Вона відома вітчизняному глядачеві головним чином за фільмами «Рожева пантера» і «Блеф». Але для Франції, та й не тільки для неї, Капучіне – один із символів минувшої епохи, втілення образу справжньої француженки – бездоганно жіночною, елегантною, чуттєвої, з ледь помітним відтінком чогось трагічного.
«Французька» мрія: з вулиць провінційного міста – на паризькі подіуми
Жермена Елен Ірен Лефевр, або Капучіне
Жермена Елен Ірен Лефевр, а саме так звучало ім’я, отримане при народженні майбутньої актрисою, з’явилася на світ на півдні Франції, в містечку Сан-Рафаель, в дуже заможній буржуазній родині. Це сталося у 1928 році. Дитинство і дорослішання Жермены припали на складну військову пору, а в 1945 році, коли світ відчайдушно захотів забути про жахи останніх років і бачити більше краси, жіночності, доглянутості, для мадемуазель Лефевр відкрилася дорога до слави. В ту пору їй виповнилося сімнадцять, і квитком у нове життя стала випадкова зустріч з фотографом з Парижа. Усупереч волі батьків, які зовсім не бажали для дочки кар’єри манекенниці і моделі, Жермена прийняла пропозицію про роботу в області моди і поїхала в Париж.
У Парижі Капучіне швидко стає однією з найбільш затребуваних моделей
Вона стала демонструвати одяг Жермен Леконт, будинки моди, який розташовувався на авеню Матіньон. Потім послідували зйомки для журналів Vogue, Elle, і з 1952 року Жермена Лефевр, до того часу поміняла ім’я на назву улюбленої квітки, працювала для будинку Живанши.
«Капучіне», або «капюсин» по-французьки – це настурція. Є розбіжності щодо того, як коректніше вимовляти ім’я цієї моделі і актриси. З одного боку, французький варіант – «капюсин» видається більш виправданим, тим більше, що саме так називають актрису на її батьківщині. З іншого боку, в російській мові прижилося саме італійський варіант – можливо, тому, що найбільш значущою для вітчизняного глядача роллю актриси став образ в італійському фільмі «Блеф», а можливо, просто за рахунок благозвучності.
«Капюсин» з французької – «настурція»
Робота в сфері моди дозволяла Капучіне не тільки спілкуватися з кращими представниками французького бомонду, але й оплачувати курси акторської майстерності у Жака Шарона, викладача акторської майстерності. Перша роль молодої моделі у фільмі відбулася в 1948 році: вона зіграла покоївку в «Двоголовому орлі» Жана Кокто. У наступному, 1949 році, вона була запрошена на зйомки у фільмі «Побачення у липні» і там зустріла Пьера Трабо, людини, якому було призначено на короткий час стати її єдиним за всю життя чоловіком.
П’єр Трабо – чоловік Капучіне
У 50-ті роки вона познайомилася з Одрі Хепберн, теж заробляла на життя манекенницею, і дружба між двома жінками, по-справжньому міцна, тривала до кінця життя Капучіне. Мабуть, саме Хепберн допомагала Капучіне справлятися з нападами, які мучили актрису: вже в юності в тій стали проявлятися симптоми маніакально-депресивного психозу. Хвороба ця, на жаль, сумно відома в акторських колах – від неї страждали, крім інших, і Вів’єн Лі, і Керрі Фішер, і Мерилін Монро. В особливо гострі періоди, під час нападів, Капучіне неодноразово робила спроби самогубства, її рятували і направляли в клініки; лікування, на жаль, не давало результатів, та й не могло дати: медицина середини минулого століття з використанням електрики і крижаних ванн лише погіршувала стан хворих. Робота, друзі, давали актрисі певний сенс продовжувати жити і боротися.
Капучіне була дуже дружна з Одрі Хепберн
Одним з вічних шанувальників і найближчих друзів Капучіне був Юбер Живанши, який одягав актрису в сукні своїх колекцій все її життя. І вона, і він зустрілися на зорі свого тріумфу і чимало зробили для слави один одного – не можна не відзначити, що славу Живанши принесли в ті часи його прекрасні моделі.
Капучіне в капелюшку від Діор
Зліт кінокар’єри
У 1957 році, відчувши деяку пересиченість Старим Світлом, Капучіне прийняла пропозицію заокеанських кінорежисерів і відправилася в Америку. Наступні роки вона провела на голлівудських студіях Columbia Pictures. Педагогом, який давав уроки актрисі, був Грегорі Ратофф – Капучіне сумлінно присвячувала час і сили професії. За роль у фільмі «Нескінченна пісня» француженка була номінована на премію «Золотий Глобус», що стало, на жаль, вищим досягненням за всю багаторічну кінокар’єру Капучіне.
В кінці п’ятдесятих Капучіне вирушила завойовувати американських глядачів
Грегорі Ратофф, російського походження, вчив Капучіне акторської майстерності
В Америці вона познайомилася з Вільямом Холденом, став на два роки коханим актриси. Правда, він був одружений, і до того ж зловживав алкоголем, що через кілька десятиліть стало причиною його смерті. Після розставання Капучіне і Холден підтримували теплі дружні стосунки – до самої смерті Холдена в 1981 році.
Вільям Холден
Вільям Холден, Капучіне, Сюзанна Йорк у фільмі «Світанок»
В Америці її чекала і роль Симон Клузо в комедії «Рожева пантера», через роки продовжена ще в двох фільмах.
На початку шістдесятих Капучіне повернулася в Європу і оселилася в Швейцарії. Туди, за чутками, покликала її подруга Одрі – щоб доглядати і допомагати боротися з хворобою. Але кар’єра Капучіне продовжувала поповнюватися все новими ролями і іменитими режисерами. Вона знялася у Фелліні у фільмі «Сатирикон», її запрошували кращі майстри того часу: Чарльз Відор, Джордж Кьюкор, Блейк Едвардс.
З Адріано Челентано
У 1975 році вийшов у світ фільм «Блеф» з Адріано Челентано і Ентоні Куїнном, де француженка виконала роль Белль Дюк. Це був далеко не єдиний випадок, коли в кадрі з Капучіно працювали світові зірки кіно: вона знімалася з такими знаменитостями, як Пітер О’тул, Жан-Поль Бельмондо, Марчелло Мастроянні, Вуді Аллен, Орнелла Муті, Чарльз Бронсон.
Трагічний фінал
Вона дивно точно втілювала собою архетип француженки – а саме її хотів бачити на екрані тодішній глядач. Витончена і чуттєва, з блакитними очима і світлим волоссям, вона втілювала собою ідеал французької краси і паризького стилю. Але робота не могла врятувати актрису від хвороби, яка з кожним роком підточувала її сили.
До того ж, Капучіне була вражена самогубством своєї подруги Даліди в 1987 році.
Кадр з епізоду серіалу «Вона написала вбивство»
Останньою роботою актриси стала роль у німецькому міні-серіалі під назвою «Детектив-джентльмен». Незадовго до смерті Капучіне знялася для італійського «Вог».
У 1992 році Капучіне покінчила із собою, викинувшись з вікна квартири в Лозанні. За заповітом француженки, її тіло було піддано кремації, а прах розвіяний над морем – таке ж розпорядження раніше залишив і колишній коханий Капучіне Вільям Холден. Некролог в «Нью-Йорк Таймс» свідчив, що свій стан актриса заповіла трьох кішок. На цей раз Одрі Хепберн не змогла врятувати подругу, сама вона в це час згасала від невиліковної хвороби. Одрі померла через рік після смерті Капучіне.
Спадок Капучіне заповіла своїм кішкам
Могилу прекрасною француженки, яка взяла собі ім’я назва квітки, відвідати не вдасться, неможливо покласти на камінь улюблені нею настурції. В цьому бажання Капучіне виявилося схожим на те, що висловили перед смертю і інші кумири мільйонів.
Thanks!
Our editors are notified.