Названі катастрофи, очікують Росію в найближчі місяці

Спочатку — актуальні новини. Як повідомив цілий ряд ЗМІ, Росію назвали (визнали, оголосили) небоєздатною проти США в Арктиці.

У ці гучні заголовки, природно, упакований досить дохлий контент. А саме: є один конкретний відставник-підводник, хоронящий російський підводний флот вже приблизно два десятиліття і періодично яка вилазить з ЖЖ в пресу для оголошення катастрофічних думок на задану тему (американські літаки навчилися бачити наші підводні човни під льодом, американці почали робити підводного човна, невидимі для нас, — це все його хіти).

Так ось. Відставник на днях був в черговий раз залучений в ЗМІ, щоб розповісти про чергову катастрофу Батьківщини. Катастрофа в тому, що, за даними відставника, конкретні російські торпеди «до останнього часу» не випробовувалися в підлідних умовах з включеним блоком самонаведення. Всі.

Що тут по-справжньому цікаво.

У вітчизняних ЗМІ є ціла армія актуальних панікерів за викликом. Є панікер по флоту і є панікер по космосу з авіацією. Є панікери по сільському господарству (зараз, щоправда, їх стало менше — але вони були надзвичайно актуальними на зорі імпортозаміщення. Ви пам’ятаєте: «у нас немає насіннєвого фонду, все втрачено, ми вже живі лише по милості Заходу»). Є спеціальний панікер по Кримському мосту, у якого міст час від часу доживає останні години. Є панікери щодо Курил, панікери по Сибіру, панікери по китам і панікери по котам.

І всі ці панікери, повторимо, — актуальні.

Тобто ми, цинічно кажучи, можемо прогнозувати «експертні» катастрофи, які чекають Росію на сторінках вітчизняних і зарубіжних ЗМІ.
Чому зараз, наприклад, сплив підлідний панікер?

Тому що в Санкт-Петербурзі 9 — 10 квітня проходив Арктичний форум. А отже, сенсація про безпорадність Росії проти білого пана в Арктиці була в тему.

Сьогодні форум закінчився, і арктична безпорадність вже не потрібна. Потрібні нові.

Скажімо, напередодні другого туру українських виборів ми дізнаємося, що Україна може за підтримки НАТО хоч завтра відбити Крим, Донбас, Кавказ і Кузбас, «тому що ЗСУ взяли на озброєння «вбивцю російських танків» (не питайте, що це таке), а протиставити їм нічого.

Вісімнадцятого квітня президент Росії зустрічається з діловими колами Франції. Це означає, що нас чекає спеціальний експерт з сенсацією на тему «Як Росія безнадійно втрачає перспективу і звідти біжать іноземні інвестори».

Двадцять шостого — двадцять сьомого квітня Путін відправиться в Китай, а отже, неминучий актуальний панікер і заголовки «Росію визнали нездатною захиститися від китайського вторгнення».

Влітку до нас, можливо, прибуде сміхотливий керівник Північної Кореї — це відмінний привід для заголовків «Росію назвали можливим полігоном для поховання північнокорейських ядерних відходів».

Керівник Туреччини Р. Т. Ердоган заявив, що комплекси С-400 «Тріумф», можливо, будуть закуплені вже в червні. Чекаємо текстів про те, що «Російські комплекси С-400 не мають шансів проти американських Patriot».

Ну і так далі.

Простіше кажучи, Батьківщина буде кожен день гинути, як ніколи раніше. Не тому навіть, що в медіапросторі сидять якісь спеціальні вороги, які прагнуть вселити громадянам зневіру і розфарбувати небо над ними в п’ятдесят відтінків коричневого.

А просто тому, що будь-яка гаряча тема за законами сучасного медіапростору повинна йти цілим пакетом, покликаним зачепити всіх. Разом з новинами про те, що насправді робить Росія в Арктиці, йдуть заяви і про те, що вона там домінує і всіх порве, і про те, що вона абсолютно безпорадна (є ж прошарок читачів-катастрофилов, яких ні на нудну реальність, ні на позитив не подманишь). В ідеалі який-небудь куплетист повинен ще заспівати про це іронічне на ютубі (у цього жанру своя аудиторія), а в мережах повинні з’явитися гіркі меми, де фото Анадиря 1908 року будуть співставлені з фото Анкоріджа 2019 року і засвідчено підписом «Росія — арктична держава».

Все це приводить нас, строго кажучи, до досить сумного висновку.

Незважаючи на те, що у відкритому доступі є практично будь-яка інформація, вже сьогодні володіння реальною порядком є прерогативою «обраної» в деякому сенсі аудиторії.

А саме — тієї, яка заради отримання об’єктивної картини здатна а) читати те, що їй читати нудно, і б) читати те, що особисто їй читати дискомфортно і не дуже приємно.

І в цій ситуації винних (умовних «оболванивателей мас») знайти так само важко, як і у випадку з ожирінням громадян у всіх мало-мальськи благополучних країнах.

Умовний фастфуд не винен, що у нього дешево і солодко.

Просто дуже важко привчити себе «не жерти».

Источник