«Нерозказана історія України» Олівера Стоуна так і залишилася нерассказанной. Всього один постріл з гранатомета в будівлю телеканалу «112», і «свобода слова» восторжествувала. Міжнародний редакційна рада каналу рекомендував утриматися від показу «кремлівсько-медведчуковской стрічки».
Я уявив собі, що з гранатомета влупили б по будівлі «Ехо Москви». Який гвалт вісімдесятого левела піднявся в усіх світових ЗМІ. Держдеп б захлинувся від хвилювання за долю незалежних журналістів.
Європа в жаху, Великобританія шле літак для термінової евакуації геїв з палаючого будинку, президент України в мокрих червоних труселях рішуче виступає на захист «фундаментальних демократичних цінностей». Зате у нас це абсолютно в порядку речей. Жоден «хранитель демократії» не відреагував на обстріл телеканалу «112». Президент купається в морі, всі мовчать. А нічого не сталося. ОБСЄ висловила стурбованість. Але хвилюватися насправді не треба, оскільки це «Медведчук сам обстріляв свій канал для реклами». Спеціально вибрали найбільш міцне місце (кут будівлі), постріл зробили в нічний час, коли нікого на телеканалі не було – коротше, все сходиться. «Сепаратисти знову почали обстрілювати самі себе». Треба засуджувати «112» за те, що там не випустили в ефір фільм Олівера Стоуна? Немає. От ви б з яким почуттям прийшли на роботу в офіс, по якому влупили з гранатомета? Напевно ж, не з почуттям глибокого задоволення.
Тим більше що всі «слуги народу» мовчать, як риба об лід. Хоча і в трусах. Система терору, яку реалізував Порошенко, як і раніше діє. Ось заява прес-секретаря генпрокурора Лариси Саган. Свіже. Сьогоднішнє. Обурене. Випускають на свободу керівника РІА «Новини-Україна» Кирила Вишинського. Не сепаратисти які випускають, а Подільський районний суд. Але Саган відкрито закликає міцно «всипати» за «зраді», адже «Вишинського можна обміняти на всіх утримуваних РФ українців, оскільки він важливий Путіну». Відкритий заклик «активістам» Яроша влаштувати погроми з цього приводу. А так можна було? Звичайно. У нас же п’ятий рік йде непримиренна гібридна війна з РФ», тому святе діло обстрілювати телеканали, кошмарити суди, що випускають терористів, і заносити неугодних журналістів в список «Миротворця». Все, б…ть, мовчать. Тому що «корпоративна солідарність». Смітники типу «Прямого» та «5-го» продовжують розповідати про «процвітання нації» у часи Петра Олексійовича, а «слуга народу» приймає морські ванни. Просто цікаво: за що голосували саме 73 відсотки виборців? І чому Порошенко обкладають якимись статевими предметами на кожній зустрічі з «захопленими виборцями»? Напевно ж, всі хочуть змін. Крім п’яти-шести відсотків прихильників екс-«гідрант», який в даний час відверто петляє від допиту в ГБР.
Що, б…ть, відбувається? Мені кажуть: інерція системи. Ще залишилися французькі письменники-фантасти по імені Ів Гандон (Yves Gandon) у владі, ось переоберемо Раду, виберемо нового генпрокурора, призначимо прем’єра і заживемо. Але є обґрунтовані сумніви, що на місце Верба Гандона не прийдуть інші Гандоны. Які-небудь Полі, Жаны та інші «васюныки». Нескінченна історія пошуку національної ідентичності на рівному місці. Постійно відтворюється. Протиотрути, по всій видимості, не існує. Запит на упоротых постійно існує.
Тепер у них з’явилася нова «ікона стилю» – відморожений на всю голову шоумен Сергій Притула. Той самий, який труїв Maruv. Напевно, багато запам’ятали цю історію. Тепер він балотується за списком «Голоси» Вакарчука. Звідки вони, б…ть, все лізуть? Але лізуть – і це клінічний факт. Ті ж, хто нікуди не пролізли, до останнього намагаються гадити. Чисто національна особливість характеру. Яскравий приклад – спікер Парубій.
Здавалося б: ну все вже, пиши мемуари про те, як став голосом вищого законодавчого органу влади. Чи жарт – людина з довідкою майже п’ять років обіймав посаду голови Ради. І нікого ця патологія особливо не напружувала. Досидів, закрив сесію, а заспокоїтися ніяк, с…ка, не може. Вирішив наостанок підкласти міцну свиню в своєму стилі таким депутатам. Доручив активувати «сенсорний палець» Яценюка. Це така система для забезпечення персонального голосування. Треба тримати один палець на сенсорну кнопку, а другим голосувати. Типу за товариша не зумієш «прокнопкодавить». П’ять років нікого в патріотичній Раді не парило, що захисники національної ідеї кнопкодавят направо і наліво. Це ж для «перемогы». Сам він за сімнадцять разів один і той же закон ставив на голосування. В ж…пу регламент, Путін настає. І тут, вже будучи політичним трупом, переймався дотриманням норм чинного законодавства. Ще б одягнув футболку «Галасуй асабысто», в якій красувався в Раді виводок Кличко. Але найкраще було напаскудити в ящик свого столу в кабінеті і прикрити газеткою. Подарунок для наступника. Ось це по-нашому!
Нікому тут не потрібна «Нерозказана історія України». Історія твориться кожен день постійно воспроизводящейся компанією придурків-спадкоємців маловідомого французького письменника з характерною української прізвищем.
Олександр Зубченко
Thanks!
Our editors are notified.