Помилка Яроша, смерть Свободи, «дно» Ляшко: що світить націоналістам?

які шанси у право-радикальних партій на місцевих виборах

Факти дізнавалися, які шанси у право-радикальних партій на місцевих виборах і чи не втомилася України від радикалізму.

Стрілянина в Мукачево і побиття кандидатів у народні депутати в Чернігові – напередодні місцевих виборів робить «ведмежу послугу» учасникам цих подій. Як на електоральну привабливість Правого сектора або Радикальної партії вплинули останні події ми запитали у політологів. А також поцікавилися, які помилки допустили націоналістичні політичні сили після Майдану гідності

Згідно з даними опитування щодо електоральних перевагах виборців, яке оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології, станом на початок липня серед тих, хто збирається голосувати і визначився з вибором, 9% підтримують одну з двох право-радикальних партій – Свободу і Правий сектор. У той же час на Заході України таких – 15%. В Центрі, на півдні і на сході (які представлені Харківською, Дніпропетровською та Запорізькою областями) – 4-7%. На Донбасі – 0%. Опитування завершилося до 9 липня, тобто до подій у Мукачевому і до голосування щодо змін до Конституції. Очевидно, ці події могли вплинути на партійні рейтинги, – говорить координатор соціально-політичних долсиджень Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький.

Політолог Юрій Палійчук

Про Радикальну партію Ляшка

Я б не ставив в один ряд Правий сектор, Свободу і Радикальну партію Ляшка. Спільного з радикализном у Ляшка тільки публічні акції і назва. Насправді про них я б говорив про партії соціалістів і популістів. Тому що Ляшко досить активно використовує власне соціальну тематику.

Про Свободу

Шанси повернути Свободи у велику політику особисто я оцінюю вкрай скептично. Весь попередній час в політиці, коли вона була в опозиції до Януковича, вона в принципі, була досить приваблива в плані опозиції. Вона була активна і в залі Верховної Ради, і на вулиці, а ще вела послідовну політику як у Києві, так і в регіонах. Але ця політична сила, на жаль, не пройшла випробування владою.

Досить було генерального прокурора і декількох міністрів в уряді для того, щоб Свобода дискредитувала себе і в деякій мірі націоналістів, як носіїв певної ідеї.

Свобода, звичайно, мала б шанси повернутися в політику, якщо б провела самоочищення, позбулася таких людей, як Ірина Фаріон, яка є подразником для багатьох патріотів, які асоціюють себе з ідеями націоналізму, але не вважають за потрібне порівнювати себе з відвертими провокаторами. Також варто було б публічно відхреститися від людей, які працювали в уряді після Майдану. У припципе, після цього, Олег Тягнибок може мати шанс на те, щоб відновити свої позиції.

Вони більше не є ексклюзивним в крайній правій ніші. Потім з’явився Правий сектор, Самооборона Майдану – не виключаю, що і в Андрія Парубія є певні амбіції на самостійні політичні проекти, в принципі у нього я для цього можливості, мережу по Україні, достатня кількість активістів. В принципі, Свобода може боротися за мандати на місцевих виборах на Галичині, в центрі, частково в Києві, але однозначно, це не буде для політичної сили Олега Тягнибока трампліном у велику політику. Це скоріше буде агонія цього проекту, після якого буде ревізія, перегляд – можливо після цього зрозуміє, що треба очищатися.

Про Правий сектор

Я мав доступ до певної закритій соціології – до подій у Мукачевому рейтинг Правого сектора був досить високий. У них були хороші шанси подолати 5-відсотковий бар’єр. Думаю, такі шанси у них і досі збереглися.

Для мене відмова від участі у місцевих виборах виглядає як серйозна стратегічна помилка команди Дмитра Яроша.

Таким чином у партії, особливо нової, не розвивається структура, в партію не приходять нові люди, партія не нарощує свій вплив. Партія, в кінцевому рахунку, втрачає своїх прихильників. Симпатикам Правого сектора в такому випадку доведеться голосувати за когось іншого.

Соціологія показує, що біля Правого сектора є своє ядро – це радикали. Правом сектора, як і будь-яким радикальним правим рухам, властива певна маргінальність. У зв’язку з цим я не вважаю, що Правий сектор зробив якісь помилки, які відштовхнули від них цю частину електорату.

Політолог Олександр Палій

Про Свободу і Радикальну партію

Радикальна партія Ляшка – популістська. Свобода – партія швидше консервативного напряму, вона не є ультраправої.

Я думаю, що серйозного результату на місцевих виборах у партії Ляшка, ні Свободи не буде. Для того, щоб отримати голоси, їм потрібно було б дуже серйозно працювати над місцевими кадрами – дуже важливо те, кого партія підбере на місцях. Поки ми не бачимо якоїсь фундаментальної реакції з їх боку.

Про Правий сектор

Правий сектор заявив, що не юудет брати участь на виборах. Я вважаю, що це помилка – значить, вони не довіряють тієї реакції, яка буде в суспільстві.

Мені здається, що події в Мукачевому нашкодили Правом сектору.

Тому що коли Правий сектор був у Пісках під Донецьком – народ був за них, а коли вони починають стріляти в півтора тисячах кілометрів від лінії фронту і приносити війну в дім до людей – звичайно, це не подобається. Це явно не додало популярності. А віче – воно було досить яскраве, але такі інформаційні приводи досить короткочасні.

Я не вважаю, що Україна втомилася від право-радикальних партій. Українці навпаки, дуже підтримують партії і тих людей, які є щирими і в яких не підозрюють подвійного дна.

Мені здається, що проблема Свободи і Радикальної партії, в тому, що в них люди починали підозрювати подвійне дно.

Подивіться, коли був вибух популярності Ляшко – коли він їздив в Маріуполь у ловив сепаратистів, хоча і награно на камеру. І як тільки його почали підозрювати у зв’язках з якими олігархами, відразу його популярність серйозно здувся, і він отримав на виборах в три рази менше, ніж йому малювали.

Права партія в Україні може бути, але вона повинна бути щирою.

Ось наприклад, зараз ми бачимо Білецького та його полк Азов. Незважаючи на розмови про їх символіці, ніхто не сумнівається, що вони не відіграють якої-небудь ролі, тому цей полк збільшується, у нього йдуть люди. Якби він раптом захотів перетворитися в партію, я думаю, що йому довіряли б значно більше, ніж іншим.

Фото: УНІАН.