При Сталіні я прожив 20 років. Діда по материнській лінії розкуркулили, по батьківській — теж.
За радянської влади за статтею 93 КК я отримав 6 років посиленого режиму. За що? «Шабашил», будував з бригадою корівники, телятники в радгоспах, за завищення норми розцінок, тобто розкрадання, отримав покарання.
Зауважу, що зараз тим, хто вкрав 7 млн. доларів, дають 7 років умовно. І навіть часто хапають за руку таких злодіїв не наші, а хлопці з «американського обкому». Пам’ятаєте, як вони Йому погрожували, як він виправдовувався, говорячи про Буша: «… Так я його маму знаю, я його тата знаю, як молодший міг таке сказати?»
З моєю біографією, здавалося б, треба було влаштуватися у ваші ряди і лити помиї на минуле моєї батьківщини-матері. Але у мене інша позиція.
Я читав Солженіцина, і Аксьонова. У першого — «Один день Івана Денисыча», де він описує нелегку житуху в таборах. А де, в якій державі засудженим — рай?! У другого читав «Колеги». А потім обидва скурвилися.
Ось ще приклад: Олександр Галич (хай їм земля буде пухом разом з Єльциним і Горбачовим) написав п’єсу «Під щасливою зіркою» та кіносценарій «Державний злочинець», де таврував зрадників Батьківщини. Якщо людину називали «зрадником», це було для нього образою вищої міри приниженням. Але таке поняття пішло з епохою радянської влади. Зараз за зраду дають Нобелівські та інші премії.
Опинившись за кордоном, Галич заспівав по-іншому, повернув на 180 градусів і почав таврувати Батьківщину, забувши, що ще недавно вихваляв її. Володя Буковський, Андрій Амальрік, Валентин Мороз, виїхавши за кордон, почали зводити наклепи (і Цукрів, тричі герой — обиженка) на свою батьківщину. Ось від таких «класиків», часто просто недоучок, і ви отримали уявлення про минуле. Після читання радзинских, радзиковских, радзишевских і їм подібних вашу думку про Сталіна, про Радянської влади було перекручено.
Почитайте статті Володимира Бушина, де він розмовляє мовою фактів. Хоча його самого за правду-матку не жалували чиновники від радянської влади, і йому б в самий раз перекинутися в ваш табір. Думаю, якщо б він вибрав шлях наклепу на наше минуле, Нобелівська премія у нього була б в кишені. Але він не скурвился і чесно б’є вас, телевізійники, дубиною по голові, сподіваючись, що у вас там проясниться. Але, напевно, фронтовик переборщив і вибив у вас останні мізки. Нормальний чесний чоловік, прочитавши розгромну критику, яку пише Бушин на адресу творців кіно про війну, повісився б, але ви продовжуєте свою брудну справу. Вам все — божа роса.
Хочу нагадати сюжет роману Михайла Шолохова «Піднята цілина». В період колективізації, по чиїйсь команді, не підготувавши приміщень для худоби, восени почали зганяти живність: корів, овець, курей, гусей — в одну купу, до правління колгоспу. Як думаєте, чи сподобається господарю, як на колгоспному дворі околевает його живність? Звичайно, були незадоволені цим. У результаті колгоспи все-таки організували, але в них були такі люди, як Яків Лукич Острівне. Так він — «передовий» колгоспник, завгосп — коровкам не стелить солому, а посипав піском, і корови після такої ліжку вмирали. За таке умисне шкідництво треба було по голові гладити?
Коли Шолохов звернувся до Сталіна, вказавши на перегини, то у відношенні керівників обкому партії Ростовської області, допускали такого роду диверсії, були прийняті найжорсткіші заходи. Але полиповы (герой Анатолія Іванова з «Вічного поклику») вислизнули, і впродовж усієї Радянської влади намагалися їй шкодити, а їх виловлювали, відправляючи у віддалені місця. Це — несправедливо?
За сталінської Конституції, яку ми вивчали в школі, поряд з колгоспами, радгоспами дозволялося вести одноосібне господарство, організовувати артілі, кооперативи. В нашому селі, наприклад, була артіль шевців. Але вороги Радянської влади плювали на закон, всіх зганяли в колгоспи й вищому начальству рапортували про створення колективних господарств і зрілості селян. А «несвідомих» — як ворогів народу — висилали на Соловки, за що ссылавшие отримували підвищення по службі. А на більш високій посаді у них був і розмах поширше, щоб налаштовувати народ проти Радянської влади. Так, Поліпів, почавши кар’єру з посади секретаря райкому, дійшов до обкомівську працівника і притискав селян з однією метою викликати ненависть до Радянської влади. Що, в цьому Сталін винен?
Прикладів, як «ворогів народу» ліпили на місцях, можна навести багато.
Мій рідний дядько (його батька, мельника, розкуркулили) купався і на березі річки пив горілку разом з головою сільської ради, який в минулому був наймитом на млині у мого діда. Але докупались і допилися до такого стану, що предсовета ранок не міг знайти святая святих— друк сільради. За втрату загрожує в’язниця, куди йти не хочеться, і він заявив на свого друга, т. е. на мого дядька, що той вкрав у нього цю печатку. Дядько загримів в одну сторону, дружину з дітьми відправили в Нарым, а звідти вони бігли. Сьорбнули Горя — не описати. Щоб якось прогодуватися, мій брат, якому зараз дев’ятий десяток (двоюрідний по батькові), почав приворовывать і по малолітці отримав табірний термін, де прихопив туберкульоз легенів.
Я питав брата: «Коля, як ти оцінюєш наш час?» Ось його відповідь: «Я живу матеріально так добре, що мені й не снилося. Ми з бабцею отримуємо хорошу пенсію плюс здаємо квартиру, ні в чому собі не відмовляємо. Але бачачи, що діється в країні, я проклинаю цей час і тих, хто до такого довів».
Як би не чорнили наше минуле, багато думають своєю головою.
Не буду повторювати, що було хорошого до горбача, додам, що при Сталіні ми прокидалися під Гімн Радянського Союзу, звучав по радіо, потім була фіззарядка, яка повторювалася 3 рази, т. к. на роботу ходили в різний час: у 6, 7, 8 годин. Далі слухали новини. Вони були хорошими, не затьмарювали душі вбивствами, повенями, не збирали всі біди з Земної кулі і не лили нам в душу. Потім звучала музика: російські пісні, які виконували чудові вокалісти. Вечорами йшли радіопередачі «Театр біля мікрофона».
Ви любите долдонить, що СРСР був відгороджений від західної «цивілізації» залізною завісою. А тов. Бушин пояснив, що був не кінець, а фільтр, щоб ніяка зараза до нас не проникала, от і не було у нас ні «пташиного грипу», ні «свинячьего», ні познеровского, і не витріщалися ми на самопроголошених горе-зірок естради.
Чому ви не замислюєтеся над тим, звідки Сталін брав гроші, щоб утримувати багатомільйонну Червону Армію? Про квартирах, про освіту, медицину безкоштовною вже багато говорили, але крім того, що студенти внз отримували ще й стипендію, в деяких вузах Новосибірська видавали форму: водний інститут (водне училище), гірський, зв’язку, залізничний. Студенти пишалися своєю формою і своїм вузом.
У Новосибірській області було понад 100 (судячи з петлицам на формі) ФЗН (фабрично-заводське навчання), ремісничих училищ. Олександр Покришкін навчався в ФЗО № 1. Я навчався в РУ № 2, де було близько 500 учнів, і всю цю армію одягав (самі порахуйте, яка це сума по країні) взувала і годував тов. Сталін. Де він брав гроші на спортзали, стадіони? Форма одягу була у залізничників — не спецівка, а форма. Форма у працівників зв’язку, у фінансистів, лісників та ін. Електроенергія була 2-х копійчана за 1 квт. За Радянської влади пенсіонер (я) міг на свою пенсію 2 рази скатати до Ленінграда з Новосибірська, а зараз, мабуть, по Новосибірській області проїхатися не вистачить.
Сталін не заганяв у боргову кабалу свій народ, не просив кредити за бугром. Як думаєте, де ж Сталін брав гроші? Підкажу: не крав сам і іншим не давав, а радянські люди працювали і не турбувалися про завтрашній день. Ви на Сталіна дивіться з позиції свого часу. Багато хто з ваших торочать: «СРСР — тюрма народів!» Господи, але коли в тюрмах народжувалися світлі радісні пісні, які й нині співають? В якій неволі може народитися пісня «Широка страна моя родная, багато в ній лісів, полів і річок, я іншої такої країни не знаю, де так вільно дихає людина!» Знаменитий співак, бас, Поль Робсон, американський негр, співав цю пісню російською мовою.
Це ви тепер при демократах співаєте про конвой і вітер північний. Хто за 20 останніх років пише вірші, музику, оспівуючи прекрасну житуху дорогого росіянина? Де хто читав поему про партії «Єдина Росія»? Хто-небудь склав пісню про неї, про Єльцина та інших? Почитайте Михайла Ісаковського, книгу Євгена Долматовського «Було» — записки поета», можливо, в голові проясниться. Тільки про москву в «тюрмі народів», було написано більше десятка пісень радісних і натхненних. Чому зараз про неї так не співають? На зорі Радянської влади великий акин казахського народу Джамбул Джабаев радісно писав, що завдяки цій владі «діти аульские їдуть вчитися до школи столиці…»
Був час, коли на московських сценах, у театрах проходили декади народів СРСР, де показували своє мистецтво в танцях і піснях народи Радянського Союзу. Зараз нам показують «зірок», яких ні дивитися, ні слухати не хочеться…
Афіші рясніли, сповіщаючи, що в такому клубі, театрі проходить літературний вечір. Зали були повні. На такому вечорі мені пощастило бачити одного з братів Покрасс, композитора, який написав «Як рідна мене мати проводжала, тут і вся моя рідня набігла: ой, куди ти, хлопчина, ах, куди ти, не ходив би ти, Ванек, у солдати. У Червоній Армії багнети, чай, знайдуться, без тебе більшовики обійдуться!» Чомусь Ленін не вважав, що це контрреволюційна пісня, і знайшов за потрібне сфотографуватися на пам’ять з автором пісні Дем’яном Бєдним. Так і Сталін його не розстріляв.
А ось вам ще одна головоломка: чому керівники не особливо дружніх нам країн так високо і щиро цінували талант В. В. Сталіна?
…По ТБ йде передача «Слідство вели». Так за 75 років радянської влади накопали кримінальних сюжетів близько 20 випадків і крутять по кілька разів, переконуючи, як було моторошно погано «тоді». Хто буде спростовувати, що зараз, при глибокому плюралізмі, у добу відбувається злочинів більше, ніж за 75 років Радянської влади?
Телевізійники, своїми передачами наживає ви горе собі. Але народ вам все пробачить, якщо ви замість «Слідство вели», «Глухарів», «Годин Волкова» та інших ПП почнете показувати світлі сторони нашого життя в минулому. Світлим цим можуть похвалитися тільки чубайси, абрамовичи і їм подібні. Підніміть свій голос на захист справедливості, ім’я та портрети Верховного Головнокомандувача Збройними Силами СРСР тов. І. в. Сталіна засяяло по Москві і всій країні. Не було, немає, і не може бути грандіозних перемог без командира. Сталін був організатором і натхненником всіх наших перемог! Сталін скристаллизировал народ в моноліт і переміг у соцстроительстве, так і у війні.
Thanks!
Our editors are notified.