Нерідко буває, коли на частку талановитих людей випадають нелегкі випробування, перетворюючи їх життя в драму. Вона мріяла стати композитором, але хвороба стала перешкодою до мрії, вона щиро любила, але не була коханою, вона так хотіла жити, але смерть стала на її шляху. В огляді мова піде про талановитої, впевненою в собі, впертою, розумною, неймовірно прогресивної, а поряд з цим втомленою, змученій фізично і духовно, нещасливу в коханні жінці, чиє ім’я знають далеко за межами країни, її яка виростила, геніальної письменниці, перекладачки, поетеси – Лесі Українці.
Леся Українка.
Обдарована безліччю талантів, Леся в чотирирічному віці навчилася читати, в п’ять вона грала на роялі, у вісім – писала вірші, а в дванадцять років – друкувалася в журналах, самостійно вивчивши 11 мов, на додаток до своєї літературної діяльності, вона була чудовим перекладачем.
Велика дочка свого роду
У випадку з Лесею, яка народилася в сім’ї інтелігенції, вельми доречно буде сказати “Яблучко від яблуньки…”. Її мати Ольга Косач була відомою письменницею, підписує свої твори псевдонімом “Олена Бджілка”. Вона була активною учасницею жіночого руху, під її керівництвом було видано альманах “Перший вінок”. У своїй родині Ольга Косач завела традицію спілкування українською мовою. Саме вона прищепила своїм дітям любов до української народної пісні, казок та традицій.
Батько -Петро Антонович, мати – Ольга Петрівна Косач.
Батько, Петро Антонович – юрист за освітою, виходець з дворян Чернігівської губернії, став ватажком дворянства Ковельського повіту. Дуже любив літературу і живопис. З його ініціативи у будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти.
Лариса Косач. / Михайло Драгоманов.
Дядько Лариси по материнській лінії – професор Михайло Драгоманов, відомий український учений, відомий письменник, публіцист, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, видавець, вчений-історик Київського університету, потім професор Софійського університету в Болгарії. Деякі роботи підписував псевдонімом “Українець”. Саме він значно вплинув на становлення Лесі Українки як письменниці.
Кілька сторінок з біографії
Народилася геніальна письменниця в 1871 році в Новгород-Волинському під ім’ям Лариса Косач. Вона була другою дитиною з шести дітей у сім’ї. Так сталося, що перші пологи підірвали здоров’я її матері, а після народження Лариси їй і зовсім довелося довго лікуватися за кордоном. Сам же дитина, народжена слабким і хворобливим, залишився “на виживання” з батьком, який так і не зміг знайти малятку відповідну годувальницю, і її довелося вигодовувати, вдавшись до досить рідкісного в той час штучного годування. Дівчинка наперекір усім невтішним прогнозам вижила.
Леся Українка.
Леся з раннього дитинства дуже любила музику, вчилася грі на фортепіано, в майбутньому мріяла стати композитором. Але хвороба внесла свої корективи, і їй довелося забути про свою мрію. У 1883 році у 12-річної дівчинки діагностували туберкульоз кісток, і незабаром професор А.с Ринек прооперував ліву руку, видаливши кістки, уражені туберкульозом. Покалічена рука змусила геть забути про музичну кар’єру. Втім, гімназію вона також не відвідувала, що не завадило їй самостійно вивчити більше десятка мов, і написати для молодших сестер підручник “Стародавня історія східних народів”.
Юнацька любов
Максим Славинський
Своє перше захоплення юна письменниця зазнала, коли їй було п’ятнадцять, а об’єкту любові – Максиму Славинскому – вісімнадцять. Він був другом старшого брата. А пізніше, коли вони зустрілися в 1892 році, їх почуття спалахнули з новою силою і між ними розгорівся справжній роман, який з незрозумілих причин незабаром закінчився. Чому їх відносини перейшли в дружбу – залишилося загадкою історії. Відомо, що мати письменниці Олена Петрівна недолюблювала Максима. Однак це навряд чи вона могла стати причиною розриву, адже Лариса, незважаючи на слабке здоров’я, була дуже впертою дівчиною
В майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. А через роки, буде заарештований чекістами за неблагонадійність, і помре у в’язниці.
Нестор Гамбарашвили
Нестор Гамбарашвили.
Біографи української письменниці не без підстави стверджують, що 24-річна Леся Українка була небайдужа до Нестора Гамбарашвили (1871-1966) – студента Київського університету, який знімав у будинку Косачів кімнату. Молоді люди зійшлися на спільності інтересів. Дівчина вчила хлопця французької мови, він її – грузинському. (За іронією долі, через роки, свій життєвий шлях Леся закінчить в Грузії). Нестор подарував на пам’ять дівчині кинджал роботи старих дагестанських майстрів, що вважалося знаком глибокої поваги і довіри. Пізніше, коли відносини Лесі і Нестора раптово розірвуться, мати буде ховати його від гріха подалі.
Виїхавши на лікування в Крим, Леся дізналася, що Нестор у Києві одружився на дівчині з багатої родини. Для дівчини це була особиста драма, вона довго і важко переживала зраду коханого. Лариса писала Нестору безліч листів, на які так і не отримала відповіді. Вона також присвячувала йому свою любовну лірику, просочену гіркотою. Очевидці говорили, що через багато років після смерті письменниці, Нестора бачили в Києві на її могилі гірко плачучи.
Сергій Мержинський
Однак першою справжньою любов’ю Лесі Українки біографи вважають трепетні почуття до товариша по нещастю, хворому на сухоти революціонера Сергія Мержинського(1870-1891), до самої його смерті остававшемуся її найкращим другом. Вона жертовно відповіді любила, а він, люблячи іншу, нічого крім міцною і вірної дружби запропонувати їй не міг.
Леся Українка і Сергій Мержинський.
… Їх зустріч відбулася в Ялті в 1897 році, куди обидва приїхали на лікування. Це були два самотніх людини, одержиме важкою невиліковною хворобою – туберкульозом. “Він – скромний молодий чоловік 27 років, синьоокий, красивий, службовець залізниць в Мінську, демократ, революціонер, один з організаторів I з’їзду РСДРП, великий любитель поезії. І Вона — на рік молодша, тендітна, худенька, сором’язлива, схожа на зовсім юну дівчину”.
Справедливості заради, треба сказати, що Сергій Лесі спочатку не сподобався, а може, навчена гірким досвідом, вона боялася побачити в ньому чоловіка. Але поступово в душі дівчини, крім її волі, зародилися глибокі почуття, які залишаться з нею до кінця її життя. А Сергій, називаючи її “Лесею-Ларочкой”, делікатно надавав їй знаки уваги, а при нагоді, як одному, розповідав про свою любов до іншої жінки. І чи потрібно говорити, що при цьому відчувала Леся?
…Він помер у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся Українка написала поему “Одержима”. Письменниця важко пережила смерть коханого. Від стресу і перевтоми її власна хвороба почала прогресувати. До того ж, доглядаючи за хворим Мержинським, вона захворіла ще і легеневим туберкульозом, і незабаром їй самій треба було серйозне лікування. Батьки її возили по санаторіях Карпат, Криму і Кавказу. Кращі доктора Європи обстежували і лікували Ларису Косач.
Климент Квітка
Мине шість років після смерті Сергія Мержинського, та 36-річна Леся на читаннях літературно-артистичного гуртка Київського університету зустріне студента першокурсника Климента Квітку, музикознавця і пристрасного збирача народних пісень, який на дев’ять років був її молодше. Їх романтичні стосунки зав’язалися на спільних інтересах – любов до музики та народного фольклору. Леся Українка якось запропонувала йому записати пісні, які вона знала, і Климент з радістю відгукнувся.
Леся Українка. /Климент Квітка.
І в цей раз мати Лесі, Ольга Петрівна, була категорично проти відносин дочки з новим другом. Вона говорила, що це мезальянс, що небагатий шанувальник
з меркантильних міркувань хоче нажитися на союзі з забезпеченої письменницею. Але дочка, яка втомилася від самотності і невиліковної хвороби, була непохитна, і зробила рішучий крок: повністю відмовившись від батьківських грошей, вона пішла до Климента і почала з ним сімейне життя.
Біографи вважають, що пристрасті між парою не було, скоріше це була глибока дружба, довіра, турбота. Леся по-материнськи опікала Климента, називаючи його Кленя або Квіточка. У свою чергу скромний, лагідний і терплячий Квітка справою довів свої щирі почуття до дорогої його серцю жінці. Під час загострення хвороби, він продавав все що мав, збираючи гроші для лікування дружини в Європі, де вона лікувалася в кращих лікарів. Але хвороба продовжувала прогресувати…, а незабаром і зовсім відібрала її життя. Померла вона в 1913 на гірському курорті Сурамі (поблизу Боржомі). А було Лесю Українку всього 42…
Леся Українка.
Климент Квітка після смерті Лесі надовго залишався один. У свої 33 він вважав себе вже старим. Але прожив ще 40 років. Аж у 65 років він знову одружився. Його новій обраниці було всього 25 років. Піаністка Галина Кащеєва, як і Леся, померла в 42 роки.
Була у Лесі нетрадиційна любов?
Деякі дослідники життя письменниці, приписують їй роман з Ольгою Кобилянською, українською письменницею, представницею модернізму в літературі.
Ці припущення побудовані на листуванні двох подруг, якою жінки звертаються один до одного ласкавими словами. Також мотиви одностатевої любові були помічені літературознавцями і в драмі “Блакитна троянда” (“Нічні метелики”). Однак більша частина біографів відкидають ці домисли і стверджують, що цих великих жінок пов’язувала тільки тісна дружба і підтримка.
Ольга Кобилянська і Леся Українка.
Такий ось був особисте життя великої письменниці, насичена любов’ю і розчаруваннями. І підсумовуючи вищесказане, хотілося б закінчити словами великої письменниці:“Я не завжди розумію, за що і чому я кого люблю… Не знаю і, скажу правду, знати не намагаюся. Люблю і все. Любов абсолютної справедливості не знає, але в цьому її вища справедливість…” – так вона писала своїй сестрі Ользі.
В продовження теми про особистому житті великих і знаменитих жінок 19 століття читайте: Чому українську письменницю Марко Вовчок називали «чорною вдовою».
Thanks!
Our editors are notified.