Не тільки Галичина: чому Західна Україна хоче незалежності від Києва

Газета «Дзеркало тижня» опублікувала підсумки соцопитування жителів Західної України з приводу бажання отримати повну або часткову незалежність від України. З кінця 2014 року йде зростання подібних настроїв, причому не тільки на Галичині, але і в нещодавно ще на 100% лояльною офіційному Києву Буковині (Чернівецька область)
Нагадаю, опитування був започаткований Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) в квітні, відразу ж після другого туру президентських виборів, і вже тоді викликав питання з боку СБУ на предмет сепаратизму. З цієї чи іншої причини підсумки опитування, завершеного 30 квітня, на сайті КМІС взагалі не опубліковані.

Оприлюднило їх в суботу видання «Дзеркало тижня», створило на своєму сайті окремий розділ під промовистою назвою «Геть від Києва?». Співавтором публікації став заступник головного редактора газети Сергій Рахманін, до речі, зараз увійшов у виборчий список партії «Голос» Святослава Вакарчука (теж західноукраїнської і навіть конкретно галичанську).

Проект відкривається тезами: «Єдність країни знову випробовують на міцність. Нові виклики не помітні неозброєним оком, але від цього не менш небезпечні. Якщо влада буде їх ігнорувати — потенційні ризики можуть перетворитися в реальну загрозу». Далі стає зрозуміло, чому КМІС не опублікував підсумки опитування: він проводився на замовлення «Дзеркала тижня», що проводить подібні виміри думок з квітня 2014 року.

Проект розділений на чотири частини, відповідно історичним регіонам, де працювали соціологи: «Буковинський фронтир», «Патріотизм по-галицьки», «Європейський хутір» і «Голка для зшивання або щось для розчленування?».

Для початку про настрої на Галичині, де автономістські і навіть сепаратистські наміри відкрито проявлялися ще в 2014-2015 роках, виразившись як у публічних акціях (мітинги, ходи, круглі столи за участю місцевих політичних діячів), так і в електоральних успіхи автономистской Української галицької партії. Раніше я вже розповідав про цю політичну силу і в тому числі про те, що, будучи зареєстрована в серпні 2014 року, в жовтні 2015 року вона отримала 3,25% на виборах до Львівської обласної та 6,25% до Львівської міської ради, що викликало в Києві побоювання з приводу галицького сепаратизму.

Судячи з опитуванням КМІС, зростання сепаратистських настроїв у регіоні дійсно спостерігається, але не такий вже помітний. Теза «Галичина мала стати окремою незалежною країною, що включає Львівську, Івано-Франківську і Тернопільську області» підтримало 4,3% опитаних (у грудні 2014 року — 0,2%), при цьому число підтримують ідею «Галичина повинна приєднатися до Польщі» зменшився з 2,8% в 2014-м до 1,5%. Справді, навіщо, якщо у українців з тих пір з’явився безвізовий в’їзд в Євросоюз?

Але ось що не може не турбувати Київ, так те, що число обирають долю Галичини «У складі унітарної України в рамках чинної Конституції» зменшилася з 53,4% у 2014-му до 47,3%. Ці голоси пішли як до прихильників незалежності Галичини, так і її автономії: число обрали варіант «Галичина повинна стати суб’єктом федерації у складі федеративної України» зросла з 0,0% в 2014-м до 2,8%.

Психологічно населення звикається з можливістю створення Галицької держави — число відповіли «Галицька держава не може бути створена, оскільки Україна єдина» зменшилася з 84,2% у 2014-му до 68,5%.

Куди більш сумна картина складається на Буковині. Число прихильників її приєднання до Румунії зросла з 0,5% до 2,5%, але головне інше: число прихильників її перебування «У складі унітарної України в рамках чинної Конституції» зменшилася з 69,7% у 2014-му до 32,0%. Це реальний обвал. Пішли ці голоси до прихильників тези «В складі унітарної, або децентралізованої України, де місцеве самоврядування має широкі повноваження і більшу бюджетну самостійність» (зростання з 20,8% до 49,5%) і «Чернівецька область повинна стати суб’єктом Федерації у складі федеративної України» (зростання з 0,0% до 6,5%).

Автори публікації відзначають: «Експерти, які розбираються в специфіці регіону, вважають, що за минулі п’ять років в області не стільки додалося прихильників федералізму, скільки зменшилося тих, хто боїться відповідати на це питання чесно. У 2014-му прихильність ідеї федералізації могла сприйматися як підтримка сепаратизму». З іншого боку, зростання прихильників федералізації все-таки, очевидно, є, тому що для цього з’явилися нові об’єктивні причини.

Насамперед це закон про освіту, який заборонив викладання на рідних мовах в середній школі і підсилив українізацію суспільної сфери (наприклад, збільшення квот на українські пісні та передачі в радіоефірі). А адже за останнім переписом населення 2001 року етнічних українців у Чернівецькій області лише 75,0%, при цьому 12,5% тоді записалися румунами, а 7,3% молдаванами, що на практиці означає одне і те ж. Нагадаю, що до 1918 року область входила до складу Австро-Угорської імперії, а в 1918-1940 роках — до складу Румунського королівства.

За останні кілька років питання з приводу подвійної лояльності мешканців Буковини (багато з яких вважають себе румунами, мають другий паспорт сусідньої країни і прагнуть отримувати освіту на рідній мові) сильно загострився. Тільки в минулому році українська патріотична громадськість обурилася присутністю в холі Чернівецької обласної державної адміністрації не тільки українського, але й румунської прапора та пікетувала консульство Румунії за спробу провести святкування 100-річчя створення у 1918 році «Великої Румунії», а СБУ порушило справу про сепаратизм за фактом побутування у румунських активістів на Буковині історичних карт такої.

По-своєму виразний епізод зазначається у Герцаївському районі Чернівецької області, де за переписом 2001 року 91,5% населення записалися румунами і 2,3% молдаванами, в першому турі президентських виборів 21 березня цього року переміг Юрій Бойко, в єдиному районі Західної України. Бойко переміг і на низці виборчих дільниць в сусідніх Новоселицькому та Глибоцькому районах, де також більше 50% населення складають румуни і молдавани. В цілому ж область проголосувала за Володимира Зеленського, а не за Петра Порошенка.

Ще нижче впала за п’ять років частка прихильників унітарної України в Закарпатській області, де проживає велика кількість етнічних угорців, і яка за минулі пару років показовою стала полем битви офіційного Києва і місцевих українських націоналістів з «угорською сепаратизмом»: з 91,5% до 26,0%. Знову-таки, більшість з опитаних вибирає варіант децентралізації з широким самоврядуванням (зростання з 2,3% до 50,5%), а також федералізації (зростання з 3,5% до 8,0%) і приєднання до Угорщини (0,3% до 4,0%). Знову-таки, на виборах 21 березня в Закарпатті переміг Зеленський, з вкрапленнями виборчих дільниць, де більшість проголосувала за Бойко.

«Частково посилення бажання бачити своєю батьківщиною Угорщину деякі експерти пов’язують з настроями тієї частини населення, яка не готова їхати на заробітки, не задоволена своїм економічним становищем і розраховує на більшу увагу держави. Мотив: Україна погано дбає про нас, нехай піклується Угорщина», — зазначають автори публікації. М’яко сказано, але сенс в цілому вірний.

Загалом, варто визнати, що за минулі кілька років Київ сам породив хвилю нових сепаратизмов у регіонах, яким раніше це не було властиво. «Децентралізація — найпопулярніша і (поки що) безневинна форма втечі від Києва, — визнають автори публікації. — Але якщо для одних це спроба відійти на безпечну відстань, то для інших (можливо) — приготування до остаточного побіжу».