Кронштадтський заколот можна віднести до епізодом Громадянської війни, так як противоборствовал тут, як і у випадку з білогвардійцями, народ однієї країни. Проте бунтівники не були контрреволюціонерами, а, навпаки, багато з них на початку становлення нового ладу били «буржуїв» і підтримували радянську владу. До повстання їх змусили затяжні внутрішні проблеми економічного плану, а також ідейні розбіжності, що процвітали в ті часи в партії більшовиків.
Чому матроси Кронштадта, чий гарнізон був надійною опорою більшовиків, виступили проти країни Рад
Матроси звернулися до радянського уряду з вимогою виконувати Конституцію, надати ті права і свободи, про які Ленін говорив у 1917 році./Фото: img.rg.ru
В 1921 році на тлі триваючої Громадянської війни оновлена Росія відчувала великі економічні труднощі. Важке становище в економіці в сукупності з білим і червоним терором, від якого страждало мирне населення, – все це негативно позначалося на ставленні народу до нової влади. Люди хотіли стабільності і обіцяні більшовиками поліпшень, але замість цього, з об’єктивних причин, рівень життя швидко прагнув вниз.
Перебої з паливом і сировиною стопорили роботу промисловості, а виробничі потужності часом були знищені або не діяли, перебуваючи на території протистояння ворогуючих армій. Тільки в Петрограді було закрито 93 заводу, в результаті чого близько 27 000 людей опинилися без роботи. Всього ж по країні без засобів до існування залишилися сотні тисяч людей.
В кінці лютого 1921 року в колишньому Петербурзі пройшла хвиля мітингів і страйків робітників. Хоча вони висували переважно економічні вимоги, кілька підприємств виступили одночасно і з політичними резолюціями. В цей же час Микола Кузьмін – керівник політвідділу Балтійського флоту – перебуваючи на засіданні Петроградської Ради, закликав звернути увагу на масові невдоволення, що охопили матросів. Він не приховував тривоги, що заворушення в Петрограді можуть спровокувати антирадянські виступи на флоті.
Що послужило приводом для початку повстання в Кронштадті
Лінкорів «Севастополь» і «Петропавловськ». /Фото: i0.wp.com
Кузьмін виявився прав: дізнавшись про події в Петрограді, команди лінкорів «Петропавловськ» і «Севастополь» на екстреному зібранні вирішили відправити в місто делегацію, щоб дізнатися подробиці подій, що відбуваються. Прибулі в Петроград матроси побачили страйкуючі заводи і червоноармійців, в кільці яких знаходилися підприємства з людьми. «Можна було подумати, – як писав пізніше один з ініціаторів заколоту колишній анархіст С. Петриченко, – що це не фабрики, а старорежимні трудові в’язниці».
Двадцять восьмого лютого на новому екстреному зібранні, після того, як члени делегації поділилися побаченим в місті, була прийнята резолюція з вимогами: переобрати Поради, дозволити вільну торгівлю, скасувати комісарів, дати рівні можливості всім партіям з соціалістичним ухилом. По суті, документ закликав радянський уряд дотримуватися Конституції і надати ту свободу і права, які обіцяв Ленін у 1917 р. «Вся влада – Радам, а не партіям!» – під таким гаслом 1 березня відбувся мітинг, на якому зібралося понад 15 000 чоловік.
Кронштадтцы планували домагатися своїх вимог мирним шляхом – через відкриті і гласні переговори з владою. Однак остання спочатку ні на які переговори і поступки була не налаштована: делегацію матросів гарнізону заарештували відразу ж, після прибуття в місто для роз’яснення висунутих флотом вимог. Четвертого березня 1921 року Кронштадт отримав від Комітету оборони Петрограда ультиматум про беззастережну і негайної капітуляції. У відповідь на нього моряки вирішили захищати острів, покладаючись на 140 одиниць знаряддя лінкорів і берегової охорони, більше 100 кулеметів і 15 000 бійців, з яких 13 000 були матросами і 2 000 ставилися до цивільних осіб.
Як червоноармійці в маскхалатах штурмували Кронштадт
Червоноармійці в маскхалатах йдуть в атаку по льоду на повсталий Кронштадт (березень 1921)./Фото: dic.academic.ru
Захопити фортецю і придушити заколот пропонувалося 7-ої армії Тухачевського, яка налічувала близько 17 600 багнетів. Штурм відбувся 8 березня: основною ударною силою керував Павло Дибенко, в чиєму розпорядженні були 187-я, 167-а та 32-я бригади Червоної Армії. Так як очікувалося скресання криги на Фінській затоці, операція проводилася в стислі терміни, а тому продумати стратегію і підготуватися до неї належним чином не вдалося. Захисники фортеці відбили масовану атаку, яка супроводжувалася підтримкою з повітря і, зазнавши незначні втрати, утримали позиції на початкових рубежах.
У матросів було все для тривалої оборони, крім готових укріплень і значної чисельності бійців, на острові знаходилися запаси продовольства, боєприпасів і зброї. Крім того, командував артилерією Кронштадта професійний військовий Олександр Козловський – учасник Першої світової війни, отримав звання генерал-майора ще в царські часи.
Поразка в захопленні заколотників стало для керівництва більшовиків несподіванкою, так як у штурмі брали участь частини, що мали раннє бойовий досвід у боях з колчаковцами та іноземними інтервентами. Проте командування не врахував «політико-моральний стан» атакуючих бійців – не всі з них були готові стріляти в матросів, які ще вчора були своїми. Після невдалого штурму за відмову брати участь в подальших боях довелося роззброїти солдатів двох полків Омської дивізії. Втім, це не завадило підготуватися до другого, більш ретельно продуманому штурму.
Як більшовикам вдалося придушити повстання в Кронштадті і що чекало заколотників
Тухачевський Михайло Миколайович 5 березня 1921 року призначений командувачем 7-ю армією, спрямованої на придушення повстання гарнізону Кронштадта. До 18 березня повстання придушене./Фото: cdn1.img.inosmi.ru
Для повторної спроби захоплення фортеці, який намітився на 16 березня 1921 р., кількість червоноармійців збільшили до 24 000 осіб, озброївши їх, крім гвинтівок, 433 кулеметами і 159 одиницями артилерійського знаряддя. Враховуючи помилки попереднього штурму, атака почалася вночі, що дозволило непомітно наблизитися до мети, а заодно запобігти втрати від знарядь далекого поразки.
На цей раз опір захисників гарнізону було зламано – з боями атакуючі захопили фортецю і, після запеклих вуличних боїв, до ранку 18 березня здобули перемогу над кронштадтцами. Захоплених повстанців, які не втекли попередньої ночі з командирами і 8 000 своїми товаришами в Фінляндію, – чекала незавидна доля: різні терміни покарання отримали майже 6 500 осіб, ще 2 103 моряків і цивільних осіб засудили до розстрілу.
А адже сам вождь світового пролетаріату ледь не загинув від рук простого злочинця.
Thanks!
Our editors are notified.