Чому Кремль знову дозволив Ізраїлю бомбити Сирію

У Тель-Авіві кажуть про допомогу Росії в організації останнього авіаудару

«СП» писала про те, що в ніч на понеділок, 1 липня Ізраїль у черговий раз атакував Сирію. На цей раз удар по кількості руйнувань і жертв перевершив багато минулі. Загинули мирні громадяни, у тому числі одна дитина, більше двох десятків поранених, в тому числі і діти. При цьому матеріальні втрати місцевих та іранських військових незначні — атаку, якщо вона дійсно була спрямована проти Тегерана, можна визнати провал. Через це складається враження, що Тель-Авів переслідував якісь інші цілі в регіоні.

Найцікавіше, що ця атака на Дамаск і Хомс була однією з найпотужніших за останній час, і сирійським ПВОшникам довелося серйозно попотіти, використовуючи стародавню техніку для відображення. Місцеві військові вважають, що відсіч було дано хороший — більшість ракет збито, і це дозволило уникнути масштабних руйнувань. В Ізраїлі дивлячись на ситуацію інакше. На думку фахівців з єврейської держави льотчики ЦАХАЛ відпрацювали відмінно. Були навіть опубліковані якісь не зовсім зрозумілі супутникові знімки, на яких зображені зруйновані будівлі, правда, розібратися, це військові об’єкти чи ні, не вийде. Втім, самі сирійці в деякій мірі підтвердили ізраїльську версію — військові і ділилися з місцевими ЗМІ, що постраждали в тому числі і об’єкти військової інфраструктури. Але є розбіжність в наступному — Дамаск каже, що постраждали об’єкти, що використовуються Сирійської арабської армії, а от з боку Ізраїлю повідомляють про руйнування іранських складів і споруд, що належать Хезболлі. Власне кажучи, ці деталі не так вже й важливі.

Куди важливіше те обставина, що атака відбувалася під боком у наведених в дію російських комплексів С-300. Останні чомусь в черговий раз взагалі ніяк не відреагували на атаку, хоча радіолокаційна система була розгорнута. У чому причина, чому С-300 не проявили себе, хоча начебто мали можливість? Є версія, що Дамаск або Росія, які несуть відповідальність за цю техніку, просто-напросто не хотіли вляпатися в черговий міжнародний скандал, збиваючи ізраїльський літак над територією Лівану. А якби З-300 працювали, то вони напевно збили б літак, а не дрібні цілі, на зразок тих ракет, що випустили F-16 ЦАХАЛ.

Але є й інша версія, яку розглядають в Ізраїлі. Мова про успішні переговори Патрушева з головою Ради національної безпеки Ізраїлю Меїром Бен-Шабатом і радником американського президента Джоном Болтоном. Успішних для Тель-Авіва, зрозуміло. Ізраїльські ЗМІ активно пишуть про таку можливість. І приводів у них для цього багато. Мовляв, атака відбулася всього через кілька днів після зустрічі, і Москва на неї взагалі ніяк не відреагувала. Плюс до всього, вважають в єврейській державі, без координації з Росією таку операцію взагалі неможливо було б провернутися. В одній із статей електронної версії популярної газети «Едіот ахронот» зазначається наступне:

«Проліт над Середземним морем з Кіпру в напрямку Сирії і Лівану вимагає координації з російськими військовими, у яких в районі задіяні як військово-морські, так і повітряні сили. Очевидно, що це — результат нових домовленостей між Ізраїлем і Росією з приводу „поділу праці“ в Сирії».

На думку автора, Росія отримає натомість «американське мовчання». Ніби США з-за потурання Ізраїлю прощає Росії «жорстокі бомбардування» Ідліб, які призводять до щоденних жертв і катастрофічних руйнувань. Складно сказати, чи пов’язано байдужість Вашингтона до идлибским справах з Тель-Авівом, проте версія, викладена ізраїльськими журналістами, виглядає, принаймні, цікаво. Дійсно, складно собі уявити, щоб ізраїльські льотчики пролетіли непомітно на Середземне море і без проблем завдали ударів. Перед тим як зробити це, вони як мінімум кілька разів були визначені радарами наших військових. І знаючи це, в ЦАХАЛ навряд чи зважилися б надіслати своїх льотчиків, заздалегідь не попередивши російських колег. Все-таки мало, які дії зроблять останні, виявивши на радарах об’єкт, який у небі поряд з Сирією зараз бути не повинен.

За інформацією нашого а у військових колах РФ, координація з Ізраїлем дійсно є. Фактично сторони взаємодіють постійно, але ніякої змови між РФ та Ізраїлем проти Ірану або, тим більше, проти Сирії немає. Джерело сумнівається, що поїздка Патрушева привела до якихось змін у політиці РФ на ізраїльському напрямку — наказ не атакувати літаки ЦАХАЛ надходив давно, і його ніхто не відміняв. З приводу події першого липня повідомляє, що наші військові щодо цієї операції були повідомлені завчасно. Якщо говорити грубо, то тут діє договір про взаємний ненапад — Тель-Авів зобов’язується не робити в Сирії нічого такого, що може нашкодити росіянам. На Москві точно такі ж зобов’язання. По суті, відносини країн один з одним можна охарактеризувати як нейтральні — сторони не союзники і не вороги, а координація потрібна лише для виключення випадків.

Одержувану від Ізраїлю інформацію наші люди періодично передають сирійцям, якщо в цьому є необхідність. Успішне відбиття ракетних атак першого липня обумовлено тим, що Сирія була заздалегідь проінформована про підготовлюваний напад. І в цьому відношенні претензій з боку Дамаска до РФ немає — з асадовцами у нас теж є домовленість, згідно з якою повітряні атаки на контрольовані ними райони вони відбивають самі. А ось про своїх базах і своїх людях Росія подбає.