Переговори Зеленського з Путіним. Що це було?

Політик думає про наступні вибори; державний діяч – про прийдешнє покоління (Д. Кларк)
Публічні дії будь-якого політика – це не відірване від реальності явище. Це завжди наслідок попередніх подій, аналізу, роздумів.

Схоже і «слуга народу» нарешті взяв на себе працю спуститися з віртуальної сцени в реальний світ, трохи подумати. І, треба вважати, висновки виявилися для Зеленського невтішними і малоприємними.

«Шоу Голобородько» стрімко втрачає глядацькі симпатії. Насамперед – рейтинги серед більшості. Серед адекватних українців, які надали Зеленському кредит довіри під час другого туру президентських виборів. І довірили для реалізації свій головний суспільний запит на світ в Україні.

«Операція» була чесною. Довіра в обмін на голоси у виборчих бюлетенях.

Ось тільки одна з договірних сторін вирішила, що вона (сторона) – розумніший одеського рабина. Володимир Олександрович, одразу ж забувши про «Готовий на все заради миру в Україні!», почав приміряти на себе образ «яструба».

Зарубіжні турне з войовничою риторикою, невимовна радість Пентагону з приводу бажання України закуповувати зброю, заперечення можливості ведення прямих переговорів у трикутнику Київ – Донбас – Москва, нервова реакція (від заздрості) на звільнених завдяки Віктору Медведчуку громадян, безперервні обстріли і смерті на Донбасі, по суті своїй – істерика з приводу невдалого телемосту «Треба поговорити!» і «нечувана» свобода слова від «нових облич» – поділ ЗМІ на «тих» (неправильні) і «ці» (правильні, патріотичні).

Весь цей політичний цирк досяг критичної маси. І виборець, зрозумівши, що має справу з обманщиком, став «йти» в бік політичних сил, які демонструють конкретними справами бажання досягти миру в країні. Так, саме тому зростає рейтинг «Опозиційної платформи – За життя».

11 липня Віктор Медведчук (голова політради «Опозиційної платформи – За життя») закликав Зеленського проявити ініціативу і вступити в прямий діалог з президентом Росії Володимиром Путіним. І це не примха Медведчука або «сценарій Кремля». Це лише ще раз публічно озвучена воля 70% українських громадян, які вважають, що для досягнення миру президент повинен піти на прямі переговори з РФ.

Схоже, Володимир Олександрович почув. І в другій половині дня 11 липня відбулася телефонна розмова (з ініціативи української сторони) Володимира Зеленського та Володимира Путіна.

Опустимо офіційні, порожні формулювання: «обговорили», «досягли домовленостей», «прийшли до взаєморозуміння» і т. п.

Тут важливо зрозуміти: що це було?

Варіантів лише два.

Перший. Зеленський нарешті зрозумів, що план-концепція мирного врегулювання Медведчука, де основою є прямі переговори з Донбасом і Москвою – це єдино можливий шлях України. Геть від прірви. І «слуга народу», зробивши перший крок, все-таки вирішив йти по цьому шляху. Який (ще раз підкреслю – підтримується більшістю!) і дозволить вирішити безліч критичних проблем: від транзиту газу до встановлення миру в Україні.

Другий. Зеленський вирішив ще разок схитрувати. Викотивши на сцену свого шоу нехитру декорацію «провів телефонну розмову», схилити довірливого виборця проголосувати за партію «Слуга народу» на парламентських виборах.

Ну, що ж! Як кажуть в Одесі: «Будемо подивитися!» Тільки б Зеленському не зле ще зрозуміти: дурні вже закінчилися. І якщо в останні дні перед виборами він не продемонструє більш дієвих кроків щодо реалізації в життя мирного плану-концепції, йому доведеться знову обтяжливо міркувати…

Цього разу – над своїм слабким представництвом у парламенті.

А там і до сьогоднішнього рейтингу Порошенко – рукою подати.