У фільмографії Бориса Сморчкова близько 45 кіноробіт, але головних ролей серед них практично не було. Його найяскравішою роллю став Микола, чоловік Антоніни у фільмі «Москва сльозам не вірить» – той самий, який розшукував Гошу і пропонував йому дружити будинками. У 1980-х рр. він був популярним актором, але статус зірки не гарантував йому творчого успіху надалі і не приніс ніяких матеріальних благ – він майже все життя прожив у гуртожитку. Його відхід у 2008 р. для більшості залишився непоміченим, а його знайомі казали, що 63-річний актор помер від туги і самотності, адже він так і не зміг жити без тієї, яка стала для нього єдиною…
Борис Зморшків у фільмі *Зелений патруль*, 1961 | Фото: kino-teatr.ru
В роду Бориса Сморчкова артистів не було. Він народився у простій робітничій сім’ї, де було ще троє дітей. На акторські задатки Бориса звернули увагу шкільні вчителі – він був дуже артистичним, володів красивим тембром голосу і з легкістю перевтілювався в будь-які образи. Зморшків відвідувала театральний гурток і займався боксом у спортивному клубі «Динамо». Після школи він відслужив у армії, а потім старша сестра допомогла йому влаштуватися на роботу стюардом, що гарантувало солідний дохід. Але мрії про театр не залишали Бориса, тому він звільнився і пішов у театр технічним працівником сцени.
Кадр з фільму-спектаклю *У вісімнадцять хлоп’ячих років*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru
Вперше на знімальний майданчик Борис Зморшків потрапив ще в 17 років – тоді він зіграв одну з ролей у фільмі для дітей «Зелений патруль». Через 10 років він закінчив Щукінське театральне училище і був прийнятий в трупу театру «Современник», на сцені якого виступав більше 30 років. З 27 років актор почав з’являтися на екранах, спочатку переважно у фільмах-виставах. У другій половині 1970-х рр. він зіграв 2 головні ролі в кіно – у фільмах «Зникла експедиція» та «Золота річка». Але його зоряний час настав у кінці 1970-х рр.., коли 35-річний актор зіграв чоловіка Антоніни – однієї з головних героїнь легендарної мелодрами Володимира Меньшова «Москва сльозам не вірить».
Борис Зморшків у фільмі *Гарячий сніг*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru
Його герой Микола був простим радянським хлопцем, зразковим сім’янином, постійним, надійним, вірним, хоча і дещо наївним і нехитрим. Сім’я з Антоніною була самою міцною й щасливою, з киноженой, актрисою Раїси Рязанової, у Сморчкова склалися дружні стосунки – вони зустрічалися і зідзвонювалися і через роки після зйомок. А ось за кадром сімейне щастя актора було дуже недовговічним. Ще в студентські роки Борис Зморшків познайомився з Ганною Варпаховской, яка теж вчилася в Щукінському театральному училищі. Він був зачарований нею буквально з першого погляду, ще не припускаючи, що це відчуття стане для нього фатальним.
Борис Зморшків і Ганна Варпаховская | Фото: freesmi-by.livejournal.com
Ганна Варпаховская народилася в Магадані, де обидва її батька відбували покарання за політичними статтями. Її батько, театральний режисер Леонід Варпаховський, провів у таборах в цілому 18 років, за звинуваченням у «сприянні троцькізму», «контрреволюційної агітації» і шпигунстві на користь Японії. А мати, оперна співачка Іда Зискина, потрапила на Колиму як член сім’ї зрадника Батьківщини – її перший чоловік, інженер, який працював на будівництві Китайської східної залізниці, був звинувачений у зв’язку з фашистами міста Харбін і розстріляний. Варпаховський став її другим чоловіком, разом вони працювали над створенням театру для ув’язнених. У 1949 р. у них народилася дочка Анна, якій передався від батьків захоплення театром. Тільки після реабілітації батька в 1957 р. сім’я змогла повернутися в Москву, де Анна вступила в Щукінське театральне училище.
Ганна Варпаховская у фільмі *Ходіння по муках*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru
У навчанні Ганна не показувала великих успіхів, і педагоги ставили питання про її відрахування. Тоді Борис придумав мізансцену з чеховської «Чайки» і відрепетирували її удвох з Анною. Разом вони виконали цей фрагмент блискуче, і Варпаховской дали ще один шанс. Незабаром вони з Борисом зіграли весілля. А після завершення навчання в 1971 р. їх акторські кар’єри паралельно пішли на зліт. Ганну прийняли в трупу Московського драматичного театру ім. К. Станіславського, Борис виступав на сцені «Современника». Але справжню популярність і всенародну любов подружжю приніс кінематограф.
Ганна Варпаховская і Фрунзік Мкртчян у фільмі *Суєта суєт*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Борис Зморшків і Ганна Варпаховская | Фото: freesmi-by.livejournal.com
У 25 років Ганна Варпаховская виконала свою дебютну роль в кіно – вона зіграла Зою Ладникову в «Ходінні по муках», а в 30 до неї прийшла всесоюзна популярність після ролі Лізи в комедії «Суєта суєт». У тому ж році її чоловік прославився після ролі Миколая у фільмі «Москва сльозам не вірить». Актор розповідав: «Адже ніхто тоді, наприкінці 70-х, і подумати не міг, який шалений успіх чекає на цю картину. Майже всі відомі актори відмовлялися в неї грати. Та що там говорити! За півтора роки роботи я отримав всього 600 рублів. Але не шкодую про це: на зйомках ми постійно хуліганили, сміялись, веселились, а в кадрі пили справжню горілку!.. А потім нам присудили «Оскара». Правда, нікого зі знімальної групи отримувати статуетку не пустили, зате потім на гастролях мене жартівливо оголошували: «Виступає лауреат премії «Оскар». Я червонів і ніяковів. Але взагалі-то приємно, чорт візьми!».
Раїса Рязанова і Борис Зморшків у фільмі *Москва сльозам не вірить*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Москва сльозам не вірить*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Їх колеги були переконані в тому, що після такого успіху обох подружжя чекає карколомна кар’єра в кіно, однак цього не сталося – і Сморчкову, і Варпаховской надалі діставалися переважно епізодичні ролі. Сама актриса вважала, що її кінокар’єрі завадило клеймо «дочки ворога народу»: «Мені здається, що кіноролями я обділена. Назв багато, але такої роботи, як у «Суєті суєт», більше не було… Нещодавно дізналася, що на «Мосфільмі» був негласний заборону знімати Варпаховскую. І хоча реабілітація була, звинувачення зняли, «чорна мітка» все одно існувала. Цей «привіт з Магадана» присутній і в батьковій біографії, і, як потім виявилося, в біографії його дітей. Тому не склалося. Я пішла в сім’ю, дітей, в театр. А зараз вже пізно для кіно. Москва мене забула, там я «немедийное особа».
Ірина Муравйова та Борис Зморшків у фільмі *Москва сльозам не вірить*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Люди в океані*, 1980 | Фото: kino-teatr.ru
Коли в 1980-х рр. подружжю стали пропонувати все менше ролей в кіно, Ганна заговорила про еміграцію. Її брат переїхав до Канади і кликав її до себе. Але Борис Зморшків категорично не поділяв поглядів дружини – свого майбутнього за кордоном він не бачив. Їх сімейне життя дало тріщину, і незабаром вони розлучилися. У 1994 р. Ганна Варпаховская виїхала з СРСР. В подальшому і її особисте і творче життя склалася успішно: разом з братом вони створили театр ім. Л. Варпаховського в Монреалі, де ставили спектаклі для російськомовних жителів Канади, актриса вийшла заміж вдруге.
Заслужена артистка РРФСР Ганна Варпаховская | Фото: kino-teatr.ru, 2000.ua
Борис Зморшків у фільмі *Я в повному порядку*, 1989 | Фото: kino-teatr.ru
А ось Борис Зморшків після розлучення з Ганною своє особисте життя так і не влаштував, а колишню дружину до кінця днів називав своєю єдиною любов’ю: «У моєму житті була тільки одна пристрасть – моя дружина Ганна Варпаховская… Але, на превеликий жаль, щасливі ми були недовго. Вона весь час рвалася в Канаду. Але я навідріз відмовився залишати батьківщину, ми розлучилися. Радий, що в Торонто у неї все склалося: розкішна квартира, новий чоловік, діти, власний театр… А я з тих пір живу один». Практично все життя Борис прожив у гуртожитку «Современника», тільки на шостому десятку він отримав власну квартиру.
Кадр з фільму *Не стріляйте в пасажира!*, 1993 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр із серіалу *Далекобійники*, 2000 | Фото: kino-teatr.ru
Дітей у актора не було, і в останні роки життя він відчував себе дуже самотнім. Кажуть, з-за цього він почав випивати. У 2004 р. із-за віку і проблем зі здоров’ям Зморшків пішов з театру, в кіно йому періодично пропонували ролі старичків, хоча йому було близько 60 років. Він практично осліп через катаракти, все частіше турбувало серце. На зйомках одного з своїх останніх фільмів Зморшків впав і сильно вдарився грудною кліткою, після чого довго не міг оговтатися. Але на свої проблеми він нікому не скаржився, намагався не турбувати інших і не звертався за допомогою. У ніч на 10 травня 2008 р. 63-річний актор помер уві сні від інфаркту. Він пішов тихо і непомітно – так само, як жив останні роки. Його знайомі казали, що насправді він помер від туги і самотності. Без Анни Варпаховской його життя втратило сенс…
Борис Зморшків в зрілі роки | Фото: kino-teatr.ru
А цей фільм до сих пір користується величезною популярністю у глядачів: Як змінилися актори, які знялися у фільмі «Москва сльозам не вірить».
Thanks!
Our editors are notified.