Нова війна в Сирії – це питання часу

США затрималися в Сирії і чекають розв’язки

Ситуація в Сирії після півтора років «перемир’я» зайшла в системний глухий кут. Зрив так і не віддані розголосу грудневих домовленостей (у Буенос-Айресі) про виведення американських військ створюють передумови для нових бойових сутичок.

Сирійська арабська армія при підтримці ВКС РФ, терористи Ідліб, курди, турецькі ВС та їх місцеві поплічники – всі готуються. Помітна активізація бойових дій спостерігається в провінції Ідліб, а також в районі Манбиджа – Тель-Рафата, де сторони вже майже неприховано готуються до проведення масштабних бойових операцій.

Ідліб

Починаючи з квітня кількість вилазок бойових груп з цієї зони деескалації різко зросла. Незважаючи на те, що формально Анкара як-би вже взяла її територію під свій контроль, у чому він спостерігається лише протягом лінії зіткнення. Всередині цієї території угрупування «Хайят Тахрір аш-Шам» (колишня заборонена в Росії терористична організація «Ан-Нусра») фактично закінчила концентрацію навколо себе всіх непідконтрольних Анкарі сил і тепер представляє з себе цілком боєздатну силу в розмірі кількох десятків тисяч чоловік. Підконтрольні їй райони добре обладнані в інженерному плані і забезпечені необхідними ресурсами для ведення в тому числі і партизанської війни.

Протурецькі сили в регіоні також розташовують значними людськими ресурсами, але як показали події останнього року, Туреччина так і не змогла взяти його під свій контроль. Причина – занадто велика концентрація вивезених сюди під час ведення активних бойових дій непримиренних «опозиціонерів» (за різними оцінками до 20 000 осіб без обліку сімей). І серед цього середовища Анкара непопулярна й її присутність терпиться тільки тому, що саме вона поки є для бойовиків своєрідним щитом, за яким вони зализують рани і готуються до реваншу.

Викурити їх звідти буде дуже важко, але найімовірніше, на це доведеться піти навіть якщо в якості наслідків буде деяке охолодження відносин між Москвою та Анкарою. Але першою їй що запропонувати натомість другий, а тому такий сценарій все більше і більше можливий.

Манбидж – Тель-Рафат

Так, можливий розмін. Анкара дуже незадоволена тим, що вона досі не може повністю зачистити від курдських «партизан» «звільнені» нею раніше території на півночі країни. А ще у неї є претензія, що на території так званої зони деескалації Тель-Рафат (підконтрольної російської військової поліції) досі існують курдські бойові загони.

Дії YPG стають все більш активними і як наслідок вже майже щодня турецькі ВС несуть втрати в живій силі і техніці. Туреччини це не подобається, і вона готова в будь-який момент приступити до зачистці (як тільки для цього складеться сприятлива політична обстановка).

Поступово лінія протистояння протурецької «опозиціонерів» і курдів перетворюється в зону ведення майже неприкритих бойових дій з обмеженими цілями. Каральні рейди протурецької сил, змінюються партизанськими нальотами курдів і ця ситуація позитивно може бути дозволена для Анкари тільки повною зачисткою регіону на захід від Євфрату від курдського впливу.

«Ер-Рукбан» – «Пов-Танф»

На цьому тлі поступове виведення «заручників» з табору біженців «Ер-Рукбан» на півдні Сирії є чи не єдиним позитивним моментом поки ще соблюдаемого перемир’я. Для Дамаска і Москви вкрай важливо прибрати з території карти країни цей американський плацдарм. На сьогодні вже евакуйовано кожен четвертий мешканець табору (12 тис. з 50 тис. осіб) і цей процес постійно прискорюється.

Чому процес евакуації так важливий. Справа в тому, що саме люди, що скупчилися в цьому таборі, стали заручниками ситуації і обґрунтуванням американської присутності в регіоні, але і ом поповнення проамериканських «опозиційних» банд. Фактично все чоловіче населення табору в примусовому порядку пройшло курс початкової військової підготовки і стало основою місцевого «гарнізону» проамериканських сил. І поки чоловіки воюють (у т. ч. здійснюючи вилазки на підконтрольну Дамаску територію), їх сім’ї є заручниками їх лояльності. Розформування табору фактично зруйнує цю систему і тим самим швидко зведе нанівець активність загонів «опозиції» в цьому регіоні.

Отже, ситуація, що склалася в сирійських зонах деескалації, говорить про те, що саме військовий сценарій розв’язання проблем може бути найбільш простим і реалізованим. Вже повним ходом йде концентрація навколо Ідліб найбільш боєздатних сил сирійської армії, а за виявленими укріпленим точкам бойовиків наносяться артилерійські та авіаційні удари. Турецький Генштаб у свою чергу готується нанести свій рішучий удар по курдам. І це вельми і вельми вірогідний сценарій розвитку ситуації. Головне, щоб Москва і Туреччина домовилися про деталі і у них була повна упевненість в тому, що Вашингтон не буде активно втручатися в цей черговий етап по наведенню порядку в Сирії.

І саме над цим сьогодні працюють дипломати. А потім може знову настати час військових…