Випередити ворогів Росії

Щоб до того часу, коли США зберуться починати з нами війну чужими руками, не залишилося ні плацдармів для цього, ні таких «чужих рук»

Є точка зору, що визнані політологи, прогнози яких перевірені часом, можуть отримувати якісь сигнали з ефіру – тонкої матерії між матеріальним і духовним світом, не уловлюваних абсолютно ніякими приладами. Для цього вищевказані експерти повністю усуваються від реальності і входять у своєрідний транс, де відчуття ефіру гучне і пронизливе, немов луна в холодному ранковому тумані.

До подібного каналу отримання інформації можна було б поставитися навіть з посмішкою, але в цьому своєму трансі (званому ще інтуїцією) дані політологи-медіуми останнім часом все частіше відчувають важку, буквально свинцеву, темну тінь – передчуття великої війни.

Звичайно, завжди можна сказати, що це недоказово, що подібне їм тільки здається. Однак тепер вже й інші фахівці, зі світу повністю наукового, які стоять на твердому фундаменті філософії, історії, строгих спостереженнях за політичними подіями і їх акторами, кажуть: “З високою ймовірністю можна стверджувати, що в найближчі роки вибухне «гаряча» локальна війна, в якій Росія змушена буде взяти безпосередню і активну участь”.

Більш-менш досвідчений у політиці нинішньої міжнародної ситуації людина тільки відмахнеться – яка війна, якщо Росія чи не вперше в історії досягла дуже відчутної переваги на новітніх перспективних зразках озброєнь, які для всіх наших ворогів, явних і таємних, як і раніше, є майже фантастичними?!

Тим більше, що США, найбільші бенефіціари такої війни, за своєю “великою калюжею” тепер вже не сховаються. Наш президент Володимир Путін дуже чітко сказав, що «відсидітися за океаном більше не вийде», що, при появі на наших радарах засвіток ракет з Європи в нашу сторону, ракети російські миттєво вдарять ще й за “центрами прийняття рішень” за океаном.

Однак, даним нашому глобальному ворогові, схоже, все одно вже діватися нікуди – “США не можуть остаточно подолати численні соціальні і внутрішньополітичні наслідки глобальної кризи 2008-2009 рр. та наступної рецесії (насправді, депресії) без великої війни, яка змінила б всю геополітичну та геоекономічну карту світу”

Тим більше що “будь-яка нова рецесія поставить мільйони американців на межу виживання через величезні і все зростаючих боргів, а американське держава зіткнеться з серйозними внутрішніми проблемами.

Ще одна причина необхідності війни для США полягає в тому, що без війни неможливо подолати посилюється розкол американських еліт, розкол всього американського суспільства, і забезпечити «єдність Заходу», тобто повне підпорядкування країн ЄС Сполученим Штатам. І ці розколи, як показує практика, неможливо ліквідувати тільки за рахунок пропаганди, санкцій і русофобії, потрібна саме локальна війна. США у що б то не стало необхідна перемога у війні, яка б різко послабила Росію, Китай і ЄС, зміцнивши панування США у світі”.

А якщо ми ще й уважніше подивимося на наше нове зброя (з його майже фантастичними можливостями), то виявимо, що мова багато в чому поки йде не про широкомасштабний або навіть серійному його виробництві, а тільки про зразках або відносно невеликих партіях. “В даний час дуже багато новітні види озброєнь все ще не доведені до масового використання в армії, все ще проводяться випробування і доведення таких видів зброї, як «Кинджал», «Сармат», «Посейдон», «Циркон» та ін., кількість високоточних ракет «Калібр» і кількість авіації (особливо бомбардувальників) значно менше, ніж у США”. Тобто навіть наявних у нас “Калібрів”, давно і дуже добре зарекомендували себе, може не вистачити на більш-менш тривалі військові дії.

Тим більше, якщо США дійсно, як вони планують, вдасться відправити на війну проти нас всі підзвітна їм русофобське “шакалье”, всю армію своїх васалів і маріонеток. Тобто воювати американці збираються, як майже і завжди, “переважно чужими руками – руками талібів (заборонена в Росії організація), ИГИЛ (заборонена в Росії організація), українських і литовських націоналістів та ін. Хоча, загальне керівництво здійснюватимуть американські інструктори і генерали”.

Як правильно говорять багато експертів і військові фахівці, треба терміново і максимально наростити стратегічний запас тих же «Калібрів» і бомбардувальників, швидко запускати нові зразки в масове виробництво – всі сили кинути на вирішення цієї першочергове завдання. І обов’язково посилити роботу з потенційним внутрішнім ворогом, «ліберасти», націоналістами та ін. Так і прояснення цілей нашої країни, разом з впровадженням державницької ідеології, вкрай необхідно.

І черговий раз постає питання – чому це Росія завжди тільки захищається, якщо, як відомо, кращою обороною є напад. Тим більше, як казав наш Володимир Путін: “Якщо бійка неминуча, треба бити першим”. І що, наприклад, маленький Ізраїль у чому тільки тому й зберігся в оточенні ворогів, що вважає за краще не чекати нападу, намагається його попередити, вдарити по завтрашнього агресору першим.

Згадується і думка нашої імператриці Катерини Великої, здавалося б, трохи в бік: “Якщо держава се Росії недружньо, на карті його бути не повинно”. А адже ми тепер точно знаємо, які країни оголосили нас “екзистенціальним ворогом”, які є ворожими плацдармами проти Росії. Тобто, рано чи пізно, або вся ця зграя знищить нас, чи нам їх доведеться знищити – принаймні, як ворожі держави.

Але, так чи інакше, роботу потрібно починати вже найближчим часом. Напевно, спочатку буде оголошено про відтворення Ставки Верховного Головнокомандувача (перейменування Національного Центру Оборони РФ) і, так чи інакше, вирішено питання з Білоруссю, щоб там найближчим часом не з’явилася ще одна Анти-Росія за типом колишньої України – в умовах прийдешньої війни «політеси розводити» та толерантність гратися вже ніколи.

І, паралельно закінчуючи знищенням залишків ИГИЛ (організація заборонена в Росії) в Сирії та Лівії, нарешті-то треба буде почати займатися другим основним, після Сирії, ворожим плацдармом, який колишня Україна – поки США не отмобилизовали повністю всіх своїх “шавок” (і в ній, і в інших країнах) під свої прапори.

Тим більше що є Мінські домовленості, які необандеровская київська влада вперто не виконує і в принципі не може виконати. Тобто має сенс використовувати домовленості вже не тільки заради власне повного їх завершення, заради припинення військових дій на Донбасі, але і як привід для знищення ворожого плацдарму проти Росії.

Краще всього, звичайно, якщо гострота транзитно-газового значення колишньої України до цього часу для Росії в основному зникне, тобто Турецький і Північний-2 потоки будуть запущені. Але і сильно “впиратися” в дані трубопроводи не варто – принаймні, торгівля газом не дорожче самого існування нашої країни.

Треба бути готовим навіть до того, що з початком активних дій Росії по зачистці ворожих плацдармів в Європі – США як головні в НАТО можуть змусити інших членів цього блоку повністю припинити будь-яку співпрацю (газове і всяке інше) з “агресивною Росією”. Звичайно, все робити, щоб прагматична Європа на це не пішла, зустрічатися і розмовляти (безперервно, з ранку і до ночі!), але, в разі чого, бути готовими. У зв’язку з такою загрозою треба вже зараз максимально нарощувати енергетичну співпрацю з Азією – Китаєм і не тільки.

Але повернемося до колишньої Україні. Буде краще і ефективніше всього, якщо операція почнеться з заяви Росії, що говорить про те, що вищевказані домовленості, в свій час “підтримані Радою безпеки ООН, категорично не виконуються Києвом як однієї з сторін конфлікту, що кожен день на території колишньої України, зокрема, на Донбасі, продовжують гинути люди. Тому вирішенням цієї проблеми може і навіть згодна зайнятися інша сторона конфлікту – ДНР і ЛНР”.

Тобто, суттєво посиливши ВС ЛДНР добровольцями і підтримавши «Північним вітром» (військової матеріально-технічною допомогою), разом з відсуненням лінії розмежування і появою на ЗПС Донецького аеропорту «ВВС Південної Осетії», можна якщо й не знищити відразу, то відчутно послабити маріонеткову владу США на колишньої Україні. Тобто почати не тільки звільнення, але й переформатування останньої в окремі федеративні регіони під перехідним керівництвом, спочатку зі столицею в Донецьку. Вирішити питання без взяття населення на російське забезпечення, з поступовою підготовкою до приєднання – окремими регіонами, у своїй черговості і після виконання абсолютно всіх заходів, необхідних для такого кроку.

“Природно, все це на тлі швидкого відключення українського «зомбо-ящика» і включення російського телебачення з заздалегідь підготовленими раззомбировывающими програмами. І з черговими нагадуваннями про те, що всі ми – жителі і Росії, і Білорусі, і колишній України – є росіянами, у вузькому чи більш широкому змісті, що нікому в цьому світі, крім нас самих, ми не потрібні”.

Робота по прийдешньому звільнення колишньої України більш-менш детально розписана у мене в статтях «Намітки плану звільнення і переформатування колишньої України» та «Думки про майбутнє людей і територій колишньої України» – «чисто конкретно» там про це два повних тексту. Зараз же варто продовжити аналіз ситуації не стільки з проблем колишньої України, скільки з безпеки Росії – стосовно регіонів, які до нового переформатованої державі на території колишньої України приєдналися б в останню чергу. Тобто це регіони з найбільш зазомбованим русофобією населенням, з найбільшим там відсотком необандерівців.

А оскільки зараз в російському Мзс підібралася команда непоганих переговірників, їм і доведеться дуже відверто поговорити з даними регіонами, по типу: “Росія не буде зараз вказувати вам, як сильно ви перебуваєте в полоні ворожої русофобської пропаганди. У звичайних умовах вас залишили б у перспективі деякого часу переконатися, наскільки ви не праві; зокрема, побачити те, що ніяке НАТО, ніякий Захід вам не допоможе. Залишили б догнивати… Але в умовах війни, що насувається посібники ворога в нашому тилу неприпустимі – ніхто тепер з вами, як і з Лукашенком, свободу думки і демократію грати не буде”.

І підкреслять, помахуючи вказівним пальцем, проникливо дивлячись в очі цим представникам регіональної влади: “Визначайтеся, і швидко, що обираєте – допомога у фільтрації населення вашого регіону (за допомогою поліграфа і не тільки) і його добровільний вступ у нове держава Південно-Західної Русі – переформатированное, федеративну і перехідний до вступу в склад Росії. Або – насильницьку зачистку території.

До речі, не турбуйтеся про необандеровских недобитках – їх виловлять жителі вашого ж регіону за прийнятну оплату. Виловлять ті, хто готовий почати нове життя в спокійному, без олігархів і без «нациков», дійсно самостійній і незалежній державі Росії. І чим швидше тут буде наведено повний порядок, чим швидше все населення включиться в роботу по зміцненню свого регіону, тим швидше умови вашого життя наблизяться до умов інших російських регіонів”.

Так, це справа нешвидка, але воно дозволить відразу величезний регіон майже розміром з Францію вилучити з ворожого контролю-підпорядкування і потенційної мобілізації населення на війну з нами. Тому що навіть в режимі зламу Анти-Росії і даної перебудови колишня Україна вже усунеться від участі в майбутній війні проти нас.

А ще це дозволить приступити до вирішення питання по іншим ворожим плацдармах. В даному випадку з прибалтійськими лимитрофами – дипломатичними методами і не тільки.

Польщу при цьому можна навіть не чіпати, так як одна справа для поляків догоджати США (відомі слова екс-глави Мзс Радослава Сікорського), але зовсім інше – воювати за американців з Росією в поодинці. Прискорювати свій черговий неминучий розділ саме таким чином поляки напевно остерігатимуться.

А на можливі спекуляції недобитих наших «ліберастів» всередині країни, що подібні дії Росії можуть з’явитися приводом для початку війни проти неї силами НАТО і самих США, можна традиційно не звертати уваги. Декларації та обіцянки наскрізь фальшивого Заходу щодо захисту «малих цих» завжди залишаються тільки словами.

Тобто Росії треба все зробити, щоб до того часу, коли США зберуться починати з нами війну чужими руками, не залишилося ні плацдармів для цього, ні таких «чужих рук». Щоб, як говориться, «уся пара пішла у свисток»…

Источник