Дійсно, чому б не почати ремонт зношеного нафтопроводу, тільки на території Росії?
Насправді, президент Білорусії Олександр Лукашенко подав чудову ідею – якщо нафтопровід продірявився, то його треба відремонтувати. Це відмінна ідея, просто відмінна.
Пам’ятаю будучи співробітником адміністрації білоруського президента на одній з нарад за участю голови адміністрації Михайла М’ясниковича друга година йшла безуспішна боротьба зі схемою проведення одного з масових заходів у білоруській столиці за участю президента. Здавалося, глухий кут і зрив заходу неминучий.
Однак мовчав до цього весь час міністр культури Олександр Сосновський сказав: «Та що тут думати» і протягом п’ят хвилин намалював всю схему багатогодинного заходи. На що Михайло Володимирович відреагував спокійно: «Досвід не проп’єш» і поставив свою візу на документі в роботу. Так я познайомився з однією з класичних фраз адміністративного російської, поряд з фразою про «три конверти».
Нагадаю пропозицію президента Білорусі: «Якщо потрібно поставити на ремонт нафтопроводи та нафтопродуктопроводи, які йдуть через Білорусь, ставте і ремонтуйте».
Всі чомусь подумали, що президент Білорусі звернувся до місцевих чиновників, навіть віце-прем’єр білоруського уряду, як в тому анекдоті про ведмедя, вовка і лося, опинившихся волею долі в одній ямі, навіщо відреагував:
«Діючий нафтопровід, який проходить по території Білорусі, функціонує, але потребує додаткового регламентному обслуговуванні, тому що експлуатується тривалий час. Були певні висновки наших інженерів і технічних співробітників, що цей нафтопровід необхідно було закрити на регламентні ремонтні роботи ще півтора роки тому».
Ніхто і не зрозумів, що насправді Олександр Лукашенко звернувся до російського уряду, мовляв, якщо треба поставити на ремонт нафтопроводи та нафтопродуктопроводи, які йдуть через Білорусь, ставте і ремонтуйте. Нічого страшного.
І це єдино правильне трактування слів білоруського президента. І думаю, він з цим погодиться. Тому що в іншому випадку, якщо його слова були справді звернені до білоруським виконавцям, то вони виглядають як загроза на адресу Росії. Загроза на адресу російських нафтових ТНК полягає в тому, що вони не зможуть виконати своїх зобов’язань з постачання нафти своїм європейським партнерам.
Загроза на адресу Росії полягає в тому, що завдяки рішенням білоруського президента, ще більше посилиться геополітична напруга між Росією і Заходом, тільки спровоковано на цей раз воно буде в Білорусії.
Але якщо хтось загрожує Росії, то і Росія у відповідь може зробити певні дії, які на корені знімуть будь-яку загрозу. В даному випадку, зупинка транзиту нафти по системі нафтопроводів через Білорусію буде означати зупинку білоруських НПЗ і миттєве просідання всієї фінансової системи республіки, так як саме торгівля російською нафтою і нафтопродуктами з російської нафти з Заходом дає близько 45-50% білоруської валютної виручки. Тут і говорити нічого.
Тому якщо Росія перекриє нафтові трубопроводи на своїй території у відповідь на зовсім конкретні загрози офіційного Мінська – це одна пісня. Але якщо в контексті реалізації побажань білоруського президента – зовсім інша.
У будь-якому випадку, щоб повернути розмову у відповідну союзницьких відносинах двох братніх країн «тональність», як висловився прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков, і щоб він звідти не виходив, розглянути питання про зниження поставок нафти в республіку з 24 млн тонн до 16-18 млн тонн, можливо, було б доцільно, щоб надалі виключити будь-які непорозуміння у тлумаченні мінських спічів.
Юрій Баранчик
Thanks!
Our editors are notified.