Невдалий бліцкриг Зеленського

Днями в ряді українських ЗМІ оприлюднили результати якогось соцопитування щодо політичних уподобань киян у разі проведення гіпотетичних дострокових виборів мера столиці.

З’ясувалося, що чинний напіввідставлений мер Віталій Кличко знову вийшов на перше місце за популярністю з результатом 36 %. Випередивши колишнього генпродюсера 1+1, а нині нардепа від “Слуги народу” Олександра Ткаченка, якого офіс президента з середини літа наполегливо пропихували на посаду голови столичної адміністрації, спеціально для нього вибивши цей адміністративний стілець з-під Кличко.

Вірити чи ні результатами таких опитувань – справа смаку. Однак не підлягає сумніву той факт, що ведеться оточенням Зеленського “битва за Київ” в останні пару місяців помітно забуксувала, у президента втратили темп, ініціативу і наступальність, в результаті чого списаний було з політичної шахівниці Боксер знову якщо не на коні, то в справі.

У кулуарах подейкують, що, не прийшовши до спільної думки щодо єдиного кандидата від влади на місце київського мера, частина груп впливу при Зеленском початку сепаратно домовлятися з Кличком, обіцяючи йому недоторканність за умови входження «в долю» і в «тему» київських корупційних схем потрібних людей.

Зокрема, одним з кандидатів на роль такого «наглядача» називають фігуру київського ресторатора і нардепа Олександра Тищенко – того самого, який порадував публіку вельми своєрідним трактуванням суті «формули Штайнмайера», зрівняною їм з гумовою лялькою, надуваемой насосом.

Спостерігачі вже говорять про те, що «бліцкриг» президентської команди в Києві провалився, змінювати Кличко потрібно було швидко і в перші ж тижні після інавгурації нового гаранта. До того ж, зіграла свою роль і невдало обрана фігура на заміну нинішньому меру. Ткаченко не дуже сприймається не тільки виборцями, але і навіть багатьма помічниками Зеленського та заступниками глави президентського офісу Богдана.

Більш того, ще літні закриті соцопитування показали, що набагато більше безпрограшним варіантом для президента була б ставка на актора Євгена Кошового, більш відомого в народі, як «Лисий» з «Кварталу».

Про його можливе висунення писала преса, а опитування показували, що, на відміну від Ткаченка, Кошовий легко б’є на виборах не тільки Кличко, але і взагалі будь-якого зі своїх гіпотетичних конкурентів. До того ж, він так давно пародіює Кличко на сцені, що, здається, вже вжився в роль і не потребує додаткової підготовки.

Одна біда – він не з групи Коломойського, а з групи «Кварталу». Що ламає і без того крихкий баланс групових інтересів всередині Зе-Команди.

У нинішній ситуації виявилося краще не йти напролом з відкритим забралом, а вибудовувати з Кличком тіньові домовленості. Хоча чисто теоретично, якщо б підконтрольні Зеленському спецслужби всерйоз взялися за корумповане оточення Боксера, то вся його команда посипалася б у лічені тижні. Однак цим, як і розслідуванням багатьох інших здаються очевидними кейсів, ні ГПУ, ні СБУ чомусь не займаються.

Тим більше, що всі вищенаведені розрахунки можуть втратити всяку актуальність через ще однієї обставини – ймовірність дострокових місцевих виборів, ще в серпні здавалася практично стовідсотковою, сьогодні прагне до нуля. Про вибори до кінця нинішнього року взагалі не заїкаються. Говорять про пізньої зими, а то й весни.

А тут ще президентський офіс підготував і вніс у Раду і Кабмін проект адміністративно-територіальної реформи, яка передбачає докорінну перекроювання карти країни – з ліквідацією областей та райрад, введенням трирівневої системи управління, що включає низові громади, округи-на повіти і краю замість областей. Початок реформи анонсують на листопад, а вона повинна завершитися прийняттям відповідних змін до Конституції.

У зв’язку з цим лунають голоси, що пропонують відкласти місцеві вибори до завершення реформи. А це може бути і весна, і навіть літо наступного року, в залежності від того, як швидко реформаторам вдасться здійснити задумане.

Що важливо – немає ніякої впевненості в тому, що «Слуги народу» вдасться зберегти до цього часу на нинішньому рівні, вже почав просідати рейтинг. Без сумніву, навіть до середини наступного року обвал рейтингу не буде катастрофічним. Однак і нинішнього монобольшинства теж не буде. Доведеться ліпити на місцевому рівні якісь локальні коаліції, ділитися «пирогом» з лояльними щодо сателітами або ж запускати в електоральні поля спеціально створених спойлерів за прикладом Порошенко, чия адміністрація використовувала для подібних цілей проксі-партію «Наш край», чиї депутати в місцевих радах голосували синхронно з депутатами від БПП.

Цілком можливо, що списані так само, як і Кличко мери міст-мільйонників сходу так само виявляться знову в темі і при справі. Ось так непередбачувана українська Фортуна здатна подарувати другий шанс, навіть тим, від кого вона вже одного разу відвернулася.

Якими будуть шанси «слуг» на місцевих виборах в їх недосрочном форматі? Однозначно передбачити це, дивлячись з сьогоднішнього дня неможливо. Занадто багато мінливих кожен день змінних. Теоретично президентська партія може провалитися – особливо, якщо тенденції на її підрив як зсередини ( зважаючи на фракційних суперечностей) так і зовні ( зацікавленими олігархами з числа тих, хто програв) призведуть до формалізації відкритого розколу вже найближчим часом.

Проте імовірність такого результату все ж таки невелика. Думається, в чомусь поступившись, де-то що-то кому-то пообіцявши, Зеленському все ж вдасться зберегти свою більшість від розпаду. Однак, якщо нічого не зміниться в політиці, що проводиться, на місцеві вибори в нових умовах їм доведеться йти з куди більш серйозної штабний підготовкою.

Річний ефект мавпи» повторити вже не вдасться. «Людям з вулиці» буде значно складніше проскочити у владу під чесне слово на одному лише бренд Зеленського, а в ряді регіонів це буде просто неможливо. Та й виборці будуть голосувати куди більш розбірливо, а отже, до процесу відбору і висування кандидатів правлячої партії доведеться підходити інакше.

Це означає, що «нові обличчя» будуть змушені до своєї новизни додати якийсь вагомий бекграунд у вигляді професійного досвіду або досягнень на місцевому рівні.

Одночасно це стане моментом істини для всієї кадрової політики в цілому. Не секрет, що у Зе-Команди власна лава запасних неймовірно коротка. У зв’язку з чим, вже зараз доводиться або рекрутувати у владу ставлеників олігархічних груп, або вже призабутих позавчорашніх бюрократів другого-третього ешелону.

Якщо спуститися з київського рівня на регіональний рівень, особливо в ряді областей південного-сходу ( Донбас, Харьковшщина, Одеський або Запорізький регіони), це означатиме неминуче повернення у владу чиновництва часів Партії регіонів, неважливо під якою партійною вивіскою.

Якщо так станеться, що анонсовану адміністративно-територіальну реформу влади таки продавлять і слідом за нею місцеві вибори таки проведуть, дуже велике значення матиме те, який саме обсяг прав і повноважень потрапить у підсумку в руки нових місцевих депутатів і мерів. В першу чергу, це стосується, звичайно, фінансового питання, адже саме за розподіл цього ресурсного пирога традиційно йдуть бої, як в центрі, так і на місцях.

Якщо трапиться фантастичне, і фінансовий ресурс справді віддадуть на місця, це здатне відкрити двері серйозних системних змін не тільки в регіонах, але і в країні в цілому. Серйозно знизивши загострення пристрастей в боротьбі за володіння центральною владою.

В такому випадку основна політична гра переміститься в регіони, які поділять між собою основні ФПГ. Таким чином, відбудеться та сама «федералізація», яку всі ці роки лякають націоналісти.

А в лапки цей термін взятий тому, що в сучасних українських умовах він не має нічого спільного з класичним федералізмом. Так що прихильники дійсної федералізації можуть видихнути і розслабитися.