Ідея створення «російських офшорів» завжди викликала досить скептичне ставлення, бо домінуюча думка в російському инфополе зводилося до того, що ніщо і ніколи не змусить російський бізнес повернутися з умовного острова Джерсі — з його британською юрисдикцією, британським правом і «гарантованим британською короною» правом власності — у Росію, яка в певних колах вважається країною з дуже холодним (можна сказати, «арктичних») інвестиційним кліматом і жорстким регуляторним режимом.
Практика показує, що ті, хто підтримав ідею «російських офшорів», і це насамперед президент Володимир Путін, були праві: система, нехай і повільніше, ніж хотілося б, починає працювати. Бізнесмени, втомлені «ковтати пил» (тобто страждати від свавілля західних влади, передбаченого президентом ще багато років тому), поступово повертають свої компанії в російську юрисдикцію. Знакових і статусних «поверненців» вже достатньо для того, щоб говорити про те, що ідея цілком довела свою життєздатність і корисність.
У лютому цього року Володимир Путін на форумі «Ділової Росії» виступив за продовження пільгового режиму редислокации іноземних компаній в російські спеціальні адміністративні райони (більш відомі як «російські офшори») на островах Російська в Примор’ї і Жовтневий в Калінінграді:
«Саме вади національної юрисдикції, треба визнати це, недостатність гарантій захисту приватної власності змусили багатьох підприємців реєструвати свої активи за кордоном і виводити ці активи. Як ви знаєте, ми передбачили амністію капіталу, яка діє до 1 березня 2019 року, при цьому приватні особи звільняються від відповідальності за ряд правопорушень економічного, валютного і податкового законодавства. Ми з колегами обговорювали ситуацію, яка складається в цій сфері, вважаємо, що ще на один рік як мінімум можна продовжити амністію капіталу для тих громадян, які переводять свої гроші в Росію, також реєструють свій бізнес в районах з особливими правовими умовами».
Вже зараз очевидно, що продовження було зроблено не дарма. Компанія En+ (одна з головних бізнес-структур Олега Дерипаски) заявила про те, що з 9 липня вона «включена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб Росії в якості міжнародної компанії (публічного акціонерного товариства)», про що отримано відповідні документи від Корпорації розвитку Калінінградської області.
Рішення про перереєстрацію в Росії було прийнято ще в кінці минулого року, але на сам процес пішло більше шести місяців. «Переїзд» En+ з британського офшору на острові Джерсі в Росію багатьом здавалася нездійсненною ідеєю через угоди, яку Олег Дерипаска уклав з Міністерством фінансів США з метою зняття санкцій з своїх компаній. У инфополе раніше поширювалася абсолютно недостовірна інформація про те, що структури російського бізнесмена нібито перейшли під американське і британське управління. Американські ЗМІ, такі як агентство ділової інформації Bloomberg, а також численні сенатори і конгресмени від Демократичної партії США, що протестували проти зняття санкцій, інтерпретували угоду в зовсім іншому ключі — а саме як відступ Мінфіну США, після якого структури Дерипаски опиняться під посиленим (хоча і непрямим) впливом російської держави. Переїзд En+ в калінінградській офшор можна вважати однозначним індикатором того, чия інтерпретація подій ближче до реальності.
Виходить досить кумедна ситуація. Санкційне тиск на російський бізнес, яке повинно було, за задумом західних русофобів, привести до такого собі «бунту бізнесу проти російської влади», має скоріше зворотний ефект. Навряд чи американський Мінфін припускав при введенні санкцій проти структур Дерипаски, що продовженням історії з санкціями буде зовсім не «бунт», не скидання активів і навіть не «показове банкрутство», а справжня криза на світовому ринку алюмінію (власне, через нього Мінфін США і пішов назад), перетасовування власників, а в кінці кінців — перереєстрація En+ в «російському офшорі».
Втім, було б помилкою вважати, що створення «російських офшорів» спрямована виключно на створення такої тихої гавані для компаній, які вже потрапили або можуть потрапити під американські санкції. Хоча навіть якщо б сенс існування владивостоцьких і калінінградських «островів» зводився тільки до протидії санкцій — це вже було б вартим геополітичним проектом.
Але деофшоризація економіки в цілому і встановлення спеціальних адміністративних районів зокрема — це ще й створення повноцінної фінансової інфраструктури для серйозного геополітичного гравця XXI століття. Фінансова репатріація — це починається тренд, який можна пояснити як суто економічними, так і політичними причинами. Загострений інстинкт самозбереження, наявність якого є чи не обов’язковою умовою успішного ведення бізнесу, підказує знаковим російським бізнесменам, що на Заході їм доведеться не просто ковтати пил, але і розлучатися з активами, а якщо сильно не пощастить, то можна попрощатися не тільки з активами, але і зі свободою. Формула «гроші заробляти тут, а витрачати — на Заході» вже не дуже приваблива, а місцями навіть небезпечна для користувачів.
В результаті в Росію повертаються або вже повернулися деякі компанії, які навіть не проходили по санкційних списків.
В минулому році В Росію «переїхали» з Кіпру структури Алішера Усманова. «Кіпрська USM Holdings Limited, побічно володіє контрольними пакетами акцій «Металоінвесту», «Мегафона» і іншими активами, завершує їх переклад в Росію. <…> Реструктуризація обумовлена курсом на деофшоризація економіки», — цитує прес-служба USM члена ради директорів холдингу Івана Стрешинського.
Також в Росію «прибутку» структури відомого бізнесмена Олексія Мордашова. «ТОВ «Севергрупп», що здійснює діяльність з управління інвестиціями в інтересах Олексія Мордашова, і ПАТ «Силові машини» повідомляють про завершення процесу передачі 100%-вого пакета акцій ПАТ «Силові машини» ТОВ «Севергрупп». Реструктуризація активів проведена з урахуванням реалізуються державою заходів щодо деофшоризації економіки, а також з метою підвищення прозорості структури компанії і вдосконалення корпоративних процедур», — повідомляється в прес-релізі компанії, який цитують «Вести».
Список знакових особистостей буде поповнюватися і далі, але найважливішою ознакою успіху стане переїзд в російську юрисдикцію (неважливо, в офшори або умовний Воронеж) компаній, якими володіють бізнесмени з ближнього зарубіжжя, Південної Америки, Азії, Африки і Східної Європи. Ми вже писали, що у кожного серйозного геополітичного гравця нашого часу є «свої» офшори, які є як інструментом контролю за власним приватним бізнесом, так і тихою гаванню для бізнесів дружніх країн і економічних колоній. У США є Невада і Делавер, у Великобританії — розсип карибських островів, Гібралтар і острів Джерсі, у Євросоюзу — Люксембург і Андорра, і навіть у спадкоємців ідей Мао є свої справжні офшори — Гонконг і Макао, через які проходять сотні мільярдів доларів щорічно. Росія в даному аспекті світової економіки виступає в ролі наздоганяючого — але це не страшно. Дорогу здолає той, хто йде, а перші успіхи російської деофшоризації і «російських офшорів» вселяють певний оптимізм.
ІВАН ДАНИЛОВ (CRIMSON ALTER)
Thanks!
Our editors are notified.