Те, як важко жити зараз правовірним порохоботам, тимчасово змінив «віру» і господаря, показує життя 33-річної прес-секретарки президента України Юлії Мендель. Хоче сказати колишню правду, а доводиться по-новому захищати і звеличувати шефа-благодійника Володимира Зеленського.
Зеленського якщо і чекали в Нью-Йорку, то аж ніяк не на сесії Генасамблеї ООН, а в штабах американських республіканців президента Дональда Трампа та демократів на чолі з головним кандидатом в президенти Джо Байдена. Перші хотіли б компромату на другого, а другий бажав би використати Зеленського у справі імпічменту першому. У Палаті представників Конгресу США, до речі, вже ініціювали імпічмент. І саме через Зеленського – він типу повинен підтвердити демократам, що республіканець Трамп за телефоном 8 раз на нього тиснув і шантажував загрозою не дати допомогу на війну в Донбасі. Трамп уже назвав це політичною «полюванням на відьом», але гроші Україні таки заморозив, тим самим ще більше розтягнувши між двома силами бідного Зеленського, для якого кожна копійка або центик важливі. А без кредитів МВФ, посприяти яким може саме Трамп, Україні так і взагалі повний кирдик корячитися – грошей-то у держскарбниці практично немає, а зовнішні борги треба віддавати.
А ось дівчина Мендель повинна всіляко виправдовувати Зеленського і розповідати, як він важливий і для ООН, і для США Трампа. І хоча Зеленського в список головних виступаючих при відкритті сесії і навіть загальних дебатів не вписали, а пустили тільки на другий день, 25 вересня, виступати першим, що називається, «на розігріві», його прес-секретарка запевняє, що «це дуже вагомо». Тому що «на загальних дебатах країни представлені на найвищому рівні, президентами, прем’єр-міністрами або іншими главами держав або ж главами делегацій від країн». Так, точно, ось Зеленського і пустили «розігрівати» більш солідну публіку, яка в цей час розсідається по своїх місцях, перевірять фурнітуру перекладу, вітається з сусідами, те та се. І кому цікаво, що там мовить малознайомий хлопець з другорядної країни.
А адже Мендель хотілося б, як у давнину, під час роботи на «The New York Times», і тоді, і зараз жорстоко «мочащую» Трампа, і самій розповісти, яке Трамп гов.., пардон, «випадкове непорозуміння» на чолі країни. І гарна була б Хілларі Клінтон чи буде її нинішній наступник Джо Байден. Але доводиться Юлії терпіти і нерідко говорити зовсім інше, намагаючись приладится до корита в нових умовах.
І така доля всіх порохоботов в Україні. І більшості з них, перевзувся в повітрі, змінив орієнтацію і змушений жити за принципом «важка і непоказна життя при заїжджому артиста». І навіть тих 8%, які залишилися вірні своєму вождю і екс-президенту Петру Порошенку, який вимагає принциповості і сам по-всякому «мочить» Зеленського. Але порохоботы-«восьмипроцентники» нерідко «тата слухають», однак гальмують. Так як змушені жити за принципом «важка робота у вірного порохобота» і хоча б тактично мімікрувати. Тому, що вони розуміють: Порошенко можуть і не чіпати (або Захід захистить, або сам він встигне сдрыснуть за кордон до свого наворованному і заздалегідь дбайливо расфасованному по різним офшорам добра), а ось їх, сірих і убогих, маленьких і беззахисних, цілком можуть потягнути на цугундер. За старі справи. Як не пощастило і самому Порошенко, і навіть його новому співучаснику Андрію Парубію, екс-спікеру Верховної Ради, а нині нардепа-«Песцеві» №2, обраного в парламент за списком порошенківськоі партії «Євросолідарність» («ПЕС»). Проти них порушені кримінальні справи. І за «непоганим» статтями – довічне ув’язнення все може закінчитися.
Після поразки Порошенко на президентських виборах сталося ж ось що. Більшість порохоботов перекинулося до переможцю за випробуваною схемою «вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачити» та між першим і другим турами гонки, і відразу після оголошення результатів виборів. І зараз вони – «важняки» і «зе-команді». Головний з них це, звичайно, прем’єр-міністр Олексій Гончарук, відвертий порохобот, який ще в квітні 2019-го казав, що «знати не знає, хто такий Зеленський». А зараз «дізнався» і вже неслабо «служить і лиже», тому що, як ви розумієте, посада зобов’язує.
І таких в кабінеті Гончарука – добра половина. А найяскравіший приклад – глава МЗС Вадим Пристайко, такий порохобот, на якому навіть клеймо «команда» ставити ніде. Тому що воно вже стоїть на ньому скрізь. І в головах теж. І Пристайко впевнено веде країну порохоботскому шляху і при Зеленском. А чим йому і не вести Україну в Європу, якщо представником при ЄС можуть призначити Бориса Тарасюка, який працював ще в ЦК Компартії України, а потім так полюбив НАТО і ЄС, що став міністром закордонних справ України і їсти не міг, не інтегруючи країну на Захід. І тому породив на посаді глави МЗС України Володимира Огризка, який втратив нафтогазоносний шельф біля острова Зміїний у Чорному морі, Андрія Дещицу, при якому в Росії «пішов» Крим, і Павла Клімкіна, впевнено втрачає самопроголошені ДНР і ЛНР на частині українського Донбасу. Пристайко – «син» і продовжувач цих достойних мужів. Спадкоємність, однак.
А як вам родоначальник порохоботской «Біблії репресій» – сайту «Миротворець» Антон Геращенко, який милиться у міністра внутрішніх справ. А вбивця письменника і журналіста Олеся Бузини Андрій Медведько – смотрящий за боротьбою з корупцією у НАБУ, яка публічно і демонстративно відмовляється виконувати наказ про проголошений Зеленським «всенародному хрестовий похід проти корупції». А Денис Поліщук, подільник Медведько, або Сергій Стерненко, одеський вбивця військовослужбовця, призначений «громадським спостерігачем» у усілякі фонди, сисні бюджетні кошти на «патріотичне виховання молоді». А всі ці численні радники з порохоботов, обсіли, як мухи нужник, всі без винятку органи влади. Теж – на всіх без винятку рівнях. Це, звичайно, поведуть Україну в «світле майбутнє» від Зеленського. Але виведуть до порохоботству – Порошенко це всім публічно обіцяв, коли говорив, що пішов ненадовго.
Але повернемося до наших баранів. Точніше – до долі порохобота «восьмипроцентника» Парубія. За ініціативи та вимогу адвоката Андрія Портнова Парубій може опинитися на лаві підсудних за трьома статтями Кримінального кодексу — частина 2 статті 294 (організація масових заворушень, що заподіяли загибель людей), частина 2 статті 258 (здійснення терористичного акту — застосування зброї, вибухів і підпалів для залякування населення, політичних та інших цілей), а також статті 263 (незаконне носіння, зберігання, придбання і передача вогнепальної зброї без спеціального дозволу). І Держбюро розслідувань (ДБР) 27 серпня 2019 року відкрило кримінальну справу по цьому справах. Тому що подібна діяльність Парубія і вилилася в розстріл «небесної сотні» на «евромайдане» під час державного перевороту в січні-лютому 2014-го, і в «Одеську Хатинь» 2 травня того ж року, коли порохоботы живцем спалили в Одеському будинку профспілок 48 осіб.
І там, і там, і в Києві, і в Одесі Парубій, на той момент секретар Ради нацбезпеки і оборони (РНБОУ), відігравав важливу роль – керував процесами і незаконними збройними формуваннями: озброював «бійців», об’єднував їх в агресивні зграї, координував їх діяльність, особистим надихав на «подвиги». Портнов, зокрема, посилається на слова екс-радника керівника одеського главку Нацполиции, а на момент трагедії – активного «евромайдауна» Руслана Форостяка і екс-заступника начальника Одеської міліції Дмитра Фучежди. Перший говорив про Парубие товаришами: «Слід допитати цього фігуранта та інших осіб, щоб вони детально пояснили, звідки у них взялося зброю і як вони його використали». А другий стверджував: «Губернатор (тоді голова облдержадміністрації Володимир Немировський і цілком живий свідок. – Авт.) неодноразово вимагав від керівництва Главку зачистити наметове містечко силами міліції. На що отримав відмову і залучили сили підконтрольні Парубію. Що і було зроблено».
І «справа Парубія» – це дзеркало не тільки сьогодення, але, можливо, і скорого майбутнього країни. Бо воно дійсно багато в чому показово і символічно для України Зеленського. По-перше, для його рішучості в покарання колишніх по заявленому гаслу «весна прийде – садити будемо». Може так статися, що Захід справді не дасть Зеленському головного, як кажуть, «смітник на съеденье». Тобто не дозволить переслідувати і посадити Порошенко. І тоді Зеленський може цілком обійтися і Парубієм, якого Заходу дуже навіть не шкода. І довідка про розумову неповноцінність має, і сам він – відвертий неонацист, від яких Зеленському велено позбутися вже до кінця поточного року. Щоб не бруднили «світлий лик демократії на Дніпрі», але на західні гранти.
По-друге, як наполягає той же Портнов, справу екс-спікера і екс-секретаря РНБОУ Парубія важливо детально розслідувати, щоб, щоб встановити всіх осіб, з якими він контактував Парубій. І учасників «майдановского» руху, і кривавих соратників по «Одеської Хатині». Щоб ніхто не пішов. І щоб нікому хоч якийсь час не повадно було влаштовувати держперевороти і спалювати своїх опонентів.
По-третє, – і це з різних причин теж дуже важливо і Зеленському і Захід – важливо дізнатися і «засвітити» тих, хто підтримує і захищає Парубія. Новий президент може дізнатися поіменно, хто-таки проти нього його ж команди. Ну, а Захід на всяк випадок побачити тих «своїх» з порохоботов. На кого можна спертися, коли доведеться знімати (скидати?) вже Зеленського та повертати «на правління» в неспокійною, але поки потрібної неоколонии то знову Порошенко, чи когось з його вірних порохоботов.
А такі вже засвітилися. Це і чинний глава МВС Арсен Аваков, у якого як би «контракт про ненапад» з Зеленським. І екс-генпрокурор Юрій Луценко, який в «дзеркалі Парубія» бачить на нарах поруч з ним і себе, коханого. Скандаліст і який непокараний корупціонер, екс-радикал, екс-кримінальник і екс-нардеп Ігор Мосійчук взагалі пообіцяв, що будівля ДБР, який посмів «зачепити» Парубія, взагалі чекає доля Одеського будинку профспілок. Тобто пообіцяв його спалити, і це теж дзеркало України: посміє або не посміє ДБР за такі обіцянки притягнути до відповідальності Мосійчука, за яким і так камера у в’язниці давно плаче.
Ну а сам фігурант Парубій, як завжди, кричить і погрожує смертними карами своїм кривдникам. Але з 1 січня майбутнього року, коли знімуть депутатський імунітет, на його арешт навіть згода Ради не знадобиться. А зараз фракція «Слуги народу» з правами правлячої монокоалиции в Раді може швиденько зняти з Парубія імунітет і показати всьому світові, що Зеленський таки готовий боротися і садити. Хоч би восени або взимку. І це теж дзеркало того, що відбувається, перед яким у Парубія один порятунок – якщо Захід його здасть, то «актуалізувати» в українських лікарів довідку про ідіотизм і, отже, непідсудність, самому підшукати в якому-небудь дурдомі затишну палату і там, пускаючи слину на гамівну сорочку для правдоподібності, пережити непевні часи. Або залишитися там на завжди. Під оплески лікарів, санітарів і більшості українців.
Thanks!
Our editors are notified.