У Парижі відбулася «коронація» Зеленського. Це якщо хто ще не зрозумів. Президент Франції, який грає роль лідера «об’єднаної Європи», познайомився з новим президентом України. Коротка, ні до чого не зобов’язує зустріч з «наркоманом». А потім протокольні переговори з похмурим Петром Олексійовичем. Він все ще сподівається на диво, створене то томосом, то остаточно впали в безумство політтехнологами. Але питання стоїть просто: з яким рахунком програє главком? 70:30? 85:15?
Чому це дійсно песець?
Судоми політичного трупа навіть не доставляють задоволення, хоча я особисто цього так довго чекав. На Ігоря Гриніва, автора найдорожчою і масштабною в історії України передвиборної кампанії «Армія, мова, томос» навіть страшно дивитися. Мільярди гривень – своїх і бюджетних були вбуханы в реалізацію концепції «Нація Порошенко». Адже він створював свій «народ». Ні більше ні менше. Одна релігія, одна мова, один головнокомандувач. Дев’ять місяців масового зомбування населення, сотні годин прямих ефірів, «кілометри» одноманітного пафосного тексту. На сто відсотків повинно було спрацювати. Повний контроль над Центральною виборчою комісією, голови якої найближчий сподвижник головкому Грановський має у всіх сенсах цього слова. Десятки «технічних кандидатів», необмежений медіа-ресурс, найбільша в Європі «свиноферма порохоботов». Титанічні зусилля, і в результаті з’явився він. Володимир Зеленський. Клоун і «дебіл». Паяц і «наркоман». Боягуз, який боїться нас…ть в трилітрову банку. Сам Петро Олексійович вже відлив по повній програмі. І що? «Віртуальний кандидат» набирає голоси зі швидкістю вірусу, який косить ослаблені п’ятирічним зомбуванням «організми» виборців. І найголовніше – з ним нічого не можна зробити. Не працюють звичні прийоми, засвоєні Гринівим під час «помаранчевої революції». Насправді Зеленський – це міф з месенджерів. Втілення протесту проти е…чи мізків, якою захоплювався Порошенко. Не було б Петра Олексійовича – не було б і тріумфу коміка. Це діаметральна протилежність того «способу», який ліпив Гринів. І він «долепился» до ручки. Взагалі пофіг, яка програма у клоуна. Всі хочуть одного – повного перезавантаження існуючої політичної матриці. Ні, не так: «прибрати всіх пі…сов з влади». У всякому разі, абсолютна більшість. Дуже проста ідея, що опанувала масами і стала матеріальною силою. Голосують не за Зеленського. Голосують проти Порошенка і пі…сов, які стоять за його спиною. Тому зупинити процес взагалі неможливо. Ні фальсифікаціями, ні спробами ввести танки на вулиці мегаполісів. Які, б…ть, танки, якщо на «передку» більшість контрактників голосує за «наркомана»?
Не має значення і те, хто стоїть за Зеленським. Тільки дебіли-політтехнологи Гриніва продовжують поширювати тексти в Інтернеті на тему «маріонетки». З задоволенням читаю ці твори. Вони буквально насичені тваринним страхом перед неминучою зміною влади. Цитую по пам’яті: «крізь маску лицедія дивляться холодні очі олігарха». На них вже очі Коломойського дивляться. Клініка, панове, повна клініка.
Порошенко породив своєї пафосною тупістю і перманентною війною з Путіним феномен Зеленського. Це великий електоральний міхур, піраміда, кущ марихуани, якщо хочете, яка виросла на політичному медіа-гної команди Петра Олексійовича. Безумовно, він лопне. Проект розрахований на п’ять років, і повторити подібний хайп не вдасться. І це добре, що він лопне. Головне, щоб розкидало стару еліту, яка тусується останні двадцять років у Раді, Кабміні і АП. Так, до влади прийдуть дивні персонажі з «Фейсбук» і «Твіттер». І що? У нас почалася велика Бен-революція. У тому сенсі, що Ігор Валерійович з ходу вирішив всіх розігнати і побудувати щось менш пафосне, але більш прибуткове. Винесемо поки Коломойського за дужки. Він всього лише батько «Зе-піраміди», яка височіє над електоральним полем нації, як Емпайр-стейт-білдінг. Як величезна сулія самогону посеред столу, накритого в садку з комарами і алкоголіками. Прекрасне видовище.
Третій тур
Зараз найактуальніша тема в політичному паноптикумі, який доживає останні дні, – це дострокові вибори Ради. Після оглушливої перемоги у другому турі треба продовжувати надувати «електоральний міхур». Закон агресивного маркетингу. Тунельні, б…ть, продажу в месенджерах. До кінця жовтня кувати з парламентом, де абсолютна більшість – політичні зомбі, Зеленський не буде. Миттєва конвертація» президентської вікторії в найбільшу фракцію майбутньої Ради. Це завдання номер один. Поки всі не зрозуміли масштабів змін, що відбулися. Є приблизно п’ять відносно чесних способів розпустити Раду вже в травні, відразу після інавгурації нового президента. Адже навіщо новому главі держави парламент? Тільки для того, щоб законно вступити в свої повноваження. Далі – на фіг з пляжу. Відразу потурбувати депутатів з минулого пошуком нового місця роботи. Вони ж здебільшого професійні патріоти. Тобто нічого робити не вміють, окрім як кричати СУГС і боязко красти з бюджету. Деякі це роблять зовсім не боязко, бо будуть змушені шукати притулок в країнах з більш підходящим кліматом. В Росії ніхто збігати не стане. А ось Прибалтика, Польща і США можуть стати новим домом для багатьох відомих членів «БПП» і «Народного фронту».
Перший спосіб дострокового розпуску – рішення Окружного адміністративного суду про пред’явлення повного списку членів парламентської коаліції. Зрозуміло, що ніякої коаліції давно вже немає. Просто спікер Парубій бикує, не погоджуючись відкрити свій сейф і пред’явити списки. У Коломойського прекрасні юристи. Дуже креативні і не обмежені формальними рамками закону. Тому довести, що Рада недієздатна, оскільки порушується норма Конституції про формування парламентської більшості, для них як два байти переслати. Це найочевидніший варіант для дострокового розпуску ВР.
Другий варіант, менш опрацьований з юридичної точки зору – саморозпуск. 150 депутатів у єдиному пориві і за скромну оплату пишуть заяви про складання з себе повноважень. Раптово вони прозрівають і починають паплюжити «злочинний режим Порошенко». Це нормально. Швидкість перевзування прямо пропорційна кількості голосів, які набере Зеленський у другому турі. Так, є нюанси. Раніше подібне обрізання депутатського корпусу автоматично призводило до розпуску Ради, тепер же партіям заборонено обнулити виборчі списки. Іншими словами, до парламенту як би повинні зайти такі «електоральні черговики». Але юристи Коломойського дуже швидко доведуть, що Рада не має права на існування без кворуму, а прихід нових депутатів до парламенту за списком – антиконституційний механізм. Причому доведуть це без рішення Конституційного суду, оскільки часу немає. Потім не слід забувати про мажоритарників, яких взагалі немає ким замінити.
Третій варіант: якщо особливо не морочитися, то можна зробити рішення Урюпинского районного суду про повну заборону Раді здійснювати законодавчу діяльність. Мені це ноу-хау юристів Ігоря Валерійовича подобається найбільше. Пам’ятається, СБУ і Кабміну рішенням якогось провінційного суду було заборонено сунутися в господарську діяльність підприємства «Х». Ніхто і не потикався, оскільки на х…, так на х…
Четвертий… Втім, достатньо і трьох. Ймовірність дострокового розпуску Ради більше 80 відсотків. Майже доконаний факт. Порошенко зі своєю партією після поразки потрапляє в «вигрібну електоральну яму». Ну яка може бути популярність у лузера виборів? Під питанням навіть попадання «БПП» в наступний склад Ради. Тим більше, що Петро Олексійович через тиждень стане не президентом, а лідером ультранаціоналістичної організації, програмна мета якої – порятунок України від «відбувся реваншу Путіна». Ніша дуже обмежена, розрахована на електорат трьох західних областей. «Томос, армія, мова». Це не сюди, а туди. Однозначно.
Відтягуючи свій кінець…
Президент – Зеленський, дострокові вибори Ради, втеча найближчих соратників». Це все буде вже через тиждень. Хоча, справедливості заради, варто відзначити, що втеча вже почалося. У неділю, якраз перед сольними дебатами Порошенко на стадіоні, високопоставлений співробітник Адміністрації президента, який відповідає за координацію роботи спецслужб, генерал-лейтенант Валерій Кондратюк подав у відставку. «Образливо чути не тільки мені, але і тисячам військових, коли президент говорить, що є одноосібним захисником країни». Це цитата з рапорту. Думаю, що Порошенко розуміє свою приреченість. Жодні дебати не виправлять ситуацію. Проте він вже вирішив вести парламентську кампанію, щоб хоч якось зберегтися біля влади. Та убезпечити себе. Це найбільш логічне пояснення тому, що відбувається. В іншому випадку доведеться констатувати неадекватність другого фіналіста президентської гонки. Хоча… Абсурдність ситуації вже вийшла за межі допустимого в рамках ординарного алкоголізму перфомансу. В неділю відбулися так звані «дебати» Петра Порошенка з Володимиром Зеленським. Вова відкритим текстом при мільйони свідків заявив Порошенко: «приходь на «Олімпійський» 19-го числа». Петро Олексійович прийшов 14-го. У 14 годин 14 хвилин. Про що це говорить? Про якоюсь нав’язливою ідеєю і плутанини в думках. Стадіон зібрати він, звичайно ж, не зміг. Тому звезли до п’яти тисяч бюджетників і «порохоботов» на невелику площу перед НСК «Олімпійський». Дуже боялися телевізійної «картинки» з порожніми кріслами на стадіоні. В результаті вийшов театр абсурду: лідер нації пішов (!) у прес-центр НСК «дебатувати». Вся «режисура» шоу була побудована на тому, що Порошенко чекає Зеленського і, щоб заповнити паузу, відповідає на запитання журналістів. Модератор «дебатів», старий медіа-діяч Андрій Куликов, не знав жодного прізвища «колег по медіа-цеху». Тому прес-конференція виглядала наступним чином: «дама в жовтому задає перше питання, потім чоловік з мікрофоном під пахвою». Кафка мовчки заздрить на кладовищі. Все було настільки безглуздим і похмурим, включаючи натовп перед входом на стадіон, що навіть оптимістичні коментарі телеканалу «Прямий» не рятували ситуацію. Знаєте, яка найважливіша «новину» відбулися сольних дебатів Петра Олексійовича? Він запросив Зеленського на чергові дебати. У понеділок, о 22.30, на телеканал ICTV. Більш похмурою і приреченою передвиборної кампанії я особисто ще не бачив. У п’ятницю, 19 квітня, «95-й Квартал» отримав можливість поставити яскраву крапку. На стадіоні. Який, природно, політтехнологи президента порадили замінувати. Але, повторюся, вже нічого не допоможе. 22 квітня, в день народження забороненого на Україні лідера світового пролетаріату, почнеться перезавантаження матриці. Не пропустіть, оскільки, як сказав вчора Порошенко, «Путін буде аплодувати будь-якому президентові, тільки не мені».
Олександр Зубченко
Thanks!
Our editors are notified.