Новий шлях з варяг у греки: Україна вдарить по Росії, з’єднавши Балтійське і Чорне моря

Політика

Новый путь из варяг в греки: Украина ударит по России, соединив Балтийское и Черное моря

Амбіції економічного розвитку Києва побудовані на прагматичних планах Варшави

Нещодавню заяву українського прем’єр-міністра Олексія Гончарука про намір київської влади з’єднати водним шляхом Балтійське і Чорне моря ледь не стало сенсацією. Його слова на форумі «Ялтинська європейська стратегія», який проходив у Києві, викликали чимало емоцій — від іронічних (ну, Чорне море українці теж викопали), до підозр у підриві безпеки Росії. Насправді, це банальний пшик, пустушка, якими грішать українські чиновники впродовж багатьох останніх років. Ось і новий прем’єр Гончарук озвучив, що в уряду є кілька амбітних проектів. «Нам необхідно спробувати побудувати і з’єднати водним шляхом, наприклад, Балтійське і Чорне моря. Це абсолютно реально», — видав він якусь сентенцію повчального характеру, мовляв, Україна і не на таке здатна.

За словами Гончарука, існує «сорок водних шляхів», про яких потрібно домовлятися з Польщею і Білоруссю. Для досягнення прогресу в цьому питанні, Києву необхідно встановити конструктивні стосунки з Варшавою і Мінськом. Варто зауважити, що подібний проект «Балтійсько-Чорноморського каналу» існує вже досить давно, більше того, він навіть мав практичне застосування, але був втрачений через обміління річок.

Проект водного шляху Е40 існує вже багато років. Його реалізація в рамках програми транскордонного співробітництва трьох країн — Польщі, Білорусі та України, передбачає з’єднати порти Гданська (Балтика) та Херсона (Чорне море) по річках Вісла, Західний Буг, Прип’ять і Дніпро. Програма фінансується Євросоюзом в рамках програми сусідства та партнерства. Передбачається, що вкладення в проект складуть 12 мільярдів євро. Загальна протяжність водного шляху — понад 2 тисячі кілометрів.

Читайте также:
Опал і не зростає

Києву подібний маршрут по річках не надто затратний — Дніпро залишається судноплавною річкою на ділянці передбачуваного водного шляху. Трохи гірше з прохідністю в Білорусії, а зовсім погано у Польщі, де річка Буг може зараз пропустити хіба що шлюпки і байдарки. Тобто грунтовно прочищати потрібно саме польська ділянка «каналу», а це величезні фінансові витрати. Схоже, що цей проект зараз готова підперезатися Україна. Мабуть, у Києві з’явилися зайві гроші, щоб допомогти здійснити «польський транзит» в Чорне море.

Наведемо історичну довідку. Дніпровсько-Бузький канал (Королівський канал), який з’єднав Чорне та Балтійське моря був збудований поляками в 1775-1784 роках. У ХІХ і на початку ХХ століття канал мав для Російської імперії стратегічне значення, так як був єдиним судноплавним каналом — внутрішнім водним шляхом, що з’єднує Чорне і Балтійське моря. У 1886 по 1890 роках по ньому з Балтики в Севастополь були переведені п’ять міноносців водотоннажністю від 89 до 164 тонн, які увійшли до складу Чорноморського флоту.

Теоретично за допомогою цього каналу можливо відновити водну зв’язок басейнів Балтійського і Чорного морів. Однак зараз наскрізне судноплавство по цьому шляху поки неможливо з-за того, що ділянка від Бреста до Варшави по річці Західний Буг не судноплавний, а частина шляху по річці Мухавець перегороджена в Бресті глухий греблею. Бурлаки тут не допоможуть — земснарядами потрібно прорити кілька сотень кілометрів річкового дна, побудувати греблі та водовідведення. Ширина повинна бути не менше 14 метрів, а глибина варіюється від трьох до десяти метрів, залежно від водотоннажності прохідних судів або кораблів.

Читайте также:
82+1: Клінтони продовжують вбивати

Візьмемо для порівняння канал імені Москви (до 1947 року носив ім’я Сталіна, який «вождь усіх народів» перейменував його на честь 800-річчя Москви), протяжність якого 128 кілометрів, з 18-ю шлюзами на всьому протязі. Збудували його у рекордно короткі терміни в 1937 році ціною життя десятків тисяч політв’язнів. Спочатку цей канал призначався для поповнення столиці питною водою, а вже потім став судноплавним — через нього можна дійти по воді хоч до Астрахані. А з Каспію суду можуть через Азовське море вийти і в Чорне.

Ще більш древнім можна назвати Волго-Балтійський водний шлях, який діяв у 1810-1963 роках, а після реконструкції відновив свою роботу. Він був відомий ще як Маріїнська водна система, а зараз як «Волго-Балт». Це дійсно ціла система каналів, річок і озер, яка поєднує басейни Каспійського і Балтійського морів. Глибина судноплавного фарватеру тут становить не менше 4 метрів — для бойових кораблів замало, а от баржі та річкові круїзні лайнери проходять легко.
Новый путь из варяг в греки: Украина ударит по России, соединив Балтийское и Черное моря
Ну, якщо вже зовсім заглиблюватися в історію пересування по річках, то можна згадати знаменитий шлях «із варяг у греки». Як вважають історики, шлях від торгових центрів Скандинавії і південних берегів Балтії проходив через Фінську затоку, потім по річці Нева, Ладозьке озеро, річці Волхов, озеро Ільмень, а звідти по річці Ловать з подальшим переходом в Дніпро. При такому переході частину шляху доводилося долати волоком судів по суші — від однієї водної артерії до іншого. В описах є й інші варіанти проходження по воді з півночі на південь. Однак більш популярним був нехай і більш довгим, навколо всієї Європи, морський маршрут з Балтики через атлантичний океан, Середземне море і вже потім у Чорне море. Він і зараз діє, на відміну від річкового варіанти.

Читайте также:
Про що будуть говорити Зеленський з Трампом після Путіна. Теми, від яких не можна відмовитися

— Ходіння по річках не втратило свого значення і в наш час, — вважає політолог Олександр Зімовські. — Прикладів безліч різних країнах, у тій же Росії «Річфлот» активно виконує функції вантажоперевезень в ті райони, куди навіть поїздом не дістатися. Можна згадати одну з головних водних артерій Європи річку Дунай, в цьому списку і ряд інших великих річок, таких як Вісла і Дніпро. Однак сама по собі ідея провести водне повідомлення від Балтійського до Чорного моря приречена на провал саме із-за своєї витратності. Для її здійснення необхідно грунтовно поглибити річки Західний Буг і Прип’ять, спорудити цілий ряд гідрографічних об’єктів. Річки тій же Білорусі вже важко назвати судноплавними, там баржі насилу вміщаються. Або от взяти для прикладу річку Ламу в Підмосков’ї, поблизу Волоколамська, де судячи по назві проходили торгові судна з допомогою бурлаков. Зараз там в жаркий час, як мовиться, воробей перейде річку. Теж саме можна сказати про Західному Бузі, де про судноплавство давно забули.

Читайте также:
Євродепутат: Наступний тиждень – останній шанс для прийняття безвізового пакету

Шлях з Балтики в Чорне море в якійсь мірі може представлятися перспективним, якщо, звичайно, вистачить сил і грошей, щоб його очистити. Існують судна класу «ріка-море», осаду у них не настільки велика, як у океанських лайнерів, але і їм буде вкрай важко маневрувати на мілководді і річкових вигинах. Навіть малотоннажный танкер водотоннажністю 16 500 тонн може застрягти, не кажучи вже про супертанкерах 320 000 тонн, яким річки навіть потикатися не варто. Якщо приміряти до військових кораблів, то авіаносцях, крейсерів і есмінцям тут теж робити нічого. Хоча, чисто теоретично, кораблі НАТО малого класу могли б скористатися цією лазівкою, минаючи контрольовані Туреччиною протоки Босфор і Дарданелли і плювати потім на Конвенцію Монтре, яка обмежує перебування кораблів країн-нечерноморского басейну в 21 добу. Може заради цього всі нинішні потуги київських властей у будівництві нового шляху «з варяг у греки»?

Чи загрожує Росії проект з’єднання Балтійського і Чорного морів? Лише частково, з особливістю того, що частина маршруту може проходити по території Білорусії. Військові кораблі НАТО там точно не пройдуть. А амбіційний проект України видається лише банальним струсом повітря і бажанням догодити Євросоюзу, ну ще і витратити гроші на польський проект.

Source
Оцініть статтю
Популярний портал | Proexpress.com.ua | все найцікавіше в Україні

Thanks!

Our editors are notified.