Найбільше щастя актора – зустріч з роллю, яка йому служить візитною карткою до кінця його життя. В цьому неймовірно пощастило Петру Глібову, талановитому акторові, який зіграв Гришку Мелехова в “Тихому Доні”. Це не просто образ – це відлуння тієї далекої епохи, яка стала переломною в житті не лише Росії, але і в долях мільйонів. Головним героєм роману виступила сама життя, яка посварила людей, розкидала братів по різні сторони барикад, принесла смерть і горе в сім’ї і затуманила голову.
А так все починалося…
Петро Глєбов.
Коли Глєбов опинився серед кандидатів на роль Меліхова, йому було вже за 40. До того акторові доводилося грати в театрі на другорядних ролях, а в кіно його не запрошували. І можливо, так і довелося залишитися Глібову безызвестным актором, якби не його величність – “випадок”. Одного разу в розмові з колегою Олександром Швориным Петро Петрович дізнався, що той збирається на проби в «Тихому Доні». «Співати, ну чого ти мучишся? В масовку «Тихого Дону» потрібно колосальна кількість чоловіків на ролі військових, а ти такий бравий, підтягнутий — те що треба. Три рубля за зміну платять»… Ось Глєбов і пішов.
Петро Глєбов в кадрі кінофільму «Тихий Дон».
На проби для масовки зібралося чимало народу, всіх переодягнули у військову форму і почали обігрувати епізод, в якому козаки гомонять між собою. Несподівано Герасимов зупинив зйомку і запитав, хто з присутніх сказав останню фразу. Ним виявився Петро Глєбов, голос якого чимось зачепив режисера.
«Так, давай поговоримо, але, не тут». І Герасимов посадив Глібова в свою машину, і вони до ранку каталися по Москві, розмовляли і співали пісні. Безумовно, актор розповів про себе багато чого, що так зацікавило Сергія Аполлинариевича. Про босоноге дитинство в селі, про любов до коней і природі, так і селянська праця акторові знайомий не з чуток. Так і всю складну сімейну історію, з поворотами крутіше, ніж у Мелехова! Саме тоді і вирішив Сергій Герасимов, що це і є головний герой його картини.
На роль Мелехова!
Сергій Аполлінарійович Герасимов – кінорежисер.
Сергія Аполлинариевича нітрохи не збентежило те, що актор набагато старше Гришки з роману Шолохова. Напевно, тому, що Глєбов завжди виглядав досить молодо: “стрункий, худорлявий, веселий, з густим волоссям, хорошими міцними зубами і яскравим блиском в очах”. Оператор картини Володя Рапопорт першим обурився: «Я не буду знімати Глібова! По-перше, йому сорок років! По-друге, він пришепетывает!» А про те як сильно засмутилася Еліна Бистрицька і говорити було нічого: вона встигла змиритися з думкою, що її партнером, з яким їй належало зіграти чимало інтимних сцен, буде 24-річний красунчик Сашка Шворин, і раптом — “незрозуміло хто, набагато старше її, та ще й практично дебютант у кіно”. Вона ж сама до того часу була досить відомою актрисою.
Еліна Бистрицька./ Актор Олександр Шворин.
Таким чином, вибір режисера опинився під загрозою. Глібова дуже довго не
затвердили на роль, і тоді Герасимов скликавши все керівництво студії, заявив «Я прошу, нарешті, прийняти рішення і припинити всякі підступи проти Глібова!
Я відповідаю за картину, і я бачу в ньому те, що для мене цінне і дорого». Після цього категоричної заяви директор фільму, побачивши актора в студійному коридорі, сказав Глібову:«Ну що. Ти виграв по трамвайній квитком сто тисяч! Затвердили!»
Почали робити фотопроби. Гример як-то теж перейнявся до актора симпатією і створив
йому обличчя, яке влучно потрапило в образ головного героя – і смоляний кучерявий чуб, і ніс з горбинкою. А коли Глібова, переодягнули в шинель і кашкет, то і народ в коридорах ахав: «Це ж Мелехов!»
Петро Глєбов в кадрі кінофільму «Тихий Дон».
Однак, як виявилося, і це було не все: останнє слово залишалося за автором роману. Побачивши на екрані Глєбова на пробних кадрах, вигукнув Михайло Олександрович
на весь зал, не стримавши емоцій: «Він. Він живий і є».
Вилитий донський козак
В козацьку середу Петро Глєбов влився практично відразу. Він з місцевими жителями ходив і
на полювання, на рибалку, і на сіножать, і вночі, а вечорами виспівував задушевні пісні.
І незабаром він так розчинився в козацькому побуті, що його вже не можна було відрізнити від
справжніх донських козаків. Станичники про нього говорили: наш козак, що ні є – справжній.
Кадр з кінофільму «Тихий Дон».
Як однорічна дочка актора з’їла Грицьків ніс
Ну, і, звичайно ж, на зйомках фільму не обійшлося без кумедних курйозів. У романі у Шолохова про Гришкину зовнішність написано, що був у нього «звислий коршунячий ніс». Ось і довелося Глібову робити накладної. Правда, не з гумозу, м’якого і дуже податливого матеріалу, що тане при спеці, а з особливого складу, який придумав гример. З цією важливою деталлю гриму всі “носилися як з писаною торбою”. Його кожен раз наносили на актора дуже ретельно, а по вечорах він знімав його за допомогою ниточки, скатывал в кульку і ховав в сірникову коробочку, яку поклав на підвіконня. А одного разу річна донька актора, яка почала впевнено ходити, дісталася до заповітного коробка і з’їла дорогоцінний ніс Гришки Меліхова. Одне втішало, склад був нешкідливий і дитина не постраждав. А от зйомки на пару днів довелося відкласти, поки гример знову не виміряв і не виготовив новий Грицьків ніс.
Кадр з кінофільму «Тихий Дон».
До слова сказати, в той рік літо видалося дуже спекотним, тому вся знімальна група і акторський склад по можливості прагнули до річки, щоб освіжитися. Одному Глібову не пощастило, він з заздрістю дивився на плескающихся у воді колег, то йому самому потрібно було берегти свій ніс до самого вечора.
Кадр з кінофільму «Тихий Дон».
З-за цього нещасливого носа Глєбов навіть не зміг повною мірою відчути несподівано звалилася на нього після виходу картини популярність. Без “коршунячего” носа дізнавалися далеко не все! Як-то раз в таксі водій у нього запитав: «Ви ж артист? Так? Так я вас знаю!». А Глєбов зрадівши, подумав: “Ну, нарешті!” А таксист продовжує: «Це ж ви того п’яного водія зіграли!» Дійсно, був такий кіноальманах «Родимі плями», де в одній з новел персонаж Глібова у п’яному вигляді збиває пішохода. «Нам в ДАІ цей фільм кожну тиждень крутять», — пояснив таксист. Ну, що тут скажеш – теж, яка не яка, а популярність.
Кадр з кінофільму «Тихий Дон».
Вершник без коня
Ще один цікавий факт з історії створення фільму. Як в епізоді, коли знімаючи скачущую кінноту з Григорієм Мелиховым на першому плані, знімальній групі довелося обійтися без справжнього коня. До автомобіля конструкцію прикріпили на колесах, яка і слугувала спиною коня під вершником. У салоні машини знаходився оператор Володимир Рапопорт, а його асистентку з полегшеною камерою прив’язували мотузкою до крила переднього колеса. Рухаючись зі швидкістю 60 км на годину, оператори відзняли кадри, на яких глядач бачив обличчя Мелехова в бою на тлі кінноти.
Михайло Шолохов.
Прем’єра кіношедевру
У цього приголомшливого фільму було кілька прем’єр. Першим глядачем, зрозуміло, був сам автор роману Михайло Шолохов, який приїхавши на кіностудію імені Горького, сів на другий ряд переглядового кінозалу і тут же закурив. Кіногрупа розмістилася у нього за спиною. Коли показ був завершений вся група, завмерши, дивилася на його спину і на гору недопалків у попільничці… . А коли Михайло Олександрович, нарешті, повернувся обличчям до творців фільму, всі побачили очі письменника, повні сліз…
Але найголовнішу оцінку фільму дали самі донські козаки. Це був дуже відповідальний момент в історію створення цього фільму. І ось настав день, коли всі три серії були готові і доставлені в станицю. Слух про це вмить облетіла козацькі села. Козаки їхали верхи, пливли на човнах, щоб подивитися фільм. Його крутили без зупинок три доби поспіль у маленькому клубі. Фільм вразив навіть бувалих козаків і завоював величезну популярність на десятиліття на території всього Радянського Союзу.
Петро Глєбов і Еліна Бистрицька.
Через деякий час після прем’єри, Еліні Бистрицької вручили лист за підписом тридцяти найстаріших козаків Дону з проханням змінити прізвище Бистрицька на Донська. Актриса була удостоєна звання полковника козацьких військ, а її партнеру, Петру Глібову командування Війська Донського присвоїло звання почесного генерал-майора з правом носіння форми і зброї.
Петро Глєбов в ролі Григорія Меліхова.
Ця роль, створена Петром Глєбовим, досі вважається неперевершеною в екранізації роману Михайла Шолохова «Тихий Дон». Нерідко про акторів кажуть, в тому числі і про Глебове : “актор однієї ролі”. В цьому, звісно, є частка істини, але лише мала, бо на рахунку актора більше п’яти десятків кінострічок, де він зіграв досить значущі ролі.
Кадр з фільму «Мужики!».
Кадр з фільму Юність Петра.
Після «Тихого Дону» режисер А. Іванов запросив Глєбова на зйомки картини «Піднята цілина» на роль осавула Половцева. Потім були «Балтійське небо», «Моцарт і Сальєрі», «Іоланта», «Серце Бонівура», «Непідсудний», а ось у театрі він як і раніше залишався без головних ролей.
У всіх кінострічках учень К. Станіславського Петро Глєбов був неповторний і
чудовий у акторській майстерності і в психо-емоційному єднанні з
образами своїх героїв. Однак образ Григорія Мелехова, зіграний Глєбовим, безумовно, такий потужний і запам’ятовується, що затьмарює всі інші його ролі.
І тут нічого не поробиш…
В продовження теми про великого актора радянської епохи Петра Глебове читайте в попередньому огляді: 52 року тихого щастя актора Петра Глібова, якого в ролі Гришки Мелехова обожнював увесь Радянський Союз.
Thanks!
Our editors are notified.