Цю актрису знали і любили, здається, всі громадяни Радянського Союзу. Наталя Гундарєва грала так, що її героїні ставали близькими і зрозумілими. Неймовірний талант її поєднувався з дивовижними якостями. Вона не терпіла панібратства, але була готова прийти на допомогу будь-якій людині. І ніхто не здогадувався ще про один талант всенародної улюблениці. Наталя Гундарєва протягом усього життя не розлучалася з пензлем і фарбами.
Колір життя – червоний
Акварель Наталії Гундарєвої. / Фото: www.imgsmail.ru
Вона малювала все життя, з самого дитинства. У шкільні роки це були якісь неймовірні дами в шикарних вбраннях, і мама Наташі щиро думала про те, що в майбутньому дочка стане модельєром. Пізніше майбутня актриса взяла в руки акварельні фарби і натхненно малювала. Її малюнки були цілком професійні, хоча спеціально живопису вона не навчалася. В акварелі можна побачити всю пристрасну натуру актриси, бо відкритий і соковитий червоний колір ніби символізував її життя і яскраву, живу натуру.
Наталія Гундарева, кадр з фільму «Труффальдіно з Бергамо». / Фото: www.yandex.net
Вона могла будь-яку подію перетворити на жарт, і навіть над власним геройством поблажливо сміялася. Так було в той день, коли під час зйомок вона побачила, як на режисера Леоніда Марягина мчала втратила управління вантажна машина. Сам Марягін небезпеки не помітив, актриса ж просто кинулася на худенького режисера і навалилася на нього всім тілом так, що обидва відлетіли на узбіччя.
Акварель Наталії Гундарєвої. / Фото: www.tvkultura.ru
Пізніше Наталя Гундарєва весело реготала над подією і раділа, як дитина, свого немаленькому вазі. Якби вона була худенькою, хіба змогла б зрушити з місця чоловіка? Хоча зазвичай пишна фігура була предметом неймовірних страждань актриси. В цьому була вона вся: смішлива, чарівна, дуже безпосередня і в той же час цілеспрямована, а іноді і досить жорстка.
Акварель Наталії Гундарєвої. / Фото: www.yandex.net
Вона все життя шукала свою справжню любов, часом разменивалась на закоханості. Але доля була до неї прихильною, і Наталя Гундарєва зустріла того, хто став для неї чоловіком і вірним другом, коханим чоловіком і дбайливим батьком. Михайло Філіппов з’явився в її житті не раптово, він прийшов у театр імені Маяковського, де працювала актриса, подружився з її колишнім однокурсником і колегою. А після вони разом стали влаштовувати всілякі розіграші, які любила Наталія Георгіївна, і з часом зрозуміли: їм треба бути разом.
Наталя Гундарєва і Михайло Філіппов. / Фото: www.mtdata.ru
Сам Михайло Філіппов згадував, як вони зустрілися в той час, коли він був «з перебитим крильцем». Наталя Гундарєва знайшла його, зцілила і знову навчила літати, попутно перетворивши його на справжню казку.
Наталя Гундарєва. / Фото: www.domashnyochag.ru
Вона жила в червоному кольорі, колір вогню, творчості та радісного перевтілення, любила розігрувати колег, влаштовувала гучні святкування, які сама ж режисирувала і малювала. Малювала вона свої і чужі ролі, тонко відчуваючи характери і мізансцени. На кожній репетиції вона з’являлася незмінно з зошитом, робила начерки і записувала ідеї.
Наталя Гундарєва. / Фото: www.interviewmg.ru
Наталія Георгіївна володіла якимось абсолютно невгамовним темпераментом, проте в роботі ніколи не дозволяла собі імпровізацій під час вистави, вважаючи їх неохайними. І при всій своїй любові до червоного в картинах, цей колір в одязі вона не любила. Лише на одній із своїх весіль вона з’явилася в яскраво-червоній сукні і такої ж капелюшку. В інших випадках актриса вважала за краще розбавляти відкриті фарби.
Колір самотності – синій
Акварель Наталії Гундарєвої. / Фото: www.yandex.net
У її житті, здавалося, ніколи не було місця самотності в повному сенсі цього слова. Були друзі, шанувальники, захоплення, колеги і ціла армія глядачів, які чекали її появи на екрані. Тим не менш, вона довго залишалася людиною, що шукає своє дуже просте і затишне щастя.
Акварель Наталії Гундарєвої. / Фото: www.tvkultura.ru
До зустрічі з Михайлом Філіпповим вона двічі побувала замужем, захоплювалася, шукала, розчаровувалася. Звичайно, найбільшою пристрастю актриси була робота, якою вона віддавалася часом без залишку. Всі внутрішні переживання і страждання вона несла на вівтар професії, збираючи, як в скарбничку, свої емоції і відчуття. Наталя Гундарєва втілювала в своїх ролях не лише режисерський задум, але і власне бачення.
Наталя Гундарєва. / Фото: www.pinimg.com
Лише іноді зовсім спустошена блискуче зіграної роллю, вона дозволяла собі подумати про самотність, представлявшимся їй літній російської дамою, яка опинилася в Парижі без близьких, рідних, друзів. Ця дама ставала біля вікна і плакала, коли йшов сніг… Самотність для неї було чомусь синім.
Колір мудрості – коричневий
Акварель Наталії Гундарєвої. / Фото: www.yandex.net
Вона сама була немов жінкою-восени, в якій з кожним роком додавалося темних фарб. Не сумні, а глибоких, навіть глибинних. Як на її картині, що зобразила якусь земну жінку, майже мадонну. Наталія Георгіївна часто грала в кіно жінок простих, як сама вона відзначала «Дашек, Клашек і Плашок». І лише у виставі за п’єсою Едварда Радзинського «Я стою у ресторана…» наче відкрилася нова грань її творчості. Спектакль, в якому було всього два героя – він і вона, Саша і Ніна.
Наталя Гундарєва. / Фото: www.twimg.com
Роль Ніни актриса вважала відмінною від всіх інших своїх образів у театрі і в кіно. Ніби вона все життя носила бузковий колір, а потім їй порадили приміряти жовтий. І несподівано їй підійшов. У цій виставі вона грала не просту жінку, а її долю. Може бути, на цій акварелі в коричневих тонах і була Ніна? Сильна, насмешлива, не зломлена самотністю?
Наталя Гундарєва. / Фото: www.mycdn.me
Якби Наталя Гундарєва прожила довше, вона змогла б додати до глибокого коричневого інших фарб. Грала б мудрих дорослих жінок у віці. У тому, якого вона сама завжди боялася, з яким боролася, як із зайвою вагою. Вона не хотіла старіти, в її житті не було місця безпорадності і слабкості. Зате була вікова мудрість, немов впитанная нею з кожної своєї ролі. Вона прожила не надто довгу фізичне життя. І одночасно прожила сотні жіночих доль, об’єднавши їх в лик своєї мадонни, яке потемніло з роками, але не втратило своєї гостроти і того самого життєлюбства, що було в самій актрисі.
Акварель Наталії Гундарєвої. / Фото: www.tvkultura.ru
Вона малювала все життя. Малювала квіти, які дуже любила. Наповнювала фарбами білий аркуш, позбавлялася від втоми, завдаючи широкими мазками червоний колір. Колір свого життя.
Іноді в житті трапляється так, що людина відчуває себе пораненою птахою з перебитим крилом. Злетіти не може, а лежить на роздоріжжі доріг і вже нічого не чекає. Раптом ніжні, теплі руки піднімають його, оточують турботою і ласкою, виходжують і знову вчать літати. Так буває не лише в казках. Так було, коли зустрілися Наталія Гундарева і Михайло Філіппов.
Thanks!
Our editors are notified.