Російські казки сповнені героїв, імена яких ми знаємо з самого раннього дитинства і сприймаємо як щось само собою зрозуміле. Але якщо Михайло Потаповыч названий так просто за звичкою тупцювати і тупотіти, то з більшістю інших імен, по батькові та прізвиськ все не так просто. Багато з них були дані героям в стародавні часи і несли в свій час величезну смислове навантаження.
Лисиця Патрикеевна
Судячи по батькові, хитра Лисиця з казок – князівського роду
Дивно, але в по батькові цього персонажа увічнено ім’я однієї історичної особистості, яка своєю хитрістю і спритністю, як вирішила народна мудрість, може змагатися з лисицею і навіть бути її батьком. Мова йде про литовського князя Патрикее Наримунтовиче з роду Гедиміновичів. В кінці XIV століття боярський рада Новгорода запросив його бути княжим намісником. Прийняли нового правителя з великими почестями, однак у найближчі роки він показав такі чудеса спритності, що його ім’я, судячи з усього, стало прозивним. Патрикей спритно інтригував, а також став покровителем місцевих розбійників і піратів – ушкуйников. Правда, і новгородські володіння він розширив – забрав собі практично все південне узбережжя Фінської затоки і побудував для захисту нових земель фортеця Ям, яка потім виросла в місто Кингисепп. Проте людська чутка князя-хитруна не пробачила, і через кілька років з високої посади його змістили. Патрикей ж не розгубився і поїхав служити московському князю Василю. Його нащадками, до речі, були знамениті прізвища Куракиных і Голіциних.
Тугарин Змій
Сюжет перемоги над поганим Тугарином благополучно дожив до XXI століття та використовується в казках досі
Ще одна історична особистість на сторінках російських казок – це половецький хан Тугоркан, який дуже дошкуляв наших предків в XI столітті. Об’єднавши кілька орд, він разом з ханом Боняком наголову розбив військо печенігів і переміг київського князя Святополка Ізяславовича. Однак пізніше, під час облоги Переяславля, половецьке військо розбив Володимир Мономах. Тугоркан і його син були вбиті, а билини і потім дитячі казки поповнилися новим персонажем – злим богатирем, символом дикого степу і язичництва. Чому ж він Змій (або Змеевич) – не зовсім ясно, можливо, тому що Тугоркан був з роду Шаруканидов, що перекладається як «змії».
Змій Горинич
Змій Горинич сьогодні, разом з готичними драконами, один з найбільш улюблених і популярних казкових героїв
Цей староруський дракон, що втілює всі сили зла і неприборкану міць природи, можливо, походить від дуже епічного образу. У старовинних казках були вже забуті сьогодні три богатиря-велетня: Гориня, Дубыня і Усыня. Вони уособлювали три стихії – вогню, землі і води. Наділені були, відповідно, кожен своєю «суперздатність», якщо переходити на мову сучасного дитячого фольклору. Гориня (можливо, від слова «горіти») – володів вогнем і володів неймовірною силою: «На мізинці гору хитає, гори згортає», Дубыня уособлював землю: «Дуб’є верстає: який дуб високий, той в землю пхає, а який низький, з землі тягне», а Усыня – воду: «Одним вусом загатив річку, а за уву, наче по мосту, йдуть піші, кінні скачуть, обози їдуть». За однією з версій, вогнедишний Змій Горинич – це трансформувався велетень Гориня. Цікаво, що саме ці три міфічних персонажа вважаються прототипами трьох богатирів – переможців того самого втіленого в Змії зла.
Баба Яга і Кощій Безсмертний
Ці персонажі, незважаючи на всю свою значимість для міфології та сучасних новорічних вистав, реальних або міфічних прототипів не мають. Їх імена відбулися просто від старослов’янських слів, даних, що характеризують героїв. Старовинне «йега» – залишило слід практично у всіх слов’янських мовах. Близькі за значенням і звучанням поняття у різних народів означають «жах», «небезпека», «гнів» і навіть «зла баба» і «лісова відьма» в чеському. У російською мовою, до речі, таке слово було втрачено, і єдино близьким до нього вважається «виразка» – втім, його значення дуже близьке до вихідного.
Баба Яга і Кощій Безсмертний – дуже давні персонажі, які прийшли в казки із старовинних міфів
Слово «кощій» використовувалося нашим народом ще не так давно. Воно мало два значення: «худий, кістлявий чоловік» або просто «кістка» та «невольник». Саме так воно вживається, наприклад, у «Слові о полку Ігоревім». Так що образ злого і кістлявого владики, до якого ми звикли, явно пов’язаний з ім’ям цього персонажа. Цікаво, що в берестяних грамотах XII століття з Новгорода і Торжка слово Кощій зустрічається як особисте ім’я.
Русалки
К. Маковський «Русалки»
Опис цього персонажа дуже відрізняється не тільки у різних народів, але навіть і в слов’янській традиції – в переказах з окремих областей. За версіями численних русалки в більшій або меншій мірі пов’язані з водою і не завжди доброзичливі до людей (найчастіше зовсім не розташовані до них). Їх назви теж дуже різноманітні: водяница, купалка, мавка, водянтиха, шутовка, щекотиха. Слово «русалка» до XX століття в Росії сприймали як книжне, «вчене». Швидше за все, воно дійсно має давню цікаву історію. Згідно теорії «римського впливу», воно походить від назви давньоримського свята поминання предків — Розалії. Під час цих урочистостей гробниці під співи прикрашалися вінками з троянд. Не всі вчені згодні з таким трактуванням, але право на існування подібна красива версія має, так як старослов’янські Русалії мали дуже багато спільного з римськими за змістом і часом проведення.
Читайте далі про те, Як виглядали русалки в слов’янській міфології, чому їх варто побоюватися і як від них захиститися
Thanks!
Our editors are notified.