12 липня, в прощальних конвульсіях закінчилася «епоха» Парубія. Вважаю, що цю подію треба відлити. Не в бронзі, а в тому матеріалі, якого вони всі заслуговують. Навіть якось не віриться: більше законодавчий орган влади не буде очолювати людина з відхиленнями в інтелектуальному розвитку і дефектами мови. Покійний о 13.00 склад парламенту є унікальним зібранням індивідуумів з численними відхиленнями. «Фронтовики», «порохоботы», фракція «надійних і перевірених» презервативів «Самодопомоги», козак Гаврилюк, афганський голос майдану Найєм, керлингистка Ірина Геращенко.
Можна годинами перераховувати ці «екземпляри» та їх «історичні досягнення». Жоден склад парламенту за майже тридцять років історії України не зумів прийняти таку кількість божевільних законів, за допомогою яких ці «революціонери» намагалися вивести націю бездумних біороботів з вбудованою функцією автоматичної «євроінтеграції» і русофобської прошивкою за замовчуванням. Впав останній оплот «порохоботской» влади. У присутності п’ятдесяти депутатів і самого спікера. Вони перетворилися в пил історії, прийнявши наостанок нікому на фіг не потрібний виборчий кодекс. До останнього вони звивалися і чіплялися за владу. Вісімдесят «фронтовиків» з фанатичностью имбецилов «згуртовували ряди» своєї фракції, щоб опинитися в одній побратимських політичної могилі. Мало кому з нинішнього складу вдасться потрапити у новий парламент. Тільки завдяки галичанскому електорату в Раді наступного скликання з’явиться Порошенка з його двадцяткою еталонних «порохоботов». «Сон розуму народжує чудовиськ».
Це про парламент Парубія. Спікер дійсно став символом сну розуму. Навіть важко підібрати більш відразливу фігуру на чолі законодавчого органу влади. При всьому бажанні. Якщо воно, звичайно, з’явиться.
Буквально з першими ознаками агонії парубиевской Ради стали зникати в минулому всі «історичні надбання парламенту воюючої країни». 144 реформи, спрямовані на «європейську інтеграцію в передчутті члена», виявилися блефом. Ми як і раніше є тими, ким були: «великою державою» з міфічним гиперлупом і скляним мостом Кличко. «Омрияный» безвиз виявився способом втечі з «процвітаючої нації» для елементарного виживання. Закріплення в Конституції «незмінного курсу на інтеграцію в ЄС і НАТО» є по суті діагнозом відсутності у країни яких-небудь власних перспектив. Сенс життя нації полягає у наближенні до чужої члену. Апофеоз!
Мовні квоти на ТБ і радіо призвели до такого «розквіту культури нації», що за п’ять років зникли навіть залишки більш або менш гідною попси. Зате з’явився Олег Винник, загітована за Аграрну партію. Закон про мову був покликаний добити залишки хоч якоїсь надії на життя в нормальній країні, де мільйони людей просто ставали ізгоями, зобов’язані носити вишиванки і думати за наказом Інституту національної пам’яті. Звернення ВР «померлого» скликання до Варфоломія про надання томосу ледь не стало початком релігійної війни. Слава Богу, обійшлося, але розкол лише посилився.
А десятки звернень у всі міжнародні інстанції, включаючи лігу телепузиків, про виняткову роль нації у справі стримування «російської агресії» на кордонах ЄС? А дебоші, гідні божевільні, парламентської делегації України в ПАРЄ? А декомунізація і постійне переписування історії з введенням неймовірної кількості якихось «історичних дат»? А… Блін, перераховувати можна нескінченно довго. Мені довелося працювати майже у всіх скликаннях Ради.
За винятком, хіба що, самого першого. Відповідально заявляю: більше е…го складу ВР ніколи не було. Навіть перебувати там, під куполом, було суворим випробуванням для психіки. Якісь утырки в камуфляжі, грантососи з пафосними промовами, постійні виставки вишиванок в кулуарах на тлі курлыкающего голоси Парубія. Хто ці люди?! Чому комітет по свободі слова займається питаннями обмеження цієї свободи слова? Знову ж Ірина Геращенко, у якій синдром підстилки прийняв воістину жахливі форми.
Здавалося, час тягнувся нескінченно довго. Але ось настав день, коли можна ставити кінцеву дату життя Ради «майданного» скликання: 12.07.2019 року. Кінець. Не хочу ванговать з приводу наступного складу. Однак вдруге відтворити аналогічний політичний зоопарк вже чисто технічно неможливо. Звичайно, відсоток е…тих буде незмінним. Відсутність реальних партій теж позначиться. У нас же як? З’явився Ющенко, виникла «Наша Україна», а потім все перетворилося в лайно. Янукович – Партія регіонів – Ростов. Порошенко – «БПП» – мародер – «ПЕС». Одна і та ж схема: з’являється черговий «месія», під нього створюється проект на вибори один політичний цикл – і в смітник. Тому вибори за партійними списками вельми сприяють деформації вибору людей. Але, повторюся, відтворити ситуацію безумства п’ятирічної давності не вийде. Тому є шанс, що наступний спікер буде без дефектів мови. Як і новий генеральний прокурор. Але, на жаль, у наступному складі Парубій все-таки буде. Пройде за списком «ПЕС» Порошенко.
Олександр Зубченко
Thanks!
Our editors are notified.