Операція «Березино», або як НКВС СРСР отримував допомогу від німців аж до травня 1945 року

Під час другої світової війни розвідки обох протиборчих сторін використовували засоби радіозв’язку для дезінформації противника. Радіогра дозволяла досягати важливих розвідувальних або контррозвідувальних цілей. У 1944 році радянською розвідкою була проведена одна з таких операцій під назвою «Березино».

Як виникла ідея провести операцію «Березино» і в чому полягала її основна суть

Операцією «Березино» керував Павло Судоплатов./Фото: cdn.news-front.info

У червні 1944 року в ході операції настання «Багратіон», план якої був розроблений Рокоссовским, війська трьох радянських фронтів впевнено йшли до Мінська. Німці почали відступ до річки Березине, прагнучи вирватися з наміченого «котла». Але під контролем німців залишався один єдиний міст через річку. Над біжать солдатами Вермахту «висіла» радянська авіація. Під потужним натиском радянських військ німецькі дивізії і корпусу розпадалися, втрачаючи управління. Розрізнені підрозділи намагалися пробитися до «своїх». Гітлер, обізнаний про такому положенні справ, оголосив, що буде всіляко підтримувати сміливців, які борються за Велику Німеччину в тилу противника.

Німецька армія була деморалізована, в гітлерівській «верхівці» все менше залишалося людей, які вірили в перемогу Третього рейху. Допомога вырвавшимся з оточення частинам була для Гітлера серйозним пропагандистським ходом, а в практичному відношенні – ставала можливою організація розвідувальної і диверсійної діяльності в тилу ворога. У Москві вирішили використовувати сформовану ситуацію у своїх цілях – створити легенду про існування ховається в білоруських лісах великого німецького угруповання, зберігала боєздатність і потребувала продовольстві, медикаментах, засобах зв’язку, зброї і боєприпасах.

Розробку операції під кодовою назвою «Березино» та її здійснення доручили начальнику 4-го управління НКВС Павлу Судоплатову. Мета операції – виманити і знищити диверсантів, змусити ворога витрачати матеріальні ресурси на підтримку неіснуючої угруповання в той час, як активно відступаюча гітлерівська армія в них все більше потребувала; апофеоз операції – «вихід» угруповання в розташування гітлерівських частин і прорив фронту.
Операція «Березино» стала продовженням іншої контррозвідувальної радиоигры. У червні 1941 року зусиллями НКВС за допомогою агентури була створена антибольшевистская прогерманская організація «Престол», члени і лідер (переконаний монархіст, поет Срібного століття Борис Садовський) якої проживали на території колишнього Новодівичого монастиря. Ця організація стала своєрідним маяком, на який «зліталися» німецькі агенти і диверсанти. А коли в неї впровадили подвійного агента Олександра Дем’янова («Гейне»–«Макса»), то відкрилася можливість ще й для дезінформації розвідки противника.

Дворянин за походженням, радіоінженер за освітою, він за родом своєї діяльності був близький до творчих кінематографічних колах, часто бував на іподромі, був присутнім на прем’єрах в кіно і театрі. У 1942 році він перебіг через лінію фронту до німців. З-за помилки радянської військової розвідки Дем’янов ледь не загинув – як виявилося, він йшов по мінному полю. Але цей факт надав більшої достовірності того, що відбувається. З німецького розвідувального центру прийшло підтвердження, що ця людина завербований Абвером. Агент «Макс» згодом був у німців на хорошому рахунку – його інформація завжди підтверджувалася фактами, в Абвері і не підозрювали, що на його успішний імідж працювало велика кількість співробітників НКВС, для яких він був агентом «Гейне.

Як росіянам вдалося переконати Абвер про «існування» частини вермахту в тилу Червоної Армії і який в реальності був склад «армії Шерхона»

Олександр Дем’янов – «Гейне» (праворуч)./Фото: bagira.guru

Здійснення всіх проведених у рамках операції заходів було доручено заступнику Судоплатова Н. Эйтингону. Він використовував для дислокації легендированной угруповання колишній табір радянських партизанів, розташований поблизу містечка Березине. У таборах для військовополонених був обраний і завербований підходящий на роль командира частини німецький офіцер – полковник вермахту Шерхорн. Він був не так добре відомий, і його ім’я не було на слуху у військової верхівки, але він мав бездоганну військову репутацію.

До складу угруповання, крім переодягнених солдатів і офіцерів Червоної армії, що входили 16 співробітників НКВС і деяку кількість етнічних німців – антифашистів. Про існування нібито вирвалася з оточення великої німецької частини у Вермахті дізналися від свого «надійного» агента «Макса». Після перевірки інформації гітлерівське командування приймає рішення про підтримку частини Шерхорна і просить Дем’янова вийти на зв’язок з цим угрупованням.

Як пильні радянські громадяни ледь не погубили операцію «Березино»?

Генерал-майор Наум Ісакович Эйтингон./Фото: nvdaily.ru

Життя німецького загону в лісовій глушині була так переконливо розіграна, що не тільки німецька розвідка з повітря, але і пильні радянські громадяни повірили в існування цієї частини. Начальнику білоруського відділу НКВС було повідомлено, що в лісі ховається велика кількість німецьких військових. Він, у свою чергу, доповів про це в центр.

З Москви відповіли, що проводиться спецоперація, деталі якої не розголошуються. Эйтингону було дано розпорядження посилити охорону на підступах до табору.

Як промазав «Чарівний стрілець» Отто Скорцені?

Отто Скорцені – німецький диверсант./Фото: germaniatacitus.files.wordpress.com

Проведення заходів щодо порятунку формування Шерхорна німецьке командування доручило досвідченому розвіднику Абверу, улюбленця Гітлера (це він організував звільнення з місця ув’язнення італійського диктатора Муссоліні) – Отто Скорцені. Операція «Чарівний стрілець» їм була ретельно продумана та спланована, але він і не підозрював, що буде діяти за сценарієм, написаним співробітниками НКВС. Всі агенти, заслані перевірити достовірність відомостей про групування Шерхорна, були перехоплені і завербовані радянською розвідкою.

Німецьке командування, переконавшись в існуванні частини, почало активно їй допомагати – чотири транспортні літаки здійснювали регулярну доставку вантажів. Абвер отримував від Шерхорна повідомлення про нібито проведені його частиною диверсіях і бойових зіткненнях, які майстерно інсценувалися учасниками операції. Їх зусилля були високо оцінені командуванням Вермахту – в одному з контейнерів в черговий партії вантажів були виявлені нагородні листи і військові нагороди.

Чим закінчилася операція «Березино»

За 8 місяців, завдяки зусиллям Отто, в район дислокації «загону» було скоєно 39 вильотів літаків і викинуто 22 німецьких розвідника (всі вони були арештовані радянськими контррозвідниками), 13 радіостанцій, 255 місць вантажу з озброєнням, обмундируванням, продовольством, боєприпасами, медикаментами, та 1 777 000 рублів./Фото: img04.rl0.ru

Так тривало аж до травня 1945 року, коли німецьке керівництво останній раз звернулося до «героїв» зі словами жалю про те, що більше не може їм допомагати – армія розгромлена. За час проведення операції «Березино», що тривала вісім місяців, гітлерівці відправили чекістам величезна кількість боєприпасів, теплого обмундирування, медикаментів і продовольства, так необхідних їм самим на фронті, а радянські розвідники знешкодили кілька диверсійних загонів і регулярно постачали Абвер неправдивою інформацією.

Отто Скорцені у своїх повоєнних спогадах писав про те, як він успішно допомагав героям – «окруженцам», він так і не дізнався правду – у той час інформація про операції ще не була розсекречена.

А роком раніше проводилася інша важлива операція – зняття блокади з Ленінграда.