Обмін або обман?

Хлопці, поки не забув: поверніть нам, будь ласка, «морську армаду», яку ви віджали в Керченській протоці під час акту «протиприродною агресії». Це, знаєте, краса і міць українського флоту, надсучасні катери і ще один рейдовий буксир. Його особливо шкода. Рейдовий все ж…

Обмін полоненими між Росією і Україною пройшов без звичайної для колишньої української влади істерії, пафосу, соплів і посилення санкцій. Тільки за традиційно неадекватної реакції «п’ятого президента України» в «Фейсбуці» можна було зрозуміти, що сталося якась екстраординарна подія. Виявляється, нинішній обмін — повністю заслуга Порошенко, який вже встиг обміняти «тисячі українських військовополонених». Ага. І ще виносив на руках згорілих активістів майдану прямо під час його розстрілу. Тільки коли цей, повторюся, неадекват, прокидається і починає вити, розумієш, наскільки серйозні зміни відбулися в масовій свідомості. Залишки «армії порохоботов» спробували традиційно повыть, розповідаючи про заслуги Порошенко, «підлою позиції РФ, загнаної в глухий кут» і ще вимушеної виконувати рішення якогось трибуналу ООН. Зеленський, за їх версією, «встав на коліна» перед Путіним і ще потрапив у «пастку», яку йому розставив… Правильно, Володимир Володимирович. Скоро почнеться «посилення санкцій проти Росії», яка загнеться під їх вагою. Ах так: «режим Зеленського» теж загнеться. Тільки восени. До влади прийдуть ортодоксальні патріоти «рошенівського розливу» з пейсами, накрученими на іспанські чуррос.

Ви там у себе, в московської та пітерської глухомані, напевно, не знаєте про модною європейською теми з іспанської випічкою. У перервах між допитами у Державному бюро розслідувань і «участю у звільнення в’язнів Кремля» Петро Олексійович запускає новий проект: мережа кафе, де справжні патріоти можуть покуштувати чуррос. Типу іспанський пончик, але не пончик, а як би паличка з тіста з начинкою. Починання Порошенко викликала нездоровий ажіотаж. Юрба ринула подивитися, як Петро намагається нашкребти грошей на відкупні для Ігоря Коломойського. Все, нагадаю, треба два мільярди доларів з «хвостиком». «Хвостик» в районі п’ятисот-шестисот мільйонів. Доларів. Чуррос повинні допомогти.

Повернемося до обміну. Нестямні крики патріотів, а також деяких «шісток» міністра внутрішніх справ Арсена Авакова дозволяють виокремити основні аспекти «зради» Зеленського. По-перше, він віддав Путіну «ключового свідка у справі рейсу МН17» Володимира Цемеха. Главред «Цензора.немає» Бутусов в прямому ефірі відродженої на телеканалі Ахметова передачі Савіка Шустера схвильовано розповів, скільки українських спецназівців загинули при захопленні Цемеха. Скільки саме я не розібрав. Під час включення Бутусова в прямий ефір по скайпу страшно кричав його кіт, замкнений у сусідній кімнаті. Можливо, тварина вловив якісь невідповідності у версії свого господаря і вимагало слова. Але не отримало. Коротше, Цемех — «зрада». По-друге, звільнення головреда «РИА Новости-Украина» Вишинського, на думку, «рошеновских» блогерів, є свідченням нерівноцінності обміну. За їхніми підрахунками, за одного Вишинського можна «виміняти» тисячі «в’язнів Кремля». Я просто цитую пости, не коментуючи їх е… суті. І, нарешті, по-третє, «Путін був зобов’язаний виконати рішення трибуналу ООН і відпустити українських моряків, а він їх обміняв, що говорить про жахливої тупості президента України».

Повторюся: тільки завдяки різкій активізації як самого «чуррос-президента», так і залишків його «бот-ферми», можна було зрозуміти про надзвичайне значення факту обміну. Навіть деякі стали говорити про потепління відносин між Києвом і Москвою, що в недалекій перспективі може привести до завершення військової стадії «конфлікту». Українські журналісти, як з’ясувалося, абсолютно не знають в обличчя «в’язнів Кремля». Вони тикали мікрофоном у колишніх полонених і безцеремонно запитували — «ви хто»? Приблизно дев’яносто відсотків населення України також не знають, хто це такі. Хоча в часи Порошенко рідкісна тиждень не обходилася без якого-небудь «перфомансу», пов’язаного з «звільнення наших в’язнів». То Геращенко (Ірина) тремтячим голосом лист з в’язниці зачитає, то Порошенко скорботну мова штовхне. Але, як виявилося, все дуже швидко забули про «в’язнів Кремля». Однак факт обміну був сприйнятий як перший крок до потепління.

Зеленський особисто приїхав зустрічати «українських героїв». Природно, разом з главою свого офісу Андрієм Богданом. У того був традиційно забуханный вигляд і якась легковажна сорочка в дрібних горошок. У керівній парочки явно відчувалася легка настороженість у зв’язку з прибуттям на Батьківщину такої кількості «героїв». Я називаю це «синдромом Надійки Савченко». Вона теж повернулася під фанфари, а потім, через деякий час, вирішила постріляти по куполу Ради з міномета досить великого калібру. Міномет планувала встановити на баржу, а вцілілих після прямих влучень народних депутатів добивати зі стрілецької зброї пострілом в голову.

«Кремлівські в’язні» — це кіт у мішку. Ніхто не може дати гарантію їх правильного «патріотичного поведінки». Тому особисто Зеленський не став нікого нагороджувати зіркою «герой України», хоча патріотична громадськість вимагала. Морякам дали якісь кортики, позачергові звання та пообіцяли грошей. Але, природно, не дали. Нагороджували представники командування, не президент. Відразу пішли смутні чутки про готовність деяких екс-військовополонених дати свідчення на головкому, який їх надіслав на забій з метою введення воєнного стану і перенесення виборів. Думаю, обов’язково виникнуть послідовники «справи Савченко», що може привести до розширення свидетельской бази по справі Петра Олексійовича.

Тепер хотілося б загострити увагу на дійсно актуальною проблему: чи буде потепління відносин між Україною або все повернеться на вихідні позиції? Так, сам факт обміну і задекларована готовність Зеленського до наступним мирним кроків — це, як не крути, плюс. «Партія війни», яка в Україні представлена виключно «ПЕСцом» (Партія «Європейська Солідарність») Порошенко, повністю позбавлена доступу до влади. Вона представлена лише у Раді, причому четвертої за чисельністю фракцією, і може тільки рефлексувати з приводу «зради». Іншими словами, серйозних політичних опонентів всередині України у Зеленського як би немає. Більш того, він значно підвищив свій рейтинг, оскільки дійсно почав виконувати свою головну передвиборчу обіцянку — закінчити війну на Донбасі. Невже почалося? Боюся багатьох засмутити, але немає. Не почалося.

По-перше, давайте не забувати про те, що Україна в даний час — це об’єкт конкурентного зовнішнього управління з боку демократів та республіканців США, а також ЄС. Той клубок протиріч. Сорос разом з демократами сформував прозахідний Кабмін, який складається з юних ідіотів, готових до фіналізації всього. Хто призначав прем’єра? Особисто Зеленський. Природно, порадившись з Ігорем Коломойським. Ігор Валерійович не проти «соросят», оскільки його цікавлять конкретні проекти. Вісімдесят відсотків діяльності КМ, на його думку, — інформаційний «сміття», а залишилися цікаві питання він «проб’є» сам. Хочуть того «соросята» чи ні. Сам обмін став можливий завдяки унікальному геополітичному розкладу: у Штатів «заруба» з Китаєм, Франція несподівано усвідомила цінність партнерства з РФ, а в Києві то «респ» ґвалтують ГПУ і Зеленського з приводу компромату на Джо Байдена, то «демократи» намагаються завербувати нового генпрокурора, щоб він нічого не «зливав». В такому бардаку віжки у Вашингтона трохи ослабли. Але така сприятлива ситуація навряд чи повториться в найближчому майбутньому.

По-друге, процесу організації обміну на останньому етапі був виключений Віктор Медведчук. Один час передбачалося, що «українських військовополонених» доставлять у Київ на його літаку. Зеленський був категорично проти. Більше того, президент де-факто почав репресії і проти Медведчука, і проти єдиної політичної сили, яка послідовно виступає за нормалізацію відносин між РФ і Україною. Це «Опозиційна платформа». Чудово розумію, скільки може бути заперечень з цього приводу. А тепер подумайте: хто ще у нас теоретично здатний бути партнером для реальних переговорів з РФ? Юлія Тимошенко, яка обіцяла «розстріляти Донбас з атомного пістолета»? Лідер «Голоси» Вакарчук? Так Слава навіть встановлення свого куратора Сороса зрозуміти не може. «Песець»? Не смішіть. Або ж «Слуги народу»?

Президент Росії домовлявся безпосередньо з президентом України. Який контролює в Раді монопартійний «зелене» більшість. Яка ідеологія у цій «зеленій» структури? На даному етапі дивний мікс з диджитализации, загальної розпродажу і американського зовнішнього вектора. Зеленський виступає проти закріплення в Конституції особливого статусу Донбасу, як записано в Мінських угодах і проти загальної амністії. Він проти «Північного потоку – 2» і через поставки на Україну міфічного американського скрапленого газу. Дуже надійна «грунт для подальшого потепління відносин.

По-третє, для Зеленського і Коломойського зниження рівня протистояння з РФ є запорукою успішної реалізації найбільшого в українській історії проекту фінального розпродажу нації. Zе-проект. Тотальна приватиZация портів, залізниць, що залишилися промислових виробництв, приватиZация Zемли, легалиZация грального бізнесу та видобутку бурштину. Плюс завершення «взяття всієї повноти влади» — повна переZагрузка місцевих виборних органів. Для цього треба: а) «накачати» рейтинг перед восени; б) дати потенційним інвесторам (скупникам) сигнал про стабілізацію ситуації на українському ринку.

Порошенко перетворив «війну з Росією» в успішний комерційний проект, на якому заробив мільярди. Ігор Валерійович, поза всяким сумнівом, теж б цим зайнявся, але для успішної розкрутки свого ставленика довелося «спалити» всю «оборонну схему». Тому залишилися суто «мирні» способи збільшення прибутку. Ось і вся «механіка» нинішнього як би мирного процесу у виконанні Зеленського. Яких-небудь особливих перспектив поки не видно. Можливо, я помиляюся, проте, як свідчить українська практика, краще прогнозувати найбільш найгірший сценарій розвитку подій. Він співпаде з реальністю.

Олександр Зубченко