От чесно, звертати увагу на той фарс, який відбувається на колишній Україні під гучною назвою «вибори», немає ніякого бажання. Змагання, хто більше написав у пробірку, спори, якого числа будуть «эбаты», або конкурс, хто чистіше вылижет Макрону, абсолютно не цікаві.
Іноді, одним оком: «продовжують пробивати дно? продовжують, нічого не змінилося» – і далі займатися чимось справді важливим.
А ось слова шістки Авакова Антоніни Геращенко про те, що «Україна – банкрут», можна і прокоментувати. Причому розгорнуто, з цифрами.
Власне, цитата: «питання Номер один для майбутнього президента має бути і для майбутньої коаліції Верховної Ради – це економіка. Ми ж країна-банкрут. Пенсійний фонд – дефіцит 170 мільярдів гривень. В цьому році 41% бюджету країни – це виплата боргів… Так живе країна і далі, далі заганяється в борги через піраміду облігацій внутрішньої державної позики, за якими даються 17% доходів.
Три тижні тому в Україні повинен був відбутися технічний дефолт. Про це мало писали. Державне підприємство «Укрзалізниця» повинна виплатити євробонди – 150 чи 170 мільйонів євро. У них не було грошей. Фактично країна стояла на волосині оголошення технічного дефолту. У результаті В останні дні шукали по всіх засіках, шкребли, щоб зібрати ці 150 чи 170 мільйонів євро, щоб виплатити за євробондами. Ну це ж смішно».
Насправді те, про що говорить Вона, – це тільки вершина айсберга.
Так само, як фінансові проблеми США не вичерпуються держборгом в 22 трильйони доларів: є ще корпоративні борги, муніципальні, борги домогосподарств, іпотечні, автомобільні, освітні і борги по кредитках. Загалом набігає в кілька разів більше.
Втім, ми про Україну. Тут теж є зовнішній борг і внутрішній борг, борги держкомпаній і борги приватних корпорацій (гарантовані державою і звичайні), дефіцит Пенсійного фонду та дефіцит держбюджету, муніципальні борги, заборгованості по зарплатах і борги за комуналку. А що коїться з споживчими кредитами, я собі боюсь і уявити.
Отже, поїхали.
Зовнішній державний борг становить 50 мільярдів доларів (39,6 мільярдів – державний борг і 10,4 мільярда – гарантований державою).
Внутрішній державний борг становить 28,2 мільярда доларів.
Разом вони утворюють державний борг України, що становить 78,2 мільярда доларів.
Валовий зовнішній борг України (це коли до нього додаються борги корпорацій) становить 114,7 мільярда доларів.
Як бачимо, навіть внутрішній борг України номінований не в гривні (тоді його можна було б спробувати знецінити за рахунок інфляції), а в доларах.
При цьому золотовалютні резерви (ЗВР) України становлять всього 20,2 мільярда доларів.
Тобто переважну частину ЗВР складають цінні папери (реальну цінність яких потрібно ще подивитися), а власне валюти там кіт наплакав.
Графік погашення зовнішнього боргу передбачає виплати з держборгу в поточному році в розмірі 5,1 мільярда доларів, з яких на погашення боргу перед міжнародними фінансовими організаціями потрібно 1,6 мільярда доларів, перед утримувачами єврооблігацій – 1,7 мільярда, країнам-кредиторам – 0,2 мільярда і обслуговування боргу – ще 1,6 мільярда.
Графік погашення внутрішнього боргу: на погашення потрібно 3,3 мільярда доларів, на обслуговування – ще 2,5 мільярда доларів. Тобто в сукупності 5,8 мільярда.
Якщо скласти платежі по зовнішньому та внутрішньому боргу, то виходить вже 10,9 мільярда доларів, які потрібно виплатити. Лише трохи більше половини ЗВР (які, між іншим, витрачати не можна, тому що, згідно з правилами МВФ, вони є забезпеченням для гривневої маси).
Тепер потрібно подивитися держбюджету України.
Доходи плануються в розмірі 1,026 трильйона гривень. При цьому в дохідну частину вже закладено отримання кредитів від МВФ та інших міжнародних фінансових організацій. А поки рішення про виділення траншів відкладено на літо.
Витрати плануються в розмірі 1,112 трильйона гривень.
Планований дефіцит – 90 мільярдів гривень.
Тобто до фінансової прірви України можете додати ще три з гаком мільярди доларів.
Неможливо десятиліттями верстати виключно дефіцитні бюджети, постійно нарощувати величину держборгу і при цьому розповідати: «Дивіться, ми розвиваємося».
Це називається «деградація». Так при голоді організм пожирає власні м’язи, щоб вижити.
Всі роки незалежності Україна не може звести кінці з кінцями, щоб забезпечити той мізерний рівень життя, який вона веде. У напруженій боротьбі Україна вирвала у Молдови та Албанії титул самої злиденної країни Європи.
І так, в гонитві за фіктивними макроекономічними показниками провалюються всі інші, фундаментальні напрями: зростають борги держкорпорацій (типу «Укрзалізниці» або «Нафтогазу»), ростуть муніципальні борги (дані за якими майже не знайти у відкритому доступі), зростає дефіцит Пенсійного фонду, заборгованості із зарплат (що, в свою чергу, провокує зростання заборгованостей по комунальних тарифах). І так далі.
Таким чином навіть столиця, Київ, два роки перебувала під перманентною загрозою дефолту за своїми борговими зобов’язаннями (і, судячи з усього, ситуація відстрочено, але не покращено). Що вже говорити про регіональні бюджети.
Ось і виходить, що ті ж самі персонажі, які роками відповідали на наше «все погано» своїм «вывсеврети», у передвиборній істериці починають говорити жахливу правду, за яку переслідували інакомислячих (читай «розсудливих», не помилишся) останні п’ять років.
Так і хочеться запитати: а що сталося, Антоніна Герасимовна Щенко?
Олександр Роджерс
Thanks!
Our editors are notified.