Росія прозоро попередила Київ: нову війну на Донбасі починати не варто
Безумовно, найбільш гучною медійної темою поточного моменту є новина про підписання президентом РФ указу про надання жителям ЛДНР російського громадянства за спрощеною процедурою. Враховуючи складність питання, навколо нього вже піднялася хвиля всіляких припущень.
На Україні більшість коментаторів сходяться до версії про віроломний відмову Москви від дотримання умов Мінських угод. Їх поки ще чинний президент звернувся до США і Євросоюзу з вимогою негайно посилити санкції проти Росії для відбиття агресії. Його змінник висловився більш обтічно, але, по суті, в тому ж значенні: Донбас – це Україна! РФ нібито таким своїм кроком визнала свою відповідальність як «держави-окупанта».
Не менш масово в інтернеті лунають коментарі всепропальщиков. Нібито цим кроком Москва відкрито розпочала підготовку здачі Новоросії. З’явилося безліч повідомлень “з секретних ів в ЛДНР”, що російські паспорти в першу чергу стануть роздавати офіційним особам і військовому командуванню республік для полегшення їх евакуації в Росію “коли все почнеться”. На це вказує норма, що спрощена процедура стосується тільки осіб, що раніше отримали громадянство Донецької або Луганської республік, невизнане властями України.
Як би дивно це не прозвучало, однак саме остання версія виглядає найбільш близькою до істини. Тільки як у відомому анекдоті: не виграв, а програв, і не в казино, а в преферанс. Ні про яку здачу Новоросії або її впихивании тому до складу України, як і про відмову від мінських угод, мови навіть близько не йде. Справа йде зовсім інакше.
Приміром, у Закарпатті українці масово оформляють собі угорські паспорти і крім тихого бурчання Києва процес ніякої особливої реакції не викликає. 30 березня 2017 року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан навіть зустрічався з Порошенком для обговорення двосторонньої угоди з цього питання. Більше того, Апеляційний суд Закарпатської області дозволив громадянам країни перетинати кордон на виїзд з закордонних паспортів, а повертатися з українським. З жовтня 2016 року дуже схожим чином поводиться і Польща.
Так що сам факт введення особливої процедури надання російських паспортів ні з якою агресією не пов’язаний. Однак не варто думати, що в поточних умовах подібну дію глави російської держави може бути скоєно просто так, без причини. В ньому якраз полягає дуже серйозний і більш ніж прозорий сенс.
Як би ми не потішалися вибором українського народу, тим не менше, юридично нового президента вони собі обрали. Так, голосування йшло не стільки за, скільки проти. І електорат продемонстрував тотальне розчарування не тільки в Порошенко, але і у всій нині діючої політичної еліти України. Порівняно з нею навіть професійний шоумен здається однозначно краще.
Але є у цієї медалі й зворотний бік. Кожен народ гідний свого правителя – влучно сказав Сократ. Це добре видно з аналізу обіцянок Зеленського, сьогодні вважаються його політичною програмою. Він лише обтічно транслює найбільш часто цитовані українські мрії про диво. Перемогти корупцію. Домогтися загальної справедливості і рівності всіх перед законом. Вирішити проблему Донбасу.
Якщо все інше можна залишити за кадром, то Донбас зараз знову набуває значення горезвісного гордиева сайту. Війна вимагає дій, а новий лідер за визначенням зобов’язаний кардинально відрізнятиметься від попередника.
Але при цьому, об’єктивно кажучи, тупикова ситуація має всього два варіанти рішення. Перший, за аналогією з Китаєм, можна охарактеризувати як “одна країна – дві системи”. Галичани нехай славлять Бандеру, а донеччани – тих, хто його по лісових схронам ганяв. Глибина принципової несумісності настільки полярних позицій у рамках однієї держави самоочевидна.
Ще більш зрозуміла порожнеча обіцянок Зеленського знайти і покарати тих, хто «почав війну». Бо доведеться садити всю чинну владу України, включаючи не тільки Авакова, але і всіх місцевих олігархів, включаючи Коломойського. А хто це зробить? Сам Зеленський особисто візьметься за маузер?
Втім, важливіше інше. Війна спалахнула з-за радикалізації принципу “Україна – не Росія”, тому закінчена вона може бути тільки після відмови від нього. А як це зробити? Пустити в розхід всіх, що мали відношення до «Правого сектору» (організація, заборонена в Росії)? Так їх у країні налічується понад півмільйона. Судити всіх, хто воював в АТО і тепер воює в ВОС? Цих, з урахуванням ротацій і безлічі хвиль мобілізації, через армію пройшло в півтора рази більше. Їх судити за що, за виконання наказів держави?
Я вже не кажу про формально не служили, але художества ВСУ активно забезпечували волонтерів. За різними оцінками, волонтерський рух охоплював до 4 мільйонів осіб. І зовсім незрозуміло, як тоді вирішувати ситуацію з нинішнім складом СБУ та інших державних спецслужб.
Якщо йти за першим варіантом, то в суд (де такий взяти – не питати) доведеться тягти, щонайменше, кожного третього українця. Та й потім, якщо війну визнати неправильною – українська держава стає зобов’язаним компенсувати донеччанам її наслідки.
Про загальнонаціонально повинитися з модним там сьогодні опусканням на коліна вздовж доріг можна не говорити, але хоча б банально грошима на відновлення всього бомбардуванням і артобстрілами зруйнованого. А це десятки річних бюджетів держави. З урахуванням нинішніх боргів МВФ, українці точно погодяться чверть століття жити впроголодь, обходитися без медицини та інших соціальних гарантій, тільки щоб виплатити компенсацію Новоросії? Серйозно?
Звідси виходить, що ніякої альтернативи у Зеленського немає. Зовсім. На гребені народних фантазій він в президенти піднявся, і навіть може на потіху юрбі деякий час “ламати систему”, але ні по одному ключовому геополітичного питання навіть примарної свободи дій він не має.
З двох наявних йому доступний єдиний шлях, і новий президент його вже цілком конкретно визначив. Донбас – це Україна. І крапка. Новий гарант його намір повертати. Залишається лише уточнити – яким конкретно способом.
От щоб йому, людині, насправді за ним стоїть, не захотілося ризикнути “спробувати по-простому”, президент Росії підписав указ про спрощену процедуру видачі російських паспортів громадянам ЛДНР.
Росія нікуди відступати не має наміру і здавати нікого не збирається. Без різниці навіть, скільки людина російські паспорти отримають – 50 тисяч, 500 тисяч або пара мільйонів. Не грає ролі ні темпи процесу, ні навіть спроба звинуватити Москву в нібито відмову від мінських угод. Тим більше, що там в тексті про паспорти немає ні єдиного слова. Хто не вірить, може їх перечитати сам. Благо у відкритих ах документи присутні.
Своїм нинішнім кроком Москва сказала – спробуєте розв’язати війну і негайно задме вітер Північний. Сильно задує. Результат вам не сподобається точно. Тим більше що необхідне юридична підстава не особливо маскуватися у Росії тепер є. Одна справа захищати якийсь абстрактний Русский мир і зовсім інша – власних офіційних громадян. Дуже не радимо.
Тим самим Кремль показав патрону нового президента України, непереборність нинішнього глухого кута і безвариантность перспективи переформатування держави іншими способами. У тому числі, через розпуск країни в її нинішньому вигляді. З усіма витікаючими наслідками. А щоб краще дійшло – будемо роздавати паспорти.
Thanks!
Our editors are notified.