Патріарх Кирил проти інтернаціоналізму – в чому тут політичний підступ?

Нещодавно в місті Торжок Тверської області патріарх Кирил знову засудив Революцію 1917 року, принесла російському народу мечтанное століттями звільнення від його колишньої рабської кабали:

“Після революції, яка обрушилася не тільки Церква, але і на саме поняття патріотизму, замінивши його іншим, чужим для всіх російських людей поняттям пролетарського інтернаціоналізму, недарма була кинута сила на те, щоб винищувати храми і монастирі – свідків історії нашого народу, великої історії країни”.

“Чуже поняття інтернаціоналізму”? А як бути тоді з євангельською проповіддю апостола Павла, що “несть ні елліна, ні іудея”? З якихось політичних міркувань, завжди властивих промови Кирила, він, давно сприймається як складова частина нашої державної машини, виступив проти засновника християнства?

І хороше, вдалий час вибрав для протиставлення патріотизму інтернаціоналізму! Якраз у ці липневі дні 105 років тому почалася Перша світова війна. Всі тодішні імператори – російський, німецький і австро-угорський, британський король і османський султан – гнали своїх підданих на жорстоку бійню саме під прапором “поняття патріотизму”.

Але закінчилося все це для них погано. Чотири імператора з ганьбою втратили тронів, а одного з них навіть відправили з сімейством в підвал фотографуватися. Дісталося тоді і попам, благословлявших з їх хоругвами страшне побоїще, яке повинно було відвернути під виглядом патріотизму від внутрішніх проблем РИ.

Але, мабуть, урок не пішов на користь… Знову будуються храми – аж по три штуки в день – і віддається анафемі інтернаціоналізм…

Як це розуміти? Як ідеологічну підготовку до Третьої світової?

Думаю, все ж немає. Просто влада, яка у нас за фактом не розділена на світську та духовну, шукає виходи з нинішньої кепській ситуації з падінням доходів більшості на тлі дикого збагачення царської верхівки. За всіма прикидками ця ситуація і далі буде тільки гірше – тут-то наші ідеологи і побачили спасіння в старозавітному націоналізмі, яким стає патріотизм за фактом його протиставлення інтернаціоналізму.

У туркменів є приказка: «Земля тверда, а вол звинувачує вола». Тобто об’єктивна причина якоїсь незадачи в недалеких думках переводиться в суб’єктивну. На те ж саме, абсолютно очевидно, спрямований і патріотичний заклик Кирила. Інші нації, які і є основа всякого інтернаціоналізму – ось корінь наших бід!

І рядові москвичі, яких недолюблює ще більш бідна провінція, давай звинувачувати в своїх бідах вихідців з Кавказу; ті – котити бочку на Москву, що мало дає їм за їхні колишні пострадания… Інгуші на порожньому місці посварилися з чеченами, аж довелося викликати на їх конфлікт силове підкріплення з інших регіонів…

Так прокидається сьогодні у багатонаціональній Росії містечковий патріотизм, знайшов свого провідника в особі провладного Кирила. Зрозуміло, що його завдання – змішати всі соціальні карти і максимально продовжити влада інтернаціональних товстосумів шляхом боротьби з народним інтернаціоналізмом.

Але далі що? Повернення до тієї історичної спіралі, що вже клацнула по нас зі страшною силою сто з гаком років тому?

Юрій Комаров