Від Пушкіна до Гайдара: Російські класики, які брали участь у військових конфліктах

«Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний», – ці слова Миколи Некрасова як не можна краще характеризують російських літературних діячів. В тяжкий для вітчизни час наші найкращі письменники і поети вважали своїм обов’язком зі зброєю в руках захищати інтереси свого народу.

Як Пушкін опинився на Кавказі і чому не встиг накивати відвагою в битві на вершині Соганлуга

Олександр Сергійович Пушкін (26 травня 1799, Москва – 29 січня 1837, Санкт-Петербург) – російський поет, драматург і прозаїк, один з найавторитетніших літературних діячів першої третини XIX століття./Фото: assets.discours.io

Справжні мотиви, за якими Олександр Сергійович опинився на полях битв російсько-турецької війни 1829 року, точно не відомі. Не виключено, що причиною його появи в армії, якою командував генерал-фельдмаршал Іван Паскевич, стали події особистого життя. А саме – залишився без певної відповіді пропозицію руки і серця Наталії Гончарової.

Сам же поет говорив про бажання на власні очі побачити війну, оглянути «країну маловідому» і побачитися з молодшим братом Левом, який брав участь у кампанії. Пушкін швидко пристосувався до бівачне життя на вершині гірського хребта Соганлуга і просто горів бажанням побитися з турками. Тому під час раптової атаки ворожих загонів скочив на коня і з шаблею наголо помчав туди, звідки чулися постріли. Від безпосередньої сутички з турецькими наїзниками Пушкіна врятували прискакавшие на виручку улани. Командування відчував величезну відповідальність за життя видатного поета і з міркувань безпеки вирішило вивести його із зони бойових дій. Отримавши в подарунок від Паскевича трофейну шаблю, Олександр Сергійович відправився з передовою в Тифліс.

За які заслуги Лева Миколайовича Толстого нагородили орденом святої Ганни

Граф Лев Миколайович Толстой (1828-1910) – російський письменник і мислитель./Фото: chelorg.com

Графу Льву Толстому також довелося понюхати пороху. За прикладом старшого брата Миколи він пішов в армію і разом з ним потрапив на Кавказ, де не раз брав участь у сутичках з горцями.

З початком Кримської війни Лев Миколайович перебрався на Дунайський фронт, а незабаром почав клопотатися про переведення в Севастополь. Прохання було задоволене в листопаді 1854 року. За 10 місяців участі в Кримській кампанії письменникові довелося командувати артилерійською батареєю, брати участь у штурмі Малахова кургану, пережити облогу міста. Хоробрість і мужність Лева Толстого були винагороджені: йому були подаровані кілька медалей та орден Святої Ганни IV ступеня з написом «За хоробрість». Високу оцінку імператора Олександра II отримав надрукований у розпал бойових дій цикл «Севастопольські оповідання» про суворі воєнні будні.

Військова кар’єра Миколи Гумільова

Гумільов Микола Степанович (1886-1921) – російський поет Срібного століття./Фото: itd3.mycdn.me

Своїми головними заслугами видатний російський поет Срібного століття вважав вірші, подорожі (експедиції в Африку) і Першу світову війну, на яку у серпні 1914-го записався добровольцем. Незважаючи на звільнення від служби з-за проблем із зором, Микола Степанович домігся зарахування в Лейб-гвардії Уланський полк і пройшов шлях від доброволець до унтер-офіцера. Воював у Польщі, на Волині. За виняткову мужність тричі нагороджувався Георгіївськими хрестами.

Хвороби двічі виводили Гумільова з ладу, але, підлікувавшись, він знову повертався в окопи. Фронтові враження виливалися у вірші, а документальна повість «Записки кавалериста» регулярно друкувалася в петербурзькій газеті «Біржові відомості». У серпні 1921 року талановитий поет був звинувачений у змові, арештований і незабаром розстріляний.

Участь письменника-сатирика Михайла Зощенка в Першій і в Другій світовій війні

Михайло Михайлович Зощенко (1894-1958) – російський радянський письменник, драматург, сценарист і перекладач. /Фото: ic.pics.livejournal.com

Михайлу Михайловичу довелося взяти участь у трьох війнах. У Першу світову він заробив осколкове поранення в ногу, порок серця (результат отруєння газом) і нагороду – 5 орденів. Отримавши в 1919-му звільнення від військової служби, добровольцем вступив у діючу частину Червоної армії. Брав участь у боях, проте після серцевого нападу був комісований. Залишивши військову службу, присвятив себе літературі.

У перші ж дні Великої Вітчизняної Зощенка подав у військкомат заяву про відправку на фронт, мотивуючи своє прохання наявністю бойового досвіду. Отримавши відмову, став членом групи протипожежної оборони, що займається знешкодженням запалювальних бомб. Вносив свій внесок у наближення перемоги як письменник, пишучи для газет і радіо антифашистські фейлетони. Діяльність Михайла Зощенка була відзначена в 1946-му медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр..».

Дитячий письменник і за сумісництвом кулеметник КА, або трагічна доля Аркадія Гайдара

Аркадій Петрович Гайдар (справжнє прізвище – Голіков; 1904-1941,) – радянський дитячий письменник і кіносценарист, журналіст, військовий кореспондент./Фото: news.kpnemo.eu

Вперше учасником військових дій Аркадій Петрович Голіков (згодом – Гайдар) став у 1919-му, в 15-річному віці, ледь встигнувши закінчити Київські командні курси. Тоді разом з іншими випускниками він був кинутий на захист міста від Петлюри. Потім командував ротою, потім батальйоном. У 17 років став командиром окремого полку по боротьбі з бандитизмом. Всупереч планам, назавжди пов’язати своє життя з армією не вдалося: отримана раніше контузія обернулася травматичною неврозом, який не змогли подолати навіть найкращі фахівці. Звільнившись у запас, Гайдар знайшов себе як дитячого письменника.

Коли почалася Велика Вітчизняна, Аркадій Петрович доклав чимало зусиль, щоб потрапити на фронт, і відправився туди в якості военкора «Комсомольської правди». Вибравшись з оточення, потрапив до партизанів. Служив кулеметником, вів щоденник загону. Загинув у жовтні 1941-го, потрапивши у німецьку засідку.

Подвиги письменника-фронтовика Данила Гранина

Данило Олександрович Гранін (справжнє прізвище – Герман; 1919-2017), радянський і російський письменник, кіносценарист, громадський діяч./Фото: chelorg.com

Велика Вітчизняна застала Данила Олександровича в Ленінграді, де після закінчення політехнічного інституту він працював на Кіровському заводі. Звідти 22-річним пішов у народне ополчення. Для цього довелося неабияк помучитися, щоб зняти бронь. За 4 роки випробував всі тягарі війни – танкові атаки, відступ, оточення, поранення і контузії. Блокадна зима пройшла в окопах під Пушкіно. Потім після закінчення танкового училища Гранін відправився на фронт в якості офіцера-танкіста. Письменник воював на Ленінградському і Прибалтійському фронтах, а закінчив війну у Східній Пруссії командиром роти важких танків.

Данило Гранін створив цілий ряд творів, присвячених військовій темі. Найголовнішим з них він вважав документальний праця «Блокадна книга», співавтором якого став білоруський письменник Алесь Адамович.

Але не тільки письменники йшли захищати країну. Також на поклик Батьківщини відгукувалися і актори.