Напередодні

Сиджу, значить, готуюся до перегляду позачергового засідання Ради. Дуже правильно зробив Зеленський: спочатку розпустив цих …, а потім попросив розглянути зміни в закон про вибори. Парубій (практично екс-спікер) в шоці. Терзає Конституцію і намагається виправити прикус. Причому робить це одночасно. Каже, так не за правилами. Люблю дивитися терзання депутатів, яких несподівано відривають від годівниці. Є в цьому певну естетичну насолоду. Знову ж вирячені очі першого віце-спікера (практично колишнього) Ірини Геращенко.

Відповідну фотографію зберіг на компі. Довгими зимовими вечорами вона буде зігрівати душу. Жартую. Чисто поржать. Перетруска, утруска і фасування політичних трупів, які наповнюють парламент, призначено на 21 липня. Треба не забути купити газету «Голос Гройсмана», де повинен бути офіційно опубліковано указ про розпуск. Подібна увага до дрібниць можуть зрозуміти тільки ті, хто дихав «вільним повітрям нації», що походить з опен-асса (опен-спейсу) Петра Олексійовича протягом останніх п’яти років. Це як із зони відкинутися на зелену «хімію». Починаєш цінувати будь-які дрібниці. Гаразд, залишимо лірику.

Подивився список кадрового наповнення адміністрації. Богдана смутно пам’ятаю. Бігав по Кабміну Миколи Яновича. Звернув тоді увагу на показово розкішні «котли», якими він світив. Сяде, значить, на диванчик у адміністратора, ручку з годинником підніме і підпирає підборіддя. Говорили, що хороший юрист. У Портнова працював, а це показник якості. Намагається бути таким же жорстким, але до вчителя далеко. Затаїв глибоку внутрішню образу на «БПП». Його цинічно кинули на виборах. Вже ніби й зайшов за списком, однак у результаті мандат отримав інший. Так, прямий зв’язок з Коломойським. Все правильно. Чи можна розцінювати його призначення як свідчення впливу олігарха на кадрові рішення Зеленського? Питання двояке. Серед цих «дітей», «сценаристів», «продюсерів», «сисадмінів» та іншої дрібниці тільки Богдан реально може вирішувати питання і розуміє, як працює насправді механізм влади. Інші нульові. Тому й вибору у Зеленського не було. Постійно обс…здогадатися публічно, звичайно, можна, але такий стан швидко набридає. Можливо, Ігор Валерійович тактовно натякнув на цю обставину. Без всякої задньої або передньої думки. Типу, Вова, а працювати хто буде, твої клоуни?

Хто там ще… Інших взагалі не знаю. Якщо я їх не знаю, то 99 відсотків населення нації теж. Скандал з призначенням і зникненням з посади заступника голови адміністрації ТП з відомства Клімкіна Зеркаль категорично вітаю. Просто не розумію, як там це ось виявилося. Напевно, Клімкін як через родичів підсунув. Точніше, підклав під Богдана. Найчистіше примірник з непідробним євроінтеграційним розумом. Мабуть, крутіше тільки Климпуш-Цинцадзе. Але у неї прізвище подвійна, що все пояснює.

Глава АП Богдан, судячи з усього, вибрав публічний стиль поведінки. Є дві основні моделі поведінки глав адміністрацій: публічно-самостійна і чисто бюрократична. Яскравим представником останньої був Райнин. Мало хто навіть знав, як він виглядає. Тихо пиляв бабло в куточку і ділився з Кернесом. Ось і все, що про нього відомо. Що ж стосується першої моделі, то неперевершеним досі представником публічного адміністратора президента є Дмитро Табачник. Ні для кого не секрет, що Леонід Данилович Кучма був тупуватий. Ну «червоний директор», що з нього візьмеш. Колгоспник з «Південмашу». Коли на космодром в Плесецьк приїжджав на пуски, напивався в дрова. Його закидали в машину і везли на майданчик. Інтелект Дмитра Володимировича в рази перевищував дуже скромний IQ Кучми. Табачнику доводилося писати йому виступу на українському російськими літерами, розставляючи наголоси. В результаті сталося як в тому анекдоті про мента і акваріум. Коли вищий інтелекти поглинає нижчий. Це зараз Леонід Данилович виглядає орлом, дає поради новому президенту, одягає вишиванку і люто підтримує тотальну українізацію. Вдалося-таки зятя вишколити Даниловича. Так от, є небезпека, що Богдан може перевершити свого шефа.

Судячи з його інтерв’ю, він відчуває себе розкуто. Озвучує ініціативи президентського рівня без всякого напрягу. Приміром, про проведення референдуму про прямих переговорах з Росією. Уявляєте, як у «кварталівців» грає те, що зазвичай грає в подібних випадках? Дуже вони бояться пасіонарних галичанських патріотів. Хочуть підстрахуватися референдумом. Я особисто тільки за. Благо, з виборами легко можна поєднати цілу купу плебісцитів. Дізнатися, приміром, яка частина населення реально прагне в НАТО і ЄС. Це було б цікаво. Подивимося, як АП буде функціонувати.

Тепер про позачерговому засіданні свежераспущенной Ради. Президент пропонує дві стратегічні новації: знизити виборчий бар’єр з п’яти відсотків до трьох і ліквідувати мажоритарну систему. Тільки партії будуть представлені в парламенті. Моя думка – це дол…зм. Спробую аргументувати.

В даний час ВР являє собою якусь імітацію двопалатного парламенту. Мажоритарники представляють конкретні округи, а списочники – якісь ідеї. Хоч якась система стримувань і противаг. Згоден, вона не спрацювала після «революції гидности», коли і за списками, і по округах у Раду набилися відверті аферисти і… Тут у мене є довгий список визначень, прикметників і навіть дієслів. Плюс дієприслівникові обороти.

Ось зробіть двопалатний парламент і вводите вибори в нижню палату за списками хоч з бар’єром в один відсоток. А верхня палата нехай формується за мажоритарним принципом. Так ні, така ініціатива рівносильна «загрозу територіальній цілісності». Відразу всі кричать про федерацію.

Розумію, чому Зеленський разом з Ігорем Валерійовичем так перейнялися партійною системою. У «Слуги народу» рейтинг під сорок відсотків. І після розпуску ВР лише піде вгору. Інші три угруповання, долають нинішній п’ятивідсотковий бар’єр, відстають майже на тридцять відсотків. Це «Опозиційна платформа», «Батьківщина» і «БПП». Звичайно, будуть ще перетікання голосів. Партія Порошенко піде в мінус. Тому є шанс сформувати мегафракції на базі «СН». Суто ситуативна фігня, оскільки більше відтворити ситуацію, коли нікому не відома віртуальна партія з невідомої ідеологією абсолютно домінує, більше не вдасться. Це разовий проект. Вакарчук намагається копіпаст ту ж модель, проте по ходу обделывается по самі вуха.

Але в перспективі вийде парламент, що відображає девіантна стан суспільства. Після Петра у більшості поїхав дах. Готові на що завгодно, лише б цього «козла» більше не бачити і не чути.

Збіговисько нових, нікому не відомих ідіотів – реальний трабл нової виборчої системи. Плюс пролізуть якісь карлики у вигляді «Удару», «Голоси» та інших спецпроектів. Всі вони зліплені не під ідеологію, а під конкретні медиапаровозы. Виходить та ж мажоритарка, тільки вид збоку. У подібному парламенті все вирішувати будуть директора фракцій. Решта стануть статистами. Якщо що не так – мандат на стіл і вперед. Нудно, дівчата. Подивимося, чим все закінчиться.
Олександр Зубченко