Чому богеми Парижа побоювалася дотепності Едгара Дега, а натурниці вважали божевільним художника

В історії французького мистецтва навряд чи знайдеться художник, що володіє неймовірним дотепністю, літературним даром і неймовірним художньою майстерністю в одному флаконі, більш ніж у Едгара Дега, живописця, який став символом епохи імпресіонізму. А про його поганий, іноді нестерпному характері, в Парижі ходили легенди.

Автопортрет. Едгар Дега.

Едгар Дега був первістком, народженим в 1834 році, в забезпеченій аристократичній родині, в якій пізніше народилося ще четверо дітей. У 13-річному віці Едгар втратив матір. І батько, Огюст де Га, керуючий французьким відділенням великого банку, у що б то не стало, хотів дати своїм дітям гарну освіту. На старшого Едгара він покладав найбільші надії, мріючи, що той стане адвокатом.

Адвокатом син, звичайно ж, не став, в силу свого характеру і захоплення живописом, він став всесвітньо відомим художником. До того ж ще в юності, під впливом нових демократичних ідей, Едгар змінив своє прізвище з де Га на менш «аристократичну» Дега. Саме ці ідеї спонукали Едгара у 1870 році піти добровольцем на франко-прусську війну. Спочатку, патріотично налаштована молода людина, пристрасно бажав послужити батьківщині, пізніше отримав лише розчарування і втрату здоров’я. Єдине, що отримав натомість – багато друзів.

Едгар Дега – видатний французький художник 19 століття.

Художник наскільки був своєрідний і харизматичний, що про нього ще за життя ходили легенди, складалися анекдоти, його особистість була овіяна чутками і різного роду домислами. А все тому, що художник вів потайний спосіб життя. Газетярів він на дух не переносив, так і в розмовах з друзями був дуже обережний. Потрапити до нього додому або в майстерню дано не всім. І при тому при всьому багато самі боялися потрапити на його гострий язик. Він не щадив” ні ворогів, ні друзів, відпускаючи гострі підколки в їх адресу. А з людьми, які були художнику байдужі, він був всього лише холодно ввічливий. Вся богема Парижа знала і побоювалася Едгара Дега — має приголомшливе дотепність і величезний талант художника не лише пензлі, але й слова, а також поганий характер.

Його приголомшливого майстерності володіти технікою пастелі заздрили живописці, а умінню володіти словами – літератори.Так, французький поет Поль Валері був переконаний, що якщо можна було б зібрати всі листи Едгара Дега, в книгу, вона могла б стати приголомшливими чтивом про мистецтво, про життя, про живописце і його оточуючих.

Дега в буквальному сенсі мріючи стати знаменитим, волів залишатися непомітним. В той час по Парижу навіть ходив жарт: «Дега хотів би побачити своє зображення на весь зріст в який-небудь вітрині бульварів, щоб доставити собі задоволення розбити її ударом палиці».

Автопортрет. Едгар Дега.

Друзі частенько над майстром жартували, говорячи, що змусити Дега закінчити картину можна тільки одним способом – відібрати її у нього. Майстер постійно переписував свої роботи, доповнюючи новими деталями. Що цікаво, іноді доходило навіть до абсурду: він викрадав або викуповував вже продані або подаровані полотна, щоб дописати деталі або що-небудь змінити, домагаючись ще більш точних ліній, ще більш природних поз, ще більшого… досконалості.

Скульптури Едгара Дега.

Так, він не один десяток разів м’яв скульптуру «Чотирнадцятирічна танцівниця», яку створив з воску: «Якщо б мені дали повну шапку діамантів, то це не доставило б мені тієї радості, яку я відчув, коли зламав її заради задоволення почати все спочатку…» І цьому був весь Едгар Дега. До речі, до кінця свого життя Дега створив численні скульптури з воску, коли почав втрачати зір. Вони були виявлені вже після його смерті в підвалі будинку. З них пізніше були вилиті бронзові копії, які й донині зберігаються у сучасних музеях. В основному це були зображення коней і танцівниць.

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Художник створював свої всесвітньо відомі картини, пастеллю. А це, як відомо, дуже ненадійний і недовговічний шар фарбуючого пігменту на поверхні картону або полотна, при фіксації якого кольору значно тьмяніють. Дега, щоб вирішити цю проблему, придумав витримувати над парою готові пастельні роботи і винайшов якісь невідомі нікому способи малювання цим матеріалом, а також особисто підбирав спеціальні рами до своїх картин… На сьогоднішній день багато геніальні картини художника можна побачити тільки раз у кілька років — на спеціальних виставках.

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Мистецтвознавці називають майстра пастелі «живописцем танцівниць», і це суща правда. У його доробку понад півтори тисячі полотен, де так чи інакше були зображені танцівниці, а в першу чергу – балерини. До слова сказати, закулісне життя балету була відображена художником настільки яскраво і правдоподібно, що запросто можна собі уявити, наскільки свіжим і оригінальним здавалося його творчість сучасникам.

Блакитні танцівниці. ДМОМ їм. Пушкіна, Москва. Автор: Едгар Дега.

Балет був дійсно справжньою пристрастю художника. Протягом цілих двадцяти років Дега систематично купував абонементи в театр, і тільки через п’ятнадцять років директор Паризького театру дав дозвіл художнику писати за лаштунками і на репетиціях. А до того часу живописець запрошував танцівниць до себе в майстерню, в якості моделей. Він робив замальовки та ескізи, а іноді просто за ними спостерігав. Багато з них вважали його божевільним, не розуміючи, чому художник просить їх ходити по майстерні і зачісуватися.

Між натурницями ходили різного роду плітки про художника, в яких, безумовно, була величезна частка правди. «Ти знаєш, як позують у Дега? — запитала одна натурниця у критика Гюстава Кокио, одного разу зустрівши його в танцзалі. — Так от, жінки сидять в ваннах і миють собі зад». І дійсно серія полотен в стилі “ню” була створена художником, миються чи причесывающимися.

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці». Автор: Едгар Дега.

Художник не любив працювати на пленері, тому й писав в приміщеннях, дуже багатогранно передаючи напівтемрява і штучне світло рампи. Ймовірно, Дега інтуїтивно ховав очі від сонячних променів світла, берег їх, передчуваючи наближення сліпоту. Крихкість і невагомість фігурок балерин представлена художником перед глядачем у напівтемряві танцювальних класів, то у світлі софітів на сцені, а то і просто в короткі хвилини відпочинку. Удавана простота в композиційному побудові і безучастная позиція автора по відношенню до своїм героїням створюють враження підглянутий в замкову щілину чужого життя.

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

До того ж Дега б домосідом, за все своє життя він здійснив два значних подорожі — в Італії і в Новий Орлеан до родичів. Практично він був відлюдником у своїй майстерні.

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Найбільше загадкова в житті Дега – її особиста частина. Близькі та друзі характеризують його як одночасно стриману, так і вспыльчивую особистість, готову в будь-яку секунду впасти в напад гніву. Він був незграбний і буркотливий, що давало привід особливо близьким з ніжністю назвати його «ведмедиком».

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Серед вузького кола оточуючих його людей, Дега був відомий як талановитий мімічний актор. Коли він брався розповідати історію вголос, це були справжні вистави одного актора. Він жестикулював, міняв голосу, корчив пики, жартував, говорив, сипав цитатами”. Особливо улюбленою темою художника були історії про манірних дам, у яких оповідав і відразу ж демонстрував оточуючим як “вона сіла, розправила плаття, підтягла рукавички, заглянула в сумочку, кусав губи, поправила зачіску, потім вуаль”… і так далі.

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Для Дега жінки були окремою, солодкою, надихає мішенню для його дотепності. При цьому він ніколи не був одружений, не збереглося навіть ніяких свідоцтв про прагнення художника до фізичної близькості з танцівницями балету або натурницями, і це незважаючи на те, що більшу частину свого творчого життя художник провів саме з ними. Втім, дами серця з вищого суспільства у нього також не було. Сам Дега ніколи і нікому не розповідав про свої стосунки з жінками. А якщо врахувати, що художник створив ще й цілий цикл робіт, які він писав в борделях і будинках терпимості і, де його героїнями були повії, іноді занадто відвертих позах, то цей факт дає привід припустити про чоловічому безсиллі художника.

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Пастельний живопис Едгара Дега з циклу «Танцівниці».

Пастельний живопис Едгара Дега в жанрі «ню».

“Пастельний живопис Едгара Дега в жанрі «ню».

“Пастельний живопис Едгара Дега в жанрі «ню».

За іронією долі, Дега, все життя вважався імпресіоністом, найбільш яскраво проявив свій талант саме в 1890-х, після розпаду групи імпресіоністів. Саме тоді його твори стали найбільш близькі за стилем до імпресіонізму. Але це сталося не через прагнення художника до характерного для імпресіонізму квітам і формам, а швидше внаслідок прогресуючої втрати зору.

Дега був досить заможною людиною, але життя свою доживав у запущеній холостяцькій квартирі, не маючи друзів і ніякої моральної підтримки. Прожив художник 83 роки, в останні років десять вже нічого не писав і практично нічого не бачив. Похорон, як і заповідав Дега, були тихими і скромними.

Пастельна техніка була дуже популярна серед живописців у 18 столітті. У продовження цієї теми читайте: Живописець королів і прекрасних жінок: Пастельні портрети Жана Етьєна Ліотара.