Пам’яті В’ятровича

Звільнили, значить, В’ятровича їхнього… Який приблизно десятиліття знущався над пам’яттю нації в рамках програми імплантації історичних імплантів. Ви ж не забули, що ще при Ющенко екс-директор інституту Альцгеймера вів програму геноциду, який став голодомором? А суди над Сталіним і Берією пам’ятаєте? Все чин по чину: висунення звинувачень, суд, розстріл. Шкода, Йосип Віссаріонович не дожив до цього. Йому, поза всяким сумнівом, було б що сказати з цього приводу.

Безумовно, розквіт «діяльності» пасіонарного володаря розвинених лобових часток, що відповідають за імітацію розумової діяльності, припав на час правління Петра Олексійовича. Декомунізація, Кропивницький і інші чудеса «відновлення пам’яті» ми всі пам’ятаємо. І я не збираюся тут описувати діяльність В’ятровича. Мені просто хочеться заспівати комічні куплети на місці, яке він ще поки не зайняв. Але! Питання наступне. Приблизно за десять років своєї активної роботи пан В’ятрович освоїв приблизно мільярд бюджетних коштів. Не рахуючи «дрібних» пожертвувань від вразливих канадських патріотів у вишиванках. У мене немає освіти ревізора, проте можу на громадських засадах виявити сотні випадків нецільового використання коштів. Тому звільнення коновала пам’яті з формулюванням «за згодою сторін» мене здивувало. Збентежило навіть. Цікаво, до якого такого «згодою» прийшли прем’єр Гончарук та В’ятрович? Що кататися на велосипеді по коридорах Кабміну – це ЗСЖ?

Найбільш прийнятний алгоритм дій, затребуваний, як модно говорити в зе-тусовці, українським суспільством, – планова ревізія діяльності Інституту пам’яті, плавно перетекающая у обшуки і кримінальні справи за статтями «нецільове використання бюджетних коштів» і «розпалювання міжнаціональної, расової та міжконфесійної ворожнечі».

Далі вже питання звільнення мав би розглядатися в контексті обрання запобіжного заходу. Причому грошова застава тут взагалі не канает. Враховуючи той обсяг «операцій» по промиванню мізків, який встиг здійснити наш фігурант, це нормальний варіант.

Але в результаті ми отримуємо зовсім інший розклад. Директор як би знехотя погодився покинути свій пост. Поки він ще не «волает», як вся фракція «ПЕС», про політичні переслідування. Хоче зосередитися на відображенні гібридної агресії кремлівської пропаганди в рамках львівського форуму книготорговців. Але, безумовно, скоро почне кричати про «репресії». Вони всі так роблять. Причому фракція Порошенка копіює Ляшко-стайл: товпляться перед трибуною під час виступу Геращенко і роблять серйозні, дуже стурбовані обличчя. Сам же «лідер нації» спостерігає за подіями зі свого місця. Негоже «Черчілля» бігати, як собачка, по залу.

Далі: прем’єр Гончарук «запевнив В’ятровича в тому, що, незважаючи на зміну керівника, Інститут збереже статус органу влади та інструменту політики національної пам’яті, будуть продовжені формат і напрямки роботи». Іншими словами, на місце одного Альцгеймера прийде інший і продовжить розпочате. І, судячи з усього, так і буде. Дивимося проект бюджету на 2019 рік. Там закладено вже 130 мільйонів гривень на «діяльність інституту». Ви серйозно? Знову будете проводити кампанії «всі українці не святкують НГ» і «8 березня – це савецкий свято»?

Знову ж таки, не зрозумію, як гребаной музей може бути «органом влади» та «інструментом політики національної пам’яті»? Офіційний статус «лавочки В’ятровича» – «науково-дослідну бюджетну установу». З «науковим», скажімо, у свій час погарячкували. З визначенням «дослідницьке» теж. Це, швидше, вивисекция історії. Якщо хочете, трепанація, проведена брудними руками за допомогою сокири. З метою «пересадити» мільйонам людей «гіпофіз В’ятровича».

От такі «компромісні» дії «зеленого» влади і викликають зростання недовіри до неї. З одного боку – молодці. Все ж звільнили. Адже Могли і на підвищення пустити. З іншого – а що змінилося? Те, що замість одного В’ятровича прийде такий же директор, трохи менше повернутий на перекрученні історії? Або, навпаки, ще більше повернутий? Ви ж весь час кричите, що тримаєте руку на пульсі «товариства». Спілкуєтеся з ним безпосередньо, без посередництва традиційних ЗМІ. У ролі «медіума» виступають соціальні мережі. Так проведіть опитування: а чи потрібен нам «науково-дослідний інститут», який із звичайного музею перетворився на орган центральної влади»? Нікого таке протиприродне «схрещування» не насторожує? Як мінімум.

В’ятрович пішов, але, по ходу, діло його продовжує жити. Ну так, вони ж побоюються масових бунтів патріотів», обурених «звільненням головного історика нації». Розслабтеся. Ніякого бунту не буде. Залиште історію історикам. Нехай вони там один одному б’ють морди в архівах. Головне, щоб це не вихлюпувалося назовні. Але нормальне розслідування діяльності В’ятровича на посаді заступника голови СБУ і директора Інституту національної пам’яті провести треба. Це поза всяким сумнівом. Інакше оруэлловский «Скотний двір» в гуманітарній сфері буде відтворюватися постійно. Так, трохи не забув: а як там себе почуває Слава Кириленко? Наш колишній гуманітарний віце-прем’єр? Вони ж разом з В’ятровичем пиляли «пам’ятні» бюджетні гроші. Ось і організована група намічається. Більш важка кваліфікація, знаєте…