Марно судити про Эдриане Броуді за його ролями – це все настільки різні образи, що ніякої інформації про актора вони дати не можуть – хіба що підтвердять, в черговий раз, що на екрані – геній перевтілення, «хамелеон». Трилери, комедії, драми, бойовики, фантастика – всі ці жанри вже є у фільмографії Броуді, і зупинятися, судячи з усього, він не збирається.
Професія актора як покликання
Едріан Броуді
Цей актор-«хамелеон» народився в Нью-Йорку 14 квітня 1973 року, він ріс в Куінсі, на Лонг-Айленді – не самому спокійному і не самому престижному районі міста. У якомусь сенсі покликання Броуді було визначено з самого дитинства – він був єдиним сином у сім’ї, в якій мати, Сільвія Плахи, займалася фотожурналістикою. Вона народилася в Угорщині, звідки її родина виїхала після повстання 1956 року. Сільвія стала одним із найбільш знаменитих фотографів другої половини XX століття і часто користувалася яскравою зовнішністю сина у своїй роботі. Саме мати, як розповідає Броуді, і навчила Едріана триматися впевнено перед камерою.
Фотографія Сільвії Плахи
Батько, Елліот Броуді, польський єврей, працював учителем історії, завдяки йому у майбутньої зірки кіно формувалися погляди на мир, на добро і зло, на знання і неуцтво, а разом з ними – потреба говорити з людьми за допомогою образів, спонукаючи їх замислюватися про складних і навіть неприємні речі, вимагають уваги до себе в сучасному суспільстві.
Едріан Броуді з батьками
Але все це прийде пізніше, хлопчиськом ж Броуді лише мріяв про професію актора і підробляв фокусником на дитячих святах. З тринадцяти років, користуючись допомогою і підтримкою матері, він почав зніматися в рекламних роликах і невеликих ролях в кіно, отримав роль у виставі одного з нью-йоркських театрів, а в п’ятнадцять зіграв свою першу головну роль у фільмі «Нарешті вдома».
З фільму «Нарешті вдома»
Едріан здобув акторську освіту – спочатку в вищій школі Ла Гвардиа, потім – в Американської академії кінематографічних мистецтв і наук. Потім, в один прекрасний день, його назвуть «відкриттям», на нього обрушиться слава зірки Голлівуду, але було б неправильним припускати, що успіх прийшов до Броуді випадково. Першим тріумфів передували багато років роботи – добросовісної, якісної, з повною віддачею себе і зануренням в кожну роль і у внутрішній світ кожного свого персонажа – це ставлення до своєї головної справи і призвело в підсумку Едріана до вершин кіноіндустрії.
Шлях до вершин
З фільму «Цар гори»
У 1993 році двадцятирічний Броуді знявся в одній з ролей фільму Стівена Содерберга «Цар гори», невелику роль він зіграв у «Тонкої червоної лінії» Терренса Маліка 1998 року. Ці роботи дозволили Едріанн отримати перші симпатії широкої публіки в якості перспективного молодого актора.
Фільм «Історія з намистом», де Броуді зіграв роль графа де ля Мота, чоловіка героїні, критиками був сприйнятий досить прохолодно – але роботу Едріана вони оцінювали позитивно. А в 2002 році актор був запрошений на головну роль у фільмі Романа Поланскі «Піаніст».
З кінофільму «Історія з намистом»
З фільму «Піаніст»
Кіноісторія музиканта Владислава Шпільмана, єврея, захопленого подіями Другої світової війни, була знята за реальними подіями. До ролі Броуді готувався дуже серйозно – він продав будинок і автомобіль, відмовився від багатьох речей, що забезпечували його комфорт – щоб перейнятися почуттям втрати, втрати власного світу. Це було непросто, тим більше, що позначилося і на особистих відносинах, Едріанн довелося розлучитися з подругою, яка не змогла прийняти таке занурення в роботу. Актор змінився і фізично – він схуд перед зйомками на 13 кілограмів. Знадобилися і уроки гри на фортепіано, які він брав у дитинстві: на екрані герой у виконанні Броуді виконував твори Шопена.
З фільму «Піаніст»
Роль в «Піаніста» принесла Броуді справжній успіх і визнання. В Америці він отримав премію «Оскар» за кращу чоловічу роль, ставши наймолодшим з коли-небудь нагороджених у цій номінації акторів. А в Європі його робота у фільмі була відзначена премією «Сезар».
Глядачі і критики були вражені перевтіленням Броуді в піаніста Шпільмана, багато проводили паралелі з єврейським походженням актора, і здавалося, Поланскі вгадав те саме амплуа, що ідеально підходить Едріанн. Але справа в тому, що до кожної своєї ролі Броуді відноситься, мабуть, однаково серйозно, причому ніяких обмежень щодо жанрів, образів героїв, їх характерів і навіть зовнішнього вигляду для нього, схоже, не існує. Прихильник системи Станіславського, суть акторського ремесла він бачить саме в перевтіленні.
З кінофільму «Піджак»
Ставши частиною нового проекту, він ніби стає ідентичний своєму героєві – може, як перед зйомками у фільмі «Піджак», подовгу сидіти під замком, щоб поринути в стан персонажа, який опинився в замкненому просторі. Він читає запоєм – все, що відноситься до нової ролі, будь то історичні матеріали або художні книги. Броуді, з такою, здавалося б, характерною зовнішністю, примудряється перетворюватися в самих різних людей – дурних простачків і підступних лиходіїв, величних аристократів і екстравагантних геніїв, кримінальників і вчителів.
З кінофільму «Кінг Конг»
Завдяки цьому гра Едріана часом «витягує» навіть не найуспішніші кінопроекти. А вже ті фільми, що знімають кращі режисери, участь Броуді доводить до стану досконалості – як це сталося з роллю Сальвадора Далі в «Півночі в Парижі» Вуді Аллена і роллю сина Мадам Д. у фільмі Уеса Андерсона «Готель «Гранд Будапешт».
З фільму «Північ у Парижі»
З фільму «Готель «Гранд Будапешт»
Життя не на камеру
З серіалу «Гострі дашки»
Незважаючи на значний перелік зіграних ролей, Броуді, тим не менш, не з тих, хто хапається за будь-яку роботу, аби бути зайнятим. До вибору проектів він підходить дуже прискіпливо, зупиняючи увагу на тих з них, що відрізняються неоднозначністю, суперечливістю. Кіно для Броуді – спосіб дослідження людської натури, а крім цього – можливість донести до глядачів щось важливе, непростий, по суті, Броуді бачить свою творчість як місію. Такий підхід до ролей призводить Едріана і до свідомого вибору незалежних режисерів, які шукають виконавців на серйозні ролі в некомерційних проектах. Завдяки своєму статусу Броуді, на щастя, може собі це дозволити.
З серіалу «Гудіні»
Сам він ставиться до своєї популярності, швидше, як до неминучого зла, проте цінує те, що дісталася вона йому за роботу, адже застати Броуді за пустим заняттям на світських тусовках досить важко.
Цікаво, що Броуді зізнається у своїй любові до невизначеності, стверджуючи, що страх – взагалі і страх невідомості – став однією з головних проблем сучасного суспільства. «Погано бути серйозним і важливим», – говорить він в одному з інтерв’ю.
З фільму “Круті кекси”
Невизначеність схоже непередбачуваності, і остання – теж одна з типових рис Броуді.
Поцілувати партнерку по сцені під час церемонії нагородження стало «фішкою» Броуді: з Холлі Беррі, Куїн Латифой і Шарліз Терон
Едріан Броуді любить гонки, швидкість, драйв – в «Кінг Конгу» він знімався без дублера. В свої сорок шість він залишається холостяком – правда, полягає в давніх відносинах з моделлю з Росії Ларою Лието (її справжнє ім’я – Лариса Тяка). Серед тих, хто коли-небудь фігурував у пресі як «дівчата Броуді» – моделі Скай Неллор і Моне Мазур, актриси Кіра Найтлі і Ельза Патакі. Своє особисте життя Броуді не виносить на публіку, і зосереджуючи свою увагу та інтерес глядачів, на його кіноролі.
Едріан Броуді з Ларою Лието
Ще один геній перевтілення – став популярним завдяки Квентіну Тарантіно – Крістоф Вальц.
Thanks!
Our editors are notified.