30 листопада 1939-го стартувала Зимова (або Радянсько-фінська) війна. Довгий час домінувала позиція про кривавого Сталіна, яке намагалося захопити нешкідливу Фінляндію. А союз фінів з фашистською Німеччиною прийнято було вважати вимушеним заходом з метою протистояння радянської «імперії зла». Але досить згадати деякі відомі факти фінської історії, щоб зрозуміти, що не все було так однозначно.
Привілеї для фінів у складі Російської імперії
У Фінляндії національно налаштована еліта вважає катів Виборга героями національно-визвольної боротьби. Випущена навіть монета з нагоди ювілейної дати незалежності./Фото: lh3.googleusercontent.com
До 1809 року Фінляндія була провінцією шведів. Колонізовані фінські племена довго не мали ні адміністративної, ні культурної автономії. Офіційною мовою, на якому говорили дворяни, був шведський. Після приєднання до Російської імперії у статусі Великого князівства фінів наділили широку автономію з власним сеймом і участю в прийнятті імператором законів. Крім того, їх звільнили від примусової військової служби, проте своя армія у фінів була.
Під шведами статус фінів не був високим, а утворений заможний клас був представлений німцями і шведами. Під владою російської становище суттєво змінилося на користь фінських жителів. Державним став і фінська мова. При всіх цих попущениях російська влада рідко коли втручалася у внутрішні справи князівства. Не заохочувалося і переселення у Фінляндії представників російських.
В 1811 році в якості щедрого дарунку Олександр I передав Великому князівству Фінляндському Виборзьку губернію, відбиту росіянами у шведів в 18 столітті. Потрібно зауважити, що безпосередньо Виборг мав серйозних військово-стратегічним значенням по відношенню Петербургу – на той момент російської столиці. Так що положення фінів в російській «тюрмі народів» було не самим жалюгідним, особливо на тлі самих росіян, тих, що тягнуть на собі всі тяготи змісту і оборони імперії.
Етнічна політика по-фінськи
Найстрашніша трагедія, затіяна фінськими націоналістами, сталася у Виборзі./Фото: topwar.ru
Розпад Російської імперії надав фінам незалежність. Жовтнева революція проголосила право кожної нації на самовизначення. У перших рядах цією можливістю скористалася Фінляндія. В цей час не без участі мріє про реваншизм шведської прошарку у Фінляндії намітилося розвиток самосвідомості та національної культури. Виражалося це, в основному, у формуванні націоналістичних і сепаратистських настроїв.
Апогеєм цих тенденцій стало добровільне участь фінів у боях Першої світової проти Росії під німецьким крилом. Надалі саме ці добровольці, так звані «фінські єгеря», брали особливо активну участь у кривавих етнічних чистках серед російського населення, що розгорнулися на території колишнього князівства. На ювілейній монеті, випущеної до 100-річчя Незалежності Фінської Республіки зображалася сцена розстрілу мирного російського населення фінськими карателями. Цей нечеловечный епізод проведеної націоналістичними фінськими військами етнічної чистки благополучно замовчується сучасними літописцями.
Масова різанина «червоних» почалася у Фінляндії в січні 1918-го. Російських безжально знищували незалежно від політичних уподобань і класової приналежності. У квітні 1918 року в Тампере було вбито не менше 200 мирних жителів з росіян. Але найстрашніша трагедія того періоду сталася в самому російському Виборгу, зайнятій єгерями. В той день фінські радикали вбивали кожного зустрічного російської.
Свідок тієї страшної трагедії Катонській розповідав, як «білі» з вигуками «стріляй росіян» вдиралися до квартири, виводили беззбройних мешканців на вали і розстрілювали. За різними джерелами, фінські «визволителі» позбавили життів від 300 до 500 беззбройних мирних, серед яких були жінки і діти. Досі точно невідомо, скільки росіян стали жертвами етнічних чисток, адже звірства фінських націоналістів тривали до самого 1920 року.
Територіальний претензії фінів і «Велика Фінляндія»
Карл-Густав Маннергейм — керівник «Виборзькій різанини», ідеолог геноциду російських людей./Фото: cdn.news-front.info
Фінська еліта прагнула до створення так званої «Великої Фінляндії». Зі Швецією фіни вже зв’язуватися не бажали, але висловлювали претензії на російські території, за площею перевищують саму Фінляндію. Вимоги радикалів були малими, але в першу чергу вони намірилися захопити Карелію. На руку грала Громадянська війна, яка послабила Росію. У лютому 1918-го фінський генерал Маннергейм пообіцяв, що не зупиниться, поки не звільнить від більшовиків землі Східної Карелії.
Маннергейм хотів захопити руські території за межі Білого моря, Онезького озера, річки Свір і Ладозького озера. Також до складу Великої Фінляндії планувалося включити Кольський півострів з областю Печенги. Петрограду відводилася роль «вільного міста» за типом Данцига. 15 травня 1918 року фіни оголосили Росії війну. Спроби фінів Росію укласти на лопатки за допомогою будь-якого її ворога тривали до 1920 року, коли РСФРР підписала мирний договір з Фінляндією.
За Фінляндією залишилися великі території, на які вони історично ніколи прав не мали. Але довго світу не було. Вже в 1921-му Фінляндія знову намагалася вирішити силою карельський питання. Добровольці, не оголошуючи війни, вторглися в радянські кордони, розв’язавши Другу радянсько-фінську війну. І лише до лютого 1922-го Карелія була повністю звільнена від фінських загарбників. У березні відбулося підписання угоди про забезпечення недоторканності спільного кордону. Але ситуація в прикордонній зоні, як і раніше залишалася напруженою.
«Майнильский інцидент» і нова війна
«Зимова війна» по-різному тлумачиться фінськими та російськими істориками./Фото: topwar.ru
Як стверджував Пер Эвинд Свинхувуд, прем’єр Фінляндії, фінським іншому може стати кожен ворог Росії. Націоналістична фінська преса рясніла закликами до нападу на СРСР і відторгнення його територій. На цьому ґрунті фіни навіть подружилися з Японією, приймаючи на стажування її офіцерів. Але надії на російсько-японський конфлікт не виправдалися, і тоді було взято курс на зближення з Німеччиною.
У рамках військово-технічного союзу у Фінляндії створили «Бюро Целлариуса» – німецький центр, завданням якого була антиросійська розвідроботу. До 1939-го за підтримки німецьких фахівців фіни збудували мережу військових аеродромів, готових прийняти літаків у десятки разів більше, ніж було у місцевих ВПС. В результаті, напередодні Другої світової на північно-західному рубежі Росії сформувалося ворожу державу, готове співпрацювати з потенційним противником Країни Рад.
Намагаючись убезпечити свої рубежі, радянський уряд приступив до рішучих заходів. З Естонією домовилися мирно, уклавши угоду про введення військового контингенту. З фінами ж домовитися не вийшло. Після кількох безрезультатних переговорів 26 листопада 1939-го стався так званий «майнильский інцидент». За даними СРСР, обстріл російських територій був проведений фінської артилерією. Фіни ж називають це радянської провокацією. Але так чи інакше, договір про ненапад був денонсований і стартувала чергова війна.
У роки ВВВ Фінляндія знову зробила відчайдушну спробу стати державою для всіх фінів. Але представники цих народів (карели, вепси, водь) з деяких причин ці ідеї не сприйняли.
Thanks!
Our editors are notified.