Зброя Росії: як би не загратися в нескінченні поліпшення

І правильно, що Су-57 і «Армата» не стануть основою збройних сил Росії?

У ЗМІ давно вже, після появ про досі небачених характеристики нових зразків нашої військової техніки, з’явилися “витоку” про те, що вони “винайдені, але якось не дуже активно йдуть в серійне виробництво”. І, зокрема, що “Су-57 і «Армата» не стануть основою збройних сил Росії”, так як “у цього 5-го покоління така особливість, що воно “перехідний”, бо ми підемо в 6-е, ну, або 5-е ++.” Тобто, начебто, “армія Росії готується до переходу на безпілотну військову техніку 6-го покоління”

Стаття дуже цікава, з красивими картинками і, найголовніше, будить багато важливих думок. Але для їх правильної подачі абсолютно необхідно передмова…

Зрозуміло, що люди в Генштабі і керівництві нашої країни, що відають стратегічними планами по якісному і кількісному асортименту озброєння Росії, відчутно великі фахівці, ніж ми, які в тій чи іншій мірі “диванні” аналітики. Вищевказані люди напевно дуже відповідальні і “краще знають”. Ще й тому, що повна інформація, якою вони керуються, в тих же кількісних і якісних величинах буде порівняти з нашими даними, одержуваними найчастіше випадково і тільки з відкритих ів.

Отже, нам залишається лише заткнутися і “мовчати в тряпочку”? Треба переставати турбуватися, тому що для цього є відповідні люди в керівництві країни і армії?

Але ж ми знаємо, що це теж буде неправильно – не один уже раз протягом довгої нашої історії, наповненої періодичними нападами агресивних сусідів, жителі нашої країни мали нещастя бачити, як, судячи з результатів, “відповідні люди” своєї важливої ролі абсолютно не відповідали.

“Напередодні 22 червня 1941 р. СРСР здобув перемоги над японськими військами на озері Хасан і на Халкін-Голі, а також у війні з Фінляндією в 1939-1940 рр.., але до війни з фашистською Німеччиною радянське держава виявилося не готове. Були в радянській армії і новітні види озброєнь, але вони виявилися в недостатній кількості, і багато солдати не вміли поводитися з ними.

Тобто навіть у відносно недавній нашій історії, починаючи з Кримської війни середини XIX ст. і кінчаючи південноосетинським конфліктом 2008 р., країна щоразу опинялася не готовою до війни, причому нові види озброєнь не встигали потрапити в армію перед війною, що призводило до величезних і невиправданих втрат. Росія опинялася не готовою ні до Кримській війні, ні до Першої світової війни, ні до Другої світової війни, ні до війни в Афганістані 1979-1989 рр., ні до першої Чеченської війни.

А ще згадується, що по-справжньому розумні люди (є обгрунтована надія, що саме такі зараз є в керівництві країни та армії), навіть якщо впевнені, що всі знають і розуміють, не відмовляться від одного погляду з питання безпеки країни – “зайве думка ніколи не зайве”. Тим більше, якщо ще й ми, “стурбовані”, будемо пам’ятати, що “критика має бути конструктивною”, тобто пропонує додаткові або альтернативні рішення критикованої проблеми.

Тому, у зв’язку з усім раніше сказаним, не зайве буде згадати про ефект перфекціонізму, тобто нескінченного вдосконалення. Типу – навіщо запускати зразок в масове виробництво, якщо завтра, швидше за все, вдасться придумати, сконструювати його ще більш ідеальним? Немає у керівництва країни, особливо на тлі досі нашої слабкої економіки, спокуси дочекатися ще більшого удосконалення вищевказаних зразків конструкторами, потім ще і ще, а вже потім… Особливо якщо все відбувається на тлі досить сильною поки ліберальної прошарку суспільства, нескінченно ниючий про те, що “ніхто на нас не нападе, а грошей навіть на пенсії не вистачає”.

З іншого боку, ми знаємо і про те, що якщо військові зразки зараз запускають в широке виробництво, то усвідомлено роблять їх здатними до майже нескінченної модернізації – це в першу чергу досягається за рахунок можливості швидкої заміни великих і дрібних вузлів. Тобто “посадочні місця” зроблені уніфікованими, коли до певних, грубо кажучи, вузлів монтажу (старого двигуна, або прицілу, або радара літака) цілком підійдуть відповідні вузли нових двигунів або приладів. Або, по-простому, у з’єднанні “тато-мама” до старої “мамі” точно підійде новий “тато” і навпаки.

Схоже, подібне і робиться, коли найкращий наш серійний танк Т-90, за рахунок заміни старих вузлів і приладів з новими “Армат”, роблять наближеним до можливостей останньої (крім, звичайно, наявності захищає екіпаж бронекапсули). Але в результаті виходить і істотно дешевше, і дозволяє використовувати старі машини, ще не виробили свій ресурс.

Це ж, за досить обґрунтованим “чутками”, відбувається і з нашими військовими літаками – радари, приціли, інші вузли і прилади Су-57 цілком собі можуть уживатися з попередніми моделями “Сушок” і навіть, можливо, “Мігів”. Точно так само, як авіабомби, снаряди і патрони ще радянського виробництва часів Великої Вітчизняної війни підходять до вузлів підвіски російської авіаційної техніки та зброї дня сьогоднішнього.

Так, можливо, з танками і з літаками, так би мовити, “ближнього бою” у нас все більш-менш нормально – тим більше на тлі повідомлень про результати реальних та змодельованих боїв російських Т-90 останніх модифікацій з кращими танками нашого «ймовірного супротивника». Та, на тлі безлічі повідомлень про недоробки і дуже спірною надійності американських F-35, F-22, а також їх відповідних, поки тільки умовних, змодельованих, боях з нашими винищувачів Су-35.

Особливо якщо врахувати, що “Армата” і “Су-57” не стільки ефективніше, скільки дорожче, порівняно з модернізованими Т-90 і Су-35. Тим більше, якщо у нас ще є достатня кількість останніх. Якщо…

Однак є підозра, що необхідно терміново нарощувати кількість деяких інших видів озброєння. Адже “в даний час дуже багато новітні види озброєнь все ще не доведені до масового використання в армії, все ще проводяться випробування і доведення таких видів зброї, як «Кинджал», «Сармат», «Посейдон», «Циркон» та ін., а “кількість високоточних ракет «Калібр» і одиниць літаків (особливо бомбардувальників) значно менше, ніж у США».

«Між тим саме авіація і високоточні ракети, поряд з іншими видами сучасної зброї, найімовірніше, будуть найбільш активно використовуватися в майбутній локальній війні (локальних війнах)”. Крім цього, “в даний час як і раніше однією з уразливих точок залишається надійний зв’язок і достатня кількість високоточної зброї”.

«Розрахунок США полягає в тому, що Росія знову виявиться не готовою до локальній війні з масованим використанням на декількох фронтах звичайних, але високотехнологічних озброєнь, високоточної зброї, киберсредств, ядерних ракет з малою потужністю. Крім того, США розраховують на дії «п’ятої колони», на розкол у російському суспільстві і в російській еліті, на елементарний підкуп, на націоналістичні і екстремістські рухи в самій Росії».

У русинів є гарний вислів “годжало-гомба” – точний переклад неможливий, а найближча “котушка-клубок і ґудзик”. Так говорять про людей, які нескінченно «товкмачать» про одне й те ж. Однак, тема термінової необхідності достатньої кількості вищевказаних озброєнь дуже важлива, розслаблятися нам і близько не можна, про неї треба говорити, говорити і навіть набридати – поки задача не буде вирішена і небезпека перемоги над нами усунена.

Тому що краще нам всім зайвий раз насторожитися, ніж потім сильно злякатися…

Источник