Перебудова – перестрілка – перекличка. Останній перепис в історії українського села

Радник президента України з питань охорони здоров’я Михайло Радуцький 15 серпня заявив, що перепис населення України можуть провести в кінці 2019 року. За його словами, проведення перепису потрібно для здійснення трансформації медичної сфери.

Загалом, питання вже перезріло. Згідно з рекомендаціями ООН перепис треба проводити хоча б раз в 10 років, в той час як в Україні вона проводилася останній раз в 2001 році. Проте, плани реформаторів викликають деякі сумніви.

Оцінка чисельності населення

За даними перепису 2001 року було встановлено, що на Україні проживають 48,5 млн. осіб. За даними державної служби статистики України на 1 лютого 2019 року в країні проживає 42 млн. чоловік.

Ці дані піддаються критиці як завищені.

Насамперед, українські статистичні органи не враховують населення Криму і Севастополя, але, мабуть, враховують непідконтрольну територію Донбасу. Як там ведеться облік – одному Богу відомо, адже українських органів РАГСУ і статистики там немає.

До речі, з політичної точки зору, проведення перепису без урахування цих територій виглядає як крок до відмови від українського суверенітету над ними. Втім, нагнати ніколи не пізно – російські влади провели перепис населення Кримського федерального округу вже в 2014 році. До речі, непогано було б питати громадян під час перепису «чий Крим». Важлива інформація…

По-друге, дані міграційного контролю неточні – вони дозволяють визначити кількість в’їздів-виїздів, але не наявність постійних жителів.

За даними альтернативних досліджень, наприклад – по споживанню хліба, реальна постійна чисельність населення країни набагато нижче оптимістичних офіційних даних і становить 25-30 млн. на контрольованій офіційним Києвом території.

Цілі заходу

Тут, загалом-то, все зрозуміло – уряду треба знати чисельність населення країни з багатьма цілями. З одного боку, це оцінка наявних трудових ресурсів, з іншого – оцінка державних витрат.

Перш за все, необхідно оцінити чисельність працездатного населення та його мобільність. Офіційна статистика точних даних не дає, оскільки значна частина людей працевлаштована неофіційно. Перепис, що є, по суті, соціологічним опитуванням, дозволить хоча б приблизно оцінити, скільки людей зайнято всередині країни, скільки за її межами і який характер цієї зайнятості.

Необхідна також оцінка чисельності споживачів державних і муніципальних послуг – як працездатних, так і непрацездатних. Виходячи з отриманих даних, можна планувати оптимізацію мережі державних і муніципальних органів того ж охорони здоров’я.

Дуже важливим моментом є оновлення реєстру виборців. У XIX столітті партії самі формували свої списки виборців. Зараз це справа держави. Однак, список виборців України чудовищен по формі, і, по суті, – він починається з підрахунку виборців Криму, де органів реєстру немає, як немає і українських виборчих комісій. Вже виходячи з цього, стає абсолютно незрозумілим – навіщо потрібен цей орган? За ідеєю, за допомогою тільки одного реєстру Петро Порошенко міг би… Не зміг. Але Володимир Зеленський повинен пам’ятати про одну цієї можливості.

У 2001 році важливим елементом ідеологічної політики навколо перепису було питання мови. Тоді перепис встановила, що для 67,5% рідною є українська мова. Між тим, за даними Київського Міжнародного інституту соціології (одна з найбільш авторитетних українських соціологічних служб) у 2019 році 47% респондентів вважають за краще відповідати на питання, поставлені російською мовою. Це – питання технічне. Респонденти навіть не знають, що ця позиція фіксується…

Зараз до влади прийшли російськомовні русофоби, яким важливо довести – можна бути ворогом Росії доже говорячи російською мовою. І достовірні дані щодо мовного розмаїття країни дозволять їм отримати аргументи на користь лібералізації мовного законодавства.

Реалістичність

Щоб зрозуміти, наскільки реалістично проведення перепису в 2019 році, потрібно згадати два факти.

По-перше, підготовка до проведення минулого перепису була започаткована постановою уряду від 28 вересня 1998 (!) року. Власне ж перепис проводився у грудні 2001, тобто – через три роки.

Частина організаційних заходів вже виконана, оскільки є постанова уряду про перенесення перепису на 2020 рік, але дата досі не призначена, що як би натякає – мова йде про невелику частину заходів.

По-друге, вартість проведення перепису оцінюється в 2-4 млрд. грн. Між тим, в поточному році вже є перевитрата бюджетних коштів на проведення дострокових парламентських виборів було витрачено майже 2 млрд. наступного року ситуація не краще – заплановані дострокові місцеві вибори, на проведення яких буде витрачена сума порівнянна.

Загалом, потреба проведення перепису очевидна, але чекати її проведення можна, в кращому випадку, до кінця наступного року. Якщо, звичайно, команді Зеленського треба отримати саме перепис, а не незрозуміло що.

А чи потрібна перепис?

Начебто нової влади перепис потрібна для налаштування своєї власної діяльності, і для доказів злочинності попередників. Треба ж якось обгрунтувати право «весільних фотографів» керувати країною.

Але є й аргумент проти. «Слуги народу» про себе говорять як про либертарианцах. До речі, ви знаєте, що власник згорілої в Одесі готелі Вадим Чорний – діяльний лібертаріанець, принципово той, хто плював на норми безпеки? Живіть тепер з цим…

Так от, головною реформою, яку мають намір провести українські «лібертаріанці», є запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Якщо вдасться, це і буде те, з чим Зеленський увійде (або вляпається) в історію, а зовсім не з припиненням війни і не з відновленням економіки.

Що означатиме для України введення ринку землі? Серед всякого іншого – ліквідацію українського села як явища. Сучасні аграрні магнати прямим текстом кажуть, що з нинішнього сільського населення їм потрібно приблизно 20%. Інші непродуктивні.

Нинішнє українське село живе за рахунок натурального господарства і оренди. Після відкриття ринку питання оренди відпаде. Думаєте, не захочеш продавати – не продавай? Такої можливості не буде. Тут же з’являться групи людей з досвідом катувань і розстрілів, а також оснащені всіма засобами, які недорого переконають не просто продати пай, але і продати його дешевше (в ідеалі: безоплатно, тобто даром).

Загалом, значна частина сільського населення України піде в землю або в місто. Це як кому пощастить. Село «розсмокчеться» – залишаться хутори та фільварки.

До речі, сенс «об’єднаних громад» саме в об’єднанні хуторів. У нас адміністративно-територіальна реформа пройшла раніше аграрної, саме тому й виглядає так дивно – вона не адаптована до характеру заселення сільській місцевості.

Причому тут перепис? Перепис тут при тому, що, будучи проведеною до аграрної реформи, вона зафіксує ще живе українське село. І залишиться обвинувальним актом для часу правління «слуг народу», які знайдуть собі місце поряд з британськими вівцями, съевшими людей, і радянськими коллективизаторами. Тому що наступний перепис українського села вже не знайде…