Чому в XIX столітті говорили «Так» і «Ні» і додавали частку -з іншими словами

Жовтнева революція 1917 року (і час) знищила багато важливих елементів культури нації, в тому числі і культуру особистого звернення. Адже буквально у всіх мовах світу існує ввічливе універсальне звернення до незнайомих людей. Багато років тому і Росії було таке звернення, яке до того ж стало причиною появи цікавого мовного явища – «словоерса».

Всі культури з відставанням або випередженням, але розвиваються за аналогічними законами. Практично в будь-якій мові світу існують слова, які дозволяють ввічливо звернутися до незнайомої людини. Наприклад, в Англії – «сер», «мем» і «міс», у Франції – «месьє», «мадам» і «мадемуазель», в Польщі – «пан» і «пані», в Іспанії – «сеньйор» («дон»), «сеньйора» («донна») і «сеньйора». Ось і в дореволюційній Росії такі слова були – «пане» і «пані».

Особливість подібних звернень у всіх мовах полягає в тому, що вони дозволяють виразити повагу до співрозмовника, ставлять його на сходинку вище звертається. Так, французьке «monsieur» походить від «mon» – мій, і «sieur» – пан, а російське «пане» – це, по суті, скорочене від «государ».

Але і на цьому скорочення в українській мові не закінчилися. Поступово «Вибачайте, пане» трансформувалося в «нумо», а «так» і «ні» – на «так» і «ні». Частка –з, додавана до слів, отримала назву словоерс. Назва ця не виникло на порожньому місці, а теж має пояснення. Коли-то школярі, навчаючись читання по складах, як заклинання повторювали: буки-аз — БА, веди-аз — ВА, веди-є — ВІ, глаголь-є — ГЕ… серед таких «складів» були і з літерою Ъ (“єр”) на другому місці, а серед них і «слово-ер — СЪ»; вимовлялося останнє саме як «словоерс».

У XIX столітті словоерс вважався вираженням поваги до співрозмовника а його вживання у мовленні ознакою ввічливості та галантності співрозмовника.

Але прийшла революція 1917 року і добродії зникли. На зміну цьому душевним словом з низів прийшло універсально-революційне товариш, що вирівняло людей за соціальною, статевою та фінансового ознакою. Справедливості заради варто відзначити, що приживалося це слово з працею, і до кінця так і не прижилося. Вже в 1980-х звернення «товариш» вважалося неприємним і навіть образливим.

Словоерс в XX столітті зберігся хіба що у субкультурі «сімейних» лікарів – використовували його для додання собі авторитету або для психотерапевтичного впливу на хворих, особливо з «колишніх». Можна було почути це слово і мови старих інтелігентів – професури, вчителів. Вони довгий час вважали більш елітарними, ніж радянські і були символом так званого «дозволеного панства».

Сьогодні словоерс вживається дуже рідко, хіба що для вираження іронії. Широкі маси згадали про нього після телевізійної реклами банку «Імперіал» – з подачі творців рекламного ролика в активний запас багатьох людей увійшло слово «Чекаємо-с!»

І в продовження теми розповідь про те, які старовинні російські вирази ми перекрутили, самі про те не підозрюючи.