Існування України у форматі олігархічної республіки укупі з інституційною слабкістю держави зумовлює те, що з початком кожного нового політичного циклу змінюється баланс сил всередині олігархічного пулу. З втратою Порошенко президентського крісла всі попередні домовленості були обнулені і почалося створення нових балансів.
Українська політична історія знає не так багато прикладів (якщо взагалі знає), коли великий капітал був би в опозиції до правлячої верхівки. З президентом Зеленським і близьким до нього Коломойським зараз вибудовують діалог Ахметов і Пінчук, які вже провели ряд зустрічей з главою держави. За словами Зеленського в ході останніх зустрічей обговорювалася участь бізнесу у відбудові Донбасу та підтримки соціальних проектів.
C іншого боку, налагодження контактів з Ахметовим і Пінчуком вкладається в логіку інтересів самого Зеленського, який тим самим балансує надмірний вплив Коломойського. Тим більше Коломойський стає для Заходу «токсичної» фігурою, судячи з останніх висловлювань особистого адвоката Трампа Рудольфа Джуліані і розпочатого американськими правоохоронцями розслідування відносно дніпропетровського олігарха.
Шукати підходи до Зеленському Віктор Пінчук почав ще у другій половині президентської виборчої кампанії, впроваджуючи в команду Зеленського своїх людей. Пов’язано це з тим, що Пінчук побоюється посилення Коломойського, а також альянсу Коломойського з Тимошенко, яка, будучи прем’єр-міністром, повернула в 2005 році в держвласність завод «Криворіжсталь», викуплений роком раніше структурами Пінчука і Ахметова.
Перша публічна зустріч Пінчука з Зеленським відбулася 7 травня, до інавгурації. За повідомленнями прес-служби Зеленського, на зустрічі обговорювалася «прозорість правил, відповідальність бізнесу перед країною, рівність усіх перед законом».
За розпливчастими формулюваннями, по всій видимості, ховається те, що Пінчук намагається роздобути від Зеленського гарантії недоторканності активів та сприяння виходу на домовленості з Коломойським про розмежування сфер впливу. В обмін на це Пінчук, використовуючи свої телеканали загальнонаціонального мовлення може надавати медійну підтримку діяльності Зеленського та його партії «Слуга народу» як в ході передвиборної парламентської кампанії, так і після неї, а також сприяти в налагодженні комунікації з частиною американського істеблішменту. Нагадаємо, що Пінчук є одним з головних комунікаторів між українськими елітами і Демократичною партією США («клинтонистами»), яка з середини 1990-х вибудовувала на Україні мережу агентів впливу у вигляді некомерційних і неурядових організацій.
За місяць до парламентських виборів спікери партій «Слуга народу» і «Голос» (основним інвестором якого є Пінчук) допустили можливість об’єднання в новому скликанні Ради для формування більшості. Таким чином Пінчук отримає політичне представництво, і такий формат коаліції стане запорукою необрання Тимошенко на пост прем’єр-міністра, що відповідає інтересам Пінчука.
Повернення екс-президента Кучми, тестя Пінчука, в мінську Тристоронню контактну групу з врегулювання конфлікту в Донбасі свідчить про посилення впливу Пінчука на політичний курс президента Зеленського, що в межах української політичної традиції конвертується в гарантії збереження бізнес-активів. У свою чергу прогрес у врегулюванні конфлікту в Донбасі та наявність контактів Кучми з російським керівництвом виступає однією з передумов для послаблення режиму санкції з боку РФ для компаній Пінчука. Навряд чи Кучма, будучи вже в похилому віці, повертався в ТКГ, якщо б не мав гарантій від Зеленського щодо розширення власного мандату і прогресу в імплементації Мінських угод.
Варто нагадати, що в квітні цього року був урядом РФ був підписаний документ «Про внесення змін до постанови уряду РФ від 29 грудня 2018 року», згідно з яким вводиться заборона на імпорт в Росію з України широкої номенклатури трубної продукції. Найбільшим виробником трубної продукції в Україні є металургійні заводи Пінчука в Дніпропетровській області, що входять у структуру його компанії «Інтерпайп». Крім того, в листопаді 2018 року холдинг EastOne Group, до складу якого входить «Інтерпайп», потрапив під російські санкції.
Коли були визначені підсумки президентських виборів, експерти вказували на ризики початку нового витка переділу власності, де основними гравцями були б посилюється Коломойський і ослаблений відходом Порошенко Ахметов. Станом на сьогоднішній день можна констатувати, що між Коломойським і Ахметовим досягнуті тактичні домовленості, маркером чого стало формування політичного проекту, що включає в себе об’єднання партій «Опозиційний блок – Партія миру і розвитку», «Наші», «Відродження», «Довіряй справах» («партія мерів»).
Паралельно з цим з 1 липня скасовується ціноутворення на енергетичне вугілля за формулою “Роттердам”, а запуск нової моделі ринку електроенергії планується перенести на рік (з 1 липня 2019 року на 1 липня 2020 року). По прибутковості енергогенеруючого бізнесу Ахметова це не вдарить, оскільки з вугільних схем вже випав Порошенко, зате ціна електроенергії для промисловості може знизитись на 15-20%. Враховуючи, що одними з найбільших споживачів електроенергії в країні є що належать Коломойському Нікопольський і Запорізький феросплавні заводи (сумарний річний обсяг споживання близько 5,2 млрд кВт/год), економія дніпропетровського олігарха складе близько 1,5 млрд грн.
В цілому, для національної економіки компроміси між Ахметовим і Коломойським представляється оптимальним варіантом. Українська економіка знаходиться не в тому стані, щоб витримати черговий раунд з’ясування взаємин між олігархами.
Однак у середньо – і довгостроковій перспективі між Ахметовим і Коломойським може спалахнути нове протистояння за активи і сфери політичного впливу. Коломойський останнім часом виграє безліч судів, які закладають передумови для подальшого посилення дніпропетровського олігарха. Так, у середині червня стало відомо, що Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов структур Коломойського про виплати їм дивідендів у розмірі 1,3 млрд грн зі сторони Південного Гзк, що входить до складу холдингу «Метінвест» Ахметова.
З часів Януковича між Коломойським і Ахметовим йде боротьба за контроль над портової галузі України. Станом на сьогоднішній день Адміністрацію морських портів України контролюють структура SCM Ахметова та афілійовані з главою МВС Аваковим люди. У боротьбу за порти «Великої Одеси», які планують взяти в концесію структури Ахметова, для чого лобістами олігарха у Верховній Раді було внесено близько 700 правок у проголосований рік тому в першому читанні законопроект «Про концесії», напевно спробує втрутитися Коломойський. Через порти «Великої Одеси» група «Приват» Коломойського експортує метали, продукцію хімічної промисловості, зернові, імпортує нафту і нафтопродукти.
Крім цього, через рік на порядок денний вийде питання функціонування ринку електроенергії в новому форматі. Фундаментальні суперечності між олігархами, всупереч сьогоднішнім тактичним компромісами, нікуди не поділися: Ахметову необхідна максимально дорога електроенергія для промислових споживачів, а Коломойському максимально дешева.
Поки ж можна констатувати, що з обранням президента Зеленського Україна увійшла в стан олігархічного рівноваги. Важковаговики олігархічного пулу – Коломойський, Пінчук, Ахметов – зуміли вбудуватися в нові політичні розклади, зберегли і зміцнили свої позиції в бізнесі і будуть володіти представництвом в новому скликанні парламенту. Загальне скорочення ресурсної бази може бути куповані за рахунок перерозподілу активів Фірташа, над яким нависає дамоклів меч екстрадиції з США (за повідомленнями ЗМІ, це може відбутися вже в липні) і Порошенко, який перебуває під загрозою кримінального переслідування. Однак, якщо українська економіка не зможе вийти на траєкторію зростання темпами вище середньосвітових, ключовим фактором української політики залишиться звуження кормової бази, що призведе до нових конфліктів олігархів.
Thanks!
Our editors are notified.