Держстат України зробив попередній розрахунок ВВП країни за 2 квартал 2019 року, який вразив багатьох. Зростання 4,6% майже повністю співпав з побажаннями нового президента країни Володимира Зеленського, який заявив напередодні, що країні щоб вийти з ями потрібно стабільно зростати на 5-7% щорічно, причому багато років до ряду.
Невже нова команда знайшла чудодійний «еліксир», який дуже скоро виведе Україну з розряду найбідніших країн Європи?
Хто «винен» у високому зростанні економіки
Звичайно, немає. По-перше, до економіки в другому кварталі 2019 року, як власне і в третьому, нова команда не має ніякого відношення. А по-друге цифра зростання стала наслідком збігу цілого ряду обставин, які просто співпали за часом.
Які ж ці «обставини. Давайте розбиратися.
Найважливішим чинником такого стрімкого зростання стала торгівля. Її роздрібний зростання на 15 % дав значну частину приросту ВВП сраны і по суті став головним «локомотивом зростання». Торгівля завжди зростає тоді, коли в економіці країни з’являється маса грошей, які споживач готовий витрачати.
І такі гроші на Україні з’явилися, причому відразу з кількох ів. По-перше, з кожним роком в країну заходить все більше і більше грошей заробітчан, які виїхали шукати кращої долі за кордоном. Цей фактор, безумовно, тимчасовий, і в цілому для економіки країни руйнівний, але, щоб служити драйвером економіки п’ять років його, за умови стабільності у світовій економіці його може вистачити. Правда, з приводу цього у найближчій перспективі є великі питання. Непрямим наслідком відтоку трудових ресурсів з України стало зростання зарплат в країні.
Провладні економісти саме з цим пов’язують зростання в торгівлі і частково вони мають рацію. Правда, він не на стільки вагою, якщо врахувати, що для торгівлі важлива не середня офіційна зарплата по країні, а сумарний фонд заробітної плати, який в наслідок відтоку кадрів зростає значно повільніше. А далі, по мірі падіння швидкості росту середньої ЗП в країні, його роль в рості і зовсім може звестися до нуля і навіть до від’ємних значень.
Ще одним найважливішим фактором росту торгівлі саме у 2 кварталі були президентські вибори, основні гроші за які сотні тисяч брали в них участь громадян, одержали в кінці березня-квітні і старт парламентської виборчої кампанії, основний «позитивний ефект» від яких позначиться на економіці країни вже в третьому кварталі. І не варто вважати, що це незначні суми. За розрахунками сумарно виборча кампанія прямо і побічно (за рахунок коштів бюджету, кошти якого в цей час посилено витрачалися) коштувала набагато більше 1 млрд. доларів.
І, нарешті, третій важливий фактор «зростання» торгівлі стосується спекуляцій на ринку українських гривневих ОВДП, на який міжнародні спекулянти саме у другому кварталі завели більше 1 млрд. доларів. У результаті курс долара по відношенню до гривні помітно просів, а ціни продовжили нехай і повільне, але зростання. А з урахуванням того, що велика частина товарів на українському ринку імпортні, а реальне зростання у торгівлі виводиться діленням суми проданих товарів за звітний період на суму товарів за аналогічний період минулого року з поправкою на інфляцію, тільки цей фактор дав економіці країни, як мінімум 1-2% її формального зростання.
Що цікаво, на тлі бурхливого зростання роздрібної торгівлі, оптова торгівля в країні за той же 2 квартал впала приблизно на 5%.
Отже, з головним драйвером зростання ми розібралися. Давайте побіжно розглянемо інші його фактори. Сільське господарство дало шалений ріст в червні. Але в цьому немає нічиєї заслуги. Просто в нинішньому році ранні зернові дозріли ще раніше, ніж у минулому, що і дало потрібний стрибок. Як видно з графіка, це зростання має сезонність і швидше за все буде також різко скоректований вниз вже в липні-серпні.
Ще одним важливим локомотивом стало будівництво, яке незважаючи на свій скромний загальний внесок в економіку країни, у 2 кварталі зросла на 15%. Ця сходинку українського «економічного дива» гідна окремого опису, а тому тут буквально 2 словами. Це диво закінчиться вже у 3 кварталі, а далі почнеться таке ж стрімке падіння. І спасибі тут можна говорити тільки виборів.
І, наостанок, хочеться сказати пару слів про транспорт, що виросло відповідно до даних Держстату на цілих 3%. Так, назвати його драйверів на тлі загального зростання на 4,6% складно, але він не став гирею на ногах економіки тільки тому, що в наслідок побоювань Європи з приводу майбутніх поставок газу українські трубопроводи на протязі особливо другого кварталу посилено закачували газ в європейські газові сховища (на 7%), що і дало загальне зростання галузі на тлі падіння вантажних перевезень на основному залізничному виді транспорту.
Чому в моєму списку немає промисловості? Все дуже просто. Вона у другому кварталі майже не зростала, що на тлі дуже вдалою міжнародної цінової кон’юнктури можна назвати навіть падінням. Особливо це стосувалося ринку залізорудної сировини і металів, ціни на якому на початку року зростали, як скажені. Але цей фактор перестав працювати вже в липні, а тому з урахуванням лага по часу вже до кінця року він перестане діяти, а в 2020 році буде істотно гальмувати економіку.
Фактор Яресько
Отже, про хорошому ми поговорили, а тепер я просто змушений в цю маленьку бочку меду додати величезну ложку дьогтю.
Давайте розглянемо фундаментальні фактори, які впливають і впливатимуть на економіку України в майбутньому.
І першим таким найважливішим фактором є інвестиції в економіку. Поки вони на тлі різкого падіння 2014-15 років зростають і досить швидко. Так, це ще і близько не ті цифри, які були в 2013 році, але набагато краще, ніж нічого. Між тим, вже дуже скоро з капітальними інвестиціями в економіку України почнуться дуже великі труднощі. Особливо, якщо уряд і далі буде малювати красиву і багато в чому фіктивну картинку зростання ВВП.
Найважливіший фактор, який почне діяти на економіку країни з 2021 року, це так званий боргова пилосос (залежність виплат за держборгом від зростання ВВП, цифри яких різко зростають після досягнення рівня 4-5% і вище), який завдяки «боргова рятівниці» екс-міністру фінансів України Наталії Яресько, реструктуризировавшей на користь міжнародних спекулянтів український борг в 2015 році, буде начисто вимивати з економік країни ті гроші, які вона заробляє.
Світовою практикою доведено, що не можна одночасно швидко рости (5-7% в рік) і віддавати при цьому 3-5% від ВВП у вигляді репарацій за боргом (а інакше, ніж словом репарації, це назвати не можна). По суті одним тільки цим рішенням минула влада знищила всі реальні, а не фіктивні перспективи зростання України в перспективі до 2040 року, після якого, якщо нічого фундаментально в країні не зміниться, з таким управлінням … ніякої України вже не буде і в помині.
Thanks!
Our editors are notified.