Україна» зібралося з десяток телевізійників і журналістів. В основному представлені інформаційні канали з пулу Медведчука–Козака і заспана тітка з «Рейтерса». Тема ранкової пресухи звучить сухувато: «Оприлюднення фактів тиску посольства США на правоохоронні органи України з метою втручання у виборчий процес у Сполучених Штатах Америки». Оприлюднити факти зібрався народний депутат Андрій Деркач. У залі встановлена велика плазма, на якій висить заставка: NABU-leaks. І водопровідний кран, з якого то б’є промінь світла, то тече потік жовтого кольору. Об’ємні папки з матеріалами чекають на своїх читачів. Однак аудиторія зібралася явно не цільова. Для телевізійника, що працює в «полі», освоїти кілька десятків сторінок, навіть якщо частина з них виконана у вигляді інфографіки – завдання з розряду нездійсненних. Максимум – сторінка тексту. Та й то, якщо хтось пояснить, у чому суть. Тому папки ніхто не бере. Це потім, після прес-конференції, в агентство за документами ломанут практично всі акредитовані в Києві європейські, англійські та американські журналісти. Індус з CNN буде проклинати той день, коли вирішив поспати, а його колеги-конкуренти з Fox-news стануть буквально полювати за телефоном приймальні Деркача. Поки ж все тихо, без ажіотажу. Ну чергове «втручання», ну вибори в США. Для нас це не новина. І що нового може розповісти Деркач, якщо екс-генеральний прокурор Юрій Луценко вже зробив на тему втручання України в американські вибори цілу купу заяв? Більш того, сидить тепер у Лондоні, боїться приїхати на батьківщину, оскільки проти нього тут порушили кримінальну справу.
Але коли Деркач почав говорити, першою прокинулася тітка з «Рейтерс», а потім і журналістки, які працюють підставкою для мікрофона, несміло потяглися до папок, щоб спробувати зрозуміти. Забігаючи вперед, відзначу: тільки профі з CNN та інших американських ЗМІ зрозуміли, що відбулося 9 жовтня. Ще зрозумів «вічний» керівник агентства «Інтерфакс-Україна» олександра Мартиненка. Він вставив флешку з матеріалами в свій комп, скачав їх і сумно похитав головою. Інші українські журналісти весь свій інтелектуальний ресурс витратили на заучування прізвища Штайнмайера.
Тепер про те, що сталося. Деркач, як зазначає один з поінформованих «Телеграм каналів, провернув воістину «хитрожопую комбінацію». «Запакував» в один «кейс» (так тепер модно писати) відразу декілька інформаційних бомб із сповільненою дією. І так «запакував», що вони в сумі накривають велику політичну площа: від Ситника до Байдена і Йованович (екс-посол США в Києві). Давайте розбиратися разом.
«Кейс перший»: НАБУ і Танкова
Для початку невеличка ремарка. Вищезгадана тітка з «Рейтерс», коли прокинулася від подиву, задала дуже слушне запитання: звідки документи? За версією Деркача, він отримав їх від неназваних «журналістів-розслідувачів, які побоюються помсти». Але головне – не звідки, а що опублікував депутат. Це матеріали реальних кримінальних справ, порушених у встановленому законом порядку. З усіма формальними атрибутами: номер, коли було заведено, слідчий і так далі. Всього таких справ 14, і всі разом вони і складають той самий «український кейс», за який йде війна на знищення між республіканцями і демократами. Якщо бути точними, то між адміністрацією Трампа та співробітниками американських спецслужб, контрольованих демократами. Це не звичайні «сливи» інфи від «журналістів», які часто не дуже розуміють, про що йде мова. Це документи, отримані слідчим шляхом, мають найвищу ступінь легітимності, оскільки є доказами в суді. До суду, природно, справа не дійшла. Але зате дійшло до початку процедури імпічменту, в ході якого «український кейс» з кримінальних справ може зіграти вирішальну роль. Українці як би вирішують долю американської демократії. Прикольно.
Отже, документи справжні, і представники спецслужб США, які розуміють, про що йде мова, розуміють цей факт. Першим в «кейсі Деркача» значиться епізод «службового листування НАБУ та посольства США».
Національне антикорупційне бюро України є головною метою скандалу. Бюро було створено за ініціативою Демпартії США, коли вона була при владі за часів Обами. Як і інші антикорупційні органи України – Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Вищий антикорупційний суд і Національне агентство по запобіганню корупції. Але НАБУ – це їх улюблене дітище. Не дарма ж Бюро відкрито називають філією ФБР. Американці з розмахом підійшли до справи, укомплектувавши НАБУ своєї перевіреної агентурою. Зокрема, перший заступник голови Бюро Гізо Углава є встановленим агентом американських спецслужб. Ким же у такому випадку є Ситник – офіційний директор «українського ФБР»? Питання, звісно, риторичне. Посольство США в Києві, розташоване на вулиці Танковій, була куратором дій НАБУ. Диппредставництво очолювала Марі Йованович. Та сама, до якої Дональд Трамп різко втратив довіру і достроково відкликав з посади посла. 11 жовтня, через 48 годин після прес-конференції Деркача, Йованович давала свідчення в комітетах Палати представників з іноземних справ, розвідці та нагляду в рамках процедури імпічменту чинного президента США. Вона заявила, що «президент Трамп відкликав її з України, керуючись необґрунтованими і помилковими твердженнями». З точки зору міжнародного і українського права, посольство США, як і будь-яке інше дипломатичне представництво, не має права втручатися у внутрішні справи країни перебування. Про те, що НАБУ – американська контора, в Україні знають всі. Проте одна справа – знати і зовсім інша – довести. Цитую Андрія Деркача: «Тривалий час перший заступник голови Національного антикорупційного бюро Гізо Углава через свою помічницю Поліну Чиж надавав посольству США інформацію, яка негативно впливає на перебіг подій в Україні і Сполучених Штатах». Що це за інформація?
Слайд перший: запит посольством США від НАБУ справи Злочевського та «Буризмы»
Зверніть увагу, що мова йде про електронному листуванні співробітниці посольства США Анни Ємельянової та Поліни Чиж, помічниці Углавы. Листування носить службовий характер, оскільки учасниці користуються службовим «милом». Ємельянова – посольства США (state.gov), Чиж – НАБУ (nabu.gov). Адреси можна прочитати на слайді. Аня просить Поліну, щоб детективи НАБУ (!), імена яких суворо засекречені, заповнили анкети, які розробило посольство США на прохання «експертів». Якщо по-простому, то американці відкрито вимагають інформацію по шести поточним кримінальних справах, які ведуть детективи Нацбюро. Саме вимагають, оскільки детективи повинні заповнити анкети до 28.11.2017. Уявіть собі посольство РФ у Вашингтоні, яке вимагає від заступника директора ФБР документи кримінальних справ, та ще у вигляді анкет, заповнених детективами, які ці справи ведуть. Та одного такого документа було б достатньо, щоб демократична американська преса кричала про російське втручання у внутрішні справи Америки! Причому весь цимус в тому, що це не хакер з Чернігова зламав пошту НАБУ і посольство на Танковій. Документ отримано належним процесуальним шляхом. Є рішення суду про проведення виїмки пошти», є регламентовані дії співробітників СБУ, які цим займалися. А це має значення для доказової бази щодо тієї ж Йованович, яка «необґрунтовано втратила довіру Трампа». Чи Так вже й необґрунтовано втратила?
Третій пункт у переліку – кримінальне провадження у відношенні екс-міністра екології Миколи Злочевського. Для розуміючих людей згадка справи Злочевського в контексті листування посольства США в Україні і НАБУ – просто бомба. Микола є власником тієї самої газодобувної компанії «Буризма», яку згадував президент Дональд Трамп в опублікованому телефонній розмові з Володимиром Зеленським. У раді директорів «Буризмы» працював син екс-віце-президента США Хантер Байден. У листопаді 2017 року посольство США в Україні засуетилось і зажадало інформацію про справі, в якій одним із фігурантів є син колишнього віце-президента.
Продовження випливає.
Thanks!
Our editors are notified.