Паніка або істерика? Порошенко у пошуках нової тактики виборчої кампанії

Результат першого туру виборів був, безумовно, для команди Порошенка шоком. І справа навіть не в тому, що діючий президент отримав менше 16% голосів, а в тому, що відрив від лідера гонки склав 2,7 млн голосів. Такий відрив звичайними методами некомпенсируем
Якщо бути до кінця чесним, то хто ж президенту винен? Це ж він сам схвалив стратегію, орієнтовану на націоналістів з повісткою, яка всіх інших громадян дратує…

Обриси поразки

Націоналістів в країні приблизно 15%. Ще близько 5% виборців завжди голосує за владу. 5% можна порівняно безболісно «намалювати». Що залишається? Залишається «засушити» явку до 50% або менше…

У 2014 році явка була безпрецедентно низькою — всього-59,5%. В 2019-му явка вийшла майже 64%, що для президентських виборів нормально. До речі, ніяких екстраординарних заходів щодо зменшення явки ми не помітили — чи то вони не планувалися, то не було отримано згоду «Вашингтонського обкому» на їх використання.

«Намалювати» більше 5% складно навіть суто технічно, не кажучи вже про те, що це буде помітно. Власне, навіть те, що реально було зроблено, — помітили.

Найголовніше ж — жорстка планка. Як показав досвід Ющенка і Тимошенко, забезпечити голосування радикальних націоналістів за носія помірних гасел досить просто. Головне — дати їм сигнал, що ти свій, але вимушено мимикрируешь під ворогів, і тобі повірять.

Зворотний маневр практично нереальний — роблячи ставку на радикальних націоналістів, кандидат відсікає 80% електорату і може претендувати лише на статус президента Західної України.

Чи розумів це Порошенко на етапі стратегічного планування кампанії? Судячи з його дій, він і зараз цього не розуміє…

Порошенко проти Порошенка

Напевно немає нічого особливого ані в появі плакатів «Порошенко проти Путіна», ні спроби звинуватити Зеленського наркоманії, ні у продовженні роботи над мовним законом. Це все слідування закладеної раніше стратегії.

Але тут Порошенко спробував звернутися до іншого електорату, і почалася якась нісенітниця.

Тільки в одному ефірі «Свободи слова» на ICTV Порошенко:

— Заплутав ситуацію зі своїми плакатами, сказавши, що не вважає Зеленського агентом Путіна. Правильно сказав — з Зеленського такий же агент Путіна, як з Азазелло архієрей. Але якщо Зеленський — не агент, як Порошенко збирається протистояти Путіну 21 квітня? Путіна адже в бюлетенях немає…

— Раптово згадав, що він російськомовний, і заявив, що не треба створювати проблем громадянам за мовною ознакою. І це в той час, коли підтримують його фракції Ради розглядають мовний закон, єдина мета якого — саме створення проблем російськомовним громадянам України у мовній сфері.

— Пообіцяв, що не буде ставити на високі пости близьких до себе людей, відразу після того як призначив в. о. голови Одеської ОДА Сергія Паращенко, головним достоїнством якого є рекордний результат Порошенко в підконтрольних селах.

— Заявив, що дебати обов’язково потрібні, тому що країна не може «купувати кота в мішку». Цікаво, кого він мав на увазі? Не того кандидата, який у 2014 році відмовився від дебатів з Юлією Тимошенко? (У 2014 році Порошенко не з’явився на дебати з Тимошенко в телестудію — Ред.)

— Забув згадати про томосі, який, без перебільшення, є одним з найважливіших досягнень його президентства.

Спостерігається деяка нелогічність і суперечливість і в інших сферах.

Наприклад, що заважало Порошенко спочатку отримати подання Кабміну, а вже потім відправляти Максима Степанова у відставку? Адже вже з того, що той відмовився писати заяву за власним бажанням, було зрозуміло, що просто так він з посади не піде. Втім, у те, що призначений президентом чиновник буде чинити опір, повірити було важко, але в даному випадку все це мало підсумком загальнонаціональний скандал.

А облога офісу Зеленського в Києві? Як правильно зазначив журналіст Ігор Лесев: «Ви кого до офісу Зеленського послали? От є вираз «люди з неоднозначною репутацією». Ті, хто «пікетував» вчора офіс Зеленського, мають абсолютно однозначну репутацію. Це репутація дегенератів». Якого ефекту можна було досягти таким чином?

Є й інші питання. Наприклад, чи потрібно Порошенко терміново їхати на зустріч з Ангелою Меркель, знаючи, що ніякого позитивного сигналу від неї зараз не отримає (з якої радості Меркель взагалі брати участь у виборчій кампанії Порошенко)?

А ще. Потрібно було наймати іноземного політтехнолога з не дуже хорошою репутацією? Потрібно… загалом, список буде довгий — і він впирається в питання, чи дійсно Петру Олексійовичу потрібно було погоджуватися на посаду президента у 2014 році?

Паніка?

Поки що було б перебільшенням сказати, що Порошенко запанікував і знаходиться в істериці. У всякому разі, коли його запитували про Шарие, реакція була набагато менш адекватною.

Тим не менш, хоча його дії і виглядають продуманими, а психічний стан — стабільним, логіка в діях все ж відсутня.

Паніка не паніка, але президент явно заметушився і почав робити нелогічні вчинки, які насправді лише погіршує його становище. У результаті він може навіть погіршити результат у другому турі.

Розрахунок на адмінресурс впирається в одеський і херсонський казус — у першому випадку президент зіткнувся з прямим опором (його вдалося купірувати, але сам факт…), а в другому — область просто виявилося не на кого залишити. Плюс 14% розриву із Зеленським у голосах виборців, який «закрити» можна тільки на рівні ЦВК, тупо відмовившись від підрахунку голосів. Чи будуть місцеві кадри намагатися отримати хороший результат для Порошенка, незалежно від того, как5ов він буде насправді?

І якщо сам Порошенко хоча б чисто зовні тримає удар (хоча його прихильникам явно і сильно не сподобалися примирливі нотки виступів після першого туру), то серед порохоботов панують настрої не найоптимістичніші. Ось що пише, наприклад, відомий волонтер і пропагандист війни Юрій Бірюков: «Його [Путіна] план адже так близький до реалізації. Адже йому точно не потрібен Порошенко. Адже його влаштує БУДЬ-який інший. А Зеленський для нього — просто подарунок долі. Путін абсолютно точно розуміє, що Зеленського знесуть через кілька місяців — вся країна, єдиним рухом. І прихильники, і супротивники. Просто всім осточертеет цирк. А далі буде хаос, саме він і потрібен Путіну».

А ось цей стан у часи не такі віддалені описала група «Мертві груші» у пісні «Випадок на канатній дорозі»: «Істерики і паніка, повітряна могила, трагедія Титаніка тут просто покурила». Порохоботов, правда, не шкода…

Источник