Чому хан Кучум Івану Грозному лаявся і володіння його розоряв: Недовга історія Сибірського ханства

У 16 столітті Сибіром правил мусульманський «цар» Кучум, як його називали в російських документах того періоду. Він встановив свою владу на великих територіях між Иртышом і Тоболом після кровопролитної жорстокої війни з «тайбугином» Едигером. Кучум не тільки відмовився платити Івану Грозному будь-яку данину, але і пішов на захоплення нових російських територій. Втихомирювати зухвалого хана Москві доводилося не раз, але історії Сибірського ханства все ж був покладений кінець.

Мрії про багате мусульманському царстві і зухвалу відповідь Івану Грозному

Втеча Кучума з Искера. Ілюстрація з Кунгурской літопису./Фото: zaimka.ru

У 1555 році хан Кучум виступив із війною проти господаря прилеглих до Іртишу земель Едигера. Молодий честолюбний воїн намірився створити в Сибірському краї власну державу, очоливши підвладні племена з місцевих. Йому допомагав бухарський родич, бачив у підкоренні Сибіру економічний та політичний інтерес.

До 1563-му перемога остаточно залишилася за Кучумом, стали племінним повелителем иртышских берегів. Хан Едигер і його брат були вбиті в перший же день взяття столиці – Кашлыка. Населення новоствореного Сибірського ханства, в основному це були татари і підлеглі їм ханти і мансі, бачили в Кучуме узурпатора. Опорою йому служило прийшле військо з казахських, узбецьких і ногайських загонів. Ставши впливовим ханом, Кучум відмовився від традиційного при Едигере ясак в користь Москви, замахнувшись і на нові російські території.

Насадження ісламу і заколоти непокірних язичників

Військо хана перевершувало росіян в чисельності, але не в майстерності./Фото: safe-rgs.ru

Крім розширення підвладних кордонів, перед Кучум-ханом стояло завдання поширення в ханстві ісламу. Цей процес йшов дуже непросто, наражаючись на опір місцевих, які не вважали Кучума своїм законним володарем. Навіть проживають в ханстві татари-одновірці не виявляли йому беззастережної підтримки.

Поруч зі своїм сибірським палацом Кучум вибудував мечеть, наказавши наближеним якомога швидше приймати мусульманство. Але перші ж проповідники, які прибули у володіння Кучума, були безжально вбито. Хан жорстоко розправився з вбивцями своїх сподвижників, а тіла полеглих за віру поховав на княжому кладовищі. З цього моменту приведення населення до покори здійснювалося вогнем і мечем.

У тайгових аборигенів вірування були своїми, а шаман був їм споконвічно ближче мулли. Але Кучума це не хвилювало: особливо опірним він рубав голови, а іншим робили насильницьке обрізання. Незважаючи на каральну практику, такий підхід то і справа викликав серед місцевих заколоти і повстання. Ханові навіть довелося звертатися за допомогою до бухарським родичам, присылавшим підкріплення.

Грозний Єрмак і перше втеча Кучума

Підкорювач Сибіру Єрмак./Фото: mtdata.ru

У 1573-м ненаситний хан відправив у Прикам’ї армію на чолі зі своїм племінником Магметкулом, зробивши спроби розширити своє царство за рахунок нових руських земель. На цей раз нахабство сибірського повелителя не пройшла безслідно. Іван Грозний направив на утихомирення зухвалого Кучума козаків, очолюваних легендарним Єрмаком.

Козача дружина з кількох сотень військових розташувалася у зміцненні на березі Ками. Відсиджуватися отаман не планував, розуміючи, що перемогти хана можна тільки атаками. Поява Єрмака у володіннях Кучума стало несподіванкою. При першому ж зіткненні татари насторожилися. Незважаючи на те, що військо Кучума переважало козацьке за чисельністю, московські гості відрізнялися великим досвідом і вмінням вести «вогненні бої». Пищали і гармати моментально розсіювали сотні татар, спорядження яких було придатне швидше для воєн з одноплемінниками.

Після серії сутичок, що закінчуються перемогою козаків, хан Кучум послав на Єрмака кращого воєводу Магметкула, але відступати довелося і йому. Тепер хан розумів, що на його землях орудує розумний, сильний і досвідчений суперник. На початку листопада 1582 року козаки Єрмака підібралися до столиці кучумского ханства. Основний бій вирішив взяти на себе пам’ятав свою поразку Магметкул. Але хід бою пішов інакше, і воєвода був поранений. У ханському війську вибухнула паніка, а Кучуму довелося бігти.

Смерть Єрмака і фінал історії Сибірського ханства

Микола Каразін, «В’їзд полоненого Кучумова родини в Москву, 1599 рік»./Фото: ведомостинсо.рф

Вже через кілька днів після взяття столиці до Єрмаку завітали перші посли з дарами. Отаман прийняв всі підношення, запевнивши місцевих, що відтепер їх поселення під захистом козацької. Представники племінної знаті приносили присягу государю Московському з умовою виплати щорічної данини. Невпинно спостерігав за подіями Кучум виношував план-реванш. Хан у вигнанні наносив удари по нечисленним групам козаків, регулярно атакував і особисто Магметкул. Єрмак продовжував відбивати напади, пригнічуючи ініціативи татарських загонів.

Однак тактика Кучума поступово приносила плоди — знищуючи козаків дрібними партіями, він неминуче зводив можливості опонента до мінімуму. А оперативні підкріплення з Москви виключалися з причини крайньої віддаленості. Влітку 1585-го загін Кучума напав на нічну стоянку росіян. Цей бій став останнім для Єрмака, то потонулого в Іртиші під вагою збруї, то чи убитого в сутичці з супротивником.

Після смерті славного отамана в Сибір прибували досвідчені воєводи Сучий, М’ясної, Чулков, Єлецький. Перед останнім походом руських на непокірного Кучума, Москва направила йому грамоти з пропозиціями миру і царського підданства. Але хан оцінював свою волю вище і на всі компромісні питання відповів відмовою. Тоді росіяни пішли в рішучий наступ.

У серпні 1598-го загін Андрія Воєйкова розбив многосотенный загін кучумовцев. Були вбиті брат і онуки хана, а п’ятеро його синів узято в полон. Самому ж Кучуму знову вдалося втекти з групою з 50 воїнів. Йому зробили чергову пропозицію вступити на службу цареві. Відповідь була незмінною. Колишній правитель Сибірського ханства, незмінно йде від московського переслідування, закінчив своє життя насильницькою смертю десь на території сучасного Казахстану. Деякі джерела стверджують, що з ним розправилися його ж родичі. А з його смертю закінчилася та історія Сибірського ханства.

Пізніше настала черга іншого, дуже грізного і сильного ханства, яке становило серйозну загрозу для Москви аж до кінця 16 століття – Кримського.