Блогер і журналіст Анатолій Шарій у свіжому випуску на каналі Youtube повідомив про те, що справа про вбивство жителя Іллічівська одеським радикалом Стерненко було після двох років бездіяльності 26 червня передано генпрокурором України Луценка для проведення розслідування в МВС.
Пригоди радикала, націоналіста і вбивці Сергія Стерненко у постмайданній Україні скоріше нагадували суміш пригод Джека-Різника і злодія епохи імператриці Анни Іоанівни — Ваньки Каїна, ніж зліплений українськими “патріотичними” ЗМІ образ борця за національні ідеї та цінності. Апофеозом епохи безкарності та урочистості подвійних стандартів часів Порошенко стало вбивство Сергієм Стерненко жителя Іллічівська Івана Кузнєцова під час побутової сварки на вулиці. Але про все по порядку. Щоб зрозуміти особистість Стерненко, негідника, необхідно розповісти про його дитинстві та юності.
Хлопчик з села
Перша половина Сережіного дитинства пройшла в селі Садове Білгород-Дністровського району Одеської області. Батьки його були простими колгоспниками і з дитинства намагалися прищепити Сергію любов до праці, але об’єктивна реальність початку дев’яностих зробила свою справу. Після того як справи місцевого колгоспу і свиноферми дійшли до повного колапсу, Сергієві батьки перебралися в Білгород-Дністровський, де перебивалися невеликими заробітками, намагаючись поставити на ноги сина. У школі Стерненко не любили і в очі називали «селюком», що викликало у нього незгладиму образу на більш успішних однолітків.
Після закінчення 9 класу Стерненко втік до Одеси і поступив в Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу за спеціальністю «Правознавство». За відгуками хлопців, які жили зі Стерненко в гуртожитку, він не користувався авторитетом серед одногрупників і мав репутацію «чмошника», гнаного усіма і звідусіль. До Майдану Сергій ріс сором’язливим хлопцем, одягав на 9 Травня форму радянського солдата з георгіївською стрічкою, захоплювався репом і обожнював MC Esdabes.
Націоналізм як наркотик
Переломною віхою в житті Стерненко стало захоплення наркотиками. Важкі препарати на основі метамфетаміну та псевдоефедрину настільки розкріпачили Сергія, що він повністю втратив відчуття сорому і страху і придбав нові якості — ненависть і жорстокість.
Не дивно, що вперше Стерненко потрапив у поле зору співробітників Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ще в 2013 році. Згідно кримінальному провадженню №1201716000000092 від 14.12.2017 року, Сергій Стерненко підозрюється у кількох епізодах продажу наркотиків через інтернет — цією діяльністю він, за даними оперативників, почав займатися з 2013 року, тобто до Майдану і призначення його головою Одеського відділення “Правого сектора”*.
Юність на барикадах
Як тільки почався Євромайдан, юний Стерненко, якому на той момент виповнилося 18 років, закинув реп і навчання і відправився на барикади, влившись в ряди «Правого сектора»*. Участь Стерненко у масових заворушеннях не пройшло безслідно. Після кількох ударів гумовим кийком по голові молодий радикал повернувся заліковувати рани в Одесу, де за пропозицією старших товаришів після створення в місті обласного осередку «Правого сектора» 22 березня 2014 року став її головою.
Підготовкою бази для створення обласної організації Стерненко займався ще до її офіційної реєстрації, набравши в свої ряди іногородніх студентів, учнів в Одесі. А оскільки, за неофіційними заявами керівництва «Правого сектора», одеська осередок було «дитячою» і небоєздатною на Україні, як посилення Сергійкові прислали «фахівців» з інших областей України.
“Борець зі злочинністю”
Однак, навіть незважаючи на кілька погромів, зірвані концерти неугодних або нелояльних неонацистам артистів і викрадення актора Андрія Паніна з ресторану «Риба», запам’ятався Одесі Стерненко аж ніяк не в якості ідейного націоналіста. Робота в Одесі створила йому імідж злочинця і вимагача.
Напевно, самим першим задокументованим випадком розбою з боку Стерненко стало викрадення їм людини в 2014 році. Тоді Стерненко при допомозі Тетяни Сойкиной викрав підприємця і відібрав у нього машину з 6 тисячами доларів США. Сойкина виступила в ролі підсадної качки, запросивши людини на зустріч нібито для того, щоб купити у нього машину. Після того як вона сіла за кермо і трохи поїздила на машині, під’їхав великий позашляховик, з якого вийшли кілька людей, заламали продавцю руки і силоміць посадили в машину. Як виявилося, нещасний автодилер півроку тому продав машину члену київського «Правого сектору», який розбив її по п’янці і вирішив “відшкодувати” свої витрати, забравши гроші. У викраденні крім Стерненко брали участь представники «Правого сектора».
Заяви в поліцію і Прокуратуру нічого не дали, керівництво Одеської нацполиции навіть пропонувало потерпілому зам’яти справу, щоб не було «політичного скандалу». У підсумку справу закрили за відсутністю складу злочину, хоча шкоди потерпілому ніхто не відшкодував.
Викрадення як стиль життя
У 2015 році Стерненко з подільником, якимсь Русланом Д., викрав у Комінтернівському районі Одеської області депутата місцевої райради Сергія Щербича. Після викрадення депутата били кийком і катували — тиснули пальці плоскогубцями, кілька разів стріляли з травматичного пістолета в спину і ноги. Викрадачі тримали Щербича в офісі “Правого сектора” — на вулиці виконкому коблівської в Одесі. Після знущань “патріоти” залишили депутата біля Суворовського суду Одеси.
Як виявилося, потерпілий також був активним учасником Евромайдана і не погодився скласти депутатський мандат, щоб на довиборах в райраду замість нього пройшла приятелька Стерненко.
Тоді Стерненко, підозрюваного у скоєнні злочину — викрадення людини, випустили під заставу в 60 тисяч гривень (близько 150 тисяч рублів).
Справу про викрадення Сергія Щербича та тортури знаходиться в “підвішеному” стані ось вже чотири роки.
Восени того ж 2015 року Стерненко знову «закрили», цього разу за хуліганство. «Активіст» спільно з іншими міськими радикалами штурмом взяв резиденцію Юракадемії, ректором якої був головний ворог націоналістів в Одесі — народний депутат Сергій Ківалов. За організацію погрому Стерненко взяли під варту, але потім знову відпустили вже під особисте зобов’язання.
Однак 5 лютого 2017 року Стерненко склав повноваження голови одеського осередку, заснувавши організацію «Небайдужі». Знаючі люди кажуть, що хлопця підвела згубна пристрасть до наркотиків, обтяжувала спілкування з керівництвом “ПС”.
Крім розбою і вимагання Стерненко, будучи керівником “Правого сектора” в Одесі, не гребував і рекетом, займаючись кришуванням барів і кіосків. Одного разу за її наказом молодики розгромили бар на вулиці Марсельської, який конкурував з іншим баром, платили Стерненко за “дах”. Таких випадків було чимало, — міліція, потім перетворена в поліцію, відмовлялася розслідувати справи, в яких фігурував недоторканний активіст.
Насильно в Європу
У 2017 році на Стерненко знову відкрили кримінальне провадження — вже за організацію масових заворушень. Під час сутички радикалів з поліцією біля Літнього театру в центрі Одеси постраждали декілька поліцейських, а глава поліції Дмитро Головін одержав удар каменем по голові. На цей раз за Стерненко вніс заставу сам тодішній голова обладміністрації Максим Степанов. Однак ті три дні, що Стерненко провів в Одеському СІЗО, здалися йому пеклом. Радикал, бєспрєдєльщик ” і бандит став жертвою замовлення з боку Дмитра Головіна, який вже знав, що Стерненко будуть відпускати. І його опустили.
На прохання дуже впливових чиновників в керівництві Одеської Нацполиции оперчасть Одеського СІЗО закрила Стерненко в «петушатню» — камеру з заарештованими, які раніше були «опущені» у в’язницях по кримінальних «понять». Справа в тому, що «опустити» по понятіям злодійського світу можуть тільки за серйозний проступок на злодійський «встановленні», яка затверджена місцевим смотрящим авторитетом. Злодії в законі не йдуть на пряме співробітництво з поліцією і не опускають людей на прохання правоохоронців. Тому, щоб зробити незручного людини «півнем», правоохоронці відправляють його в «петушатню», де опущені на вимогу адміністрації СІЗО зробили з Стерненко свою справу, просто кажучи зґвалтували його. Але незабаром він знову опинився на волі.
Маніяк в законі
Ще одне кримінальне провадження було заведено на Стерненко в листопаді 2017 року за організацію наркобізнесу. «Молодий патріот» під час перебування головою «Правого сектора» обклав даниною торговців спайсами, які поширювали зілля через мережу магазинів «Поплавок».
Апофеозом кар’єри націоналіста Стерненко стало холоднокровне вбивство людини, яке він скоїв 24 травня 2018 року разом з подружкою. Причиною злочину стали неприязні відносини до двом перехожим, які опинилися військовослужбовцями із зони так званої антитерористичної операції (АТО). Стерненко зарізав жителя Чорноморська Івана Кузнєцова — батька трьох дітей. Другий зміг втекти. Під час агонії Кузнєцова Стерненко і його дівчина вели стрім, знімаючи те, що відбувалося на мобільний телефон, але не зробили жодної спроби надати допомогу вмираючій людині.
Після цього поліцією за фактом вбивства було відкрито кримінальне провадження під номером 522/9262/18 по 1 ч. ст. 122, ч. 1 ст. 115 КК України — умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості та умисне вбивство. Поліції Стерненко повідомив, що на нього було скоєно напад, проте всі обставини говорять про те, що він наздогнав потерпілого і холоднокровно зарізав. Одеські копи не встигли пред’явити Стерненко обвинувачення, оскільки втрутилося київське керівництво і справу було відкликано в Київ. А через місяць справу, незважаючи на те, що статті кримінального провадження не входять в компетенцію цього відомства, виявилося в СБУ. Надалі воно було фактично заморожено, а Стерненко проходив за нього всього лише як свідок.
Луценко дав задній хід
Ситуація зі справою Стерненко зрушила з мертвої точки лише після того, як Петро Порошенко перестав бути президентом Укераины і в країні почали відбуватися ледь помітні зміни правоохоронної системи.
Повернувся з еміграції колишній заступник голови адміністрації Януковича Андрій Портнов пообіцяв розібратися з Порошенком і його миньонами. За поданою ним скарзі 17 травня Печерський районний суд скасував рішення про передачу справи Стерненко з МВС в СБУ. В результаті чого Генпрокурор України Юрій Луценко, мабуть, вирішив не обтяжувати своє становище, 26 червня передав справу за підслідністю. Оскільки такі справи розглядаються за місцем їх вчинення, то кримінальну справу Стерненко повинно бути передано в Одесу, де буде об’єднано разом з іншими кримінальними провадженнями, раніше відкритими щодо Стерненко. Також Держбюро розслідувань (ДБР) зобов’язало відкрити кримінальне провадження проти заступника генпрокурора Анжели Стрижевської, яка в свій час передала справу Стерненко в СБУ.
Наймані радикали
Відкритим залишалося питання, з якої причини Стерненко і йому подібні протягом останніх п’яти років володіли повним кримінальних імунітетом. Як виявилося, здогадки і припущення про те, що націоналісти покриваються СБУ, знайшли своє підтвердження.
Кілька місяців тому в ЗМІ потрапила інформація про проект «Активісти», придуманому в адміністрації Порошенко і знаходиться під контролем СБУ. Метою проекту було моральне і силовий тиск на опозиційних політиків, громадських діячів, суди, поліцію, митницю, яке здійснювалося за допомогою радикалів. Для кишенькових фашистів була відведена роль, яку не могла виконати СБУ з огляду на те, що ці дії не вкладалися у норми закону. Підконтрольні «конторі» активісти виконували за неї всю брудну роботу, зображуючи патріотично настроєне суспільство. Таким чином, Україна створювала перед міжнародним співтовариством образ держави, в якому заправляють радикали і націоналісти. На проект «Активісти» СБУ виділялося 100 млн грн на рік.
Кащей смертний
Звичайно ж, високопоставлені співробітники СБУ почали витягати свою вигоду з цього проекту, поставивши під контроль весь гральний бізнес, контрабанду, проституцію, поширення наркотиків, кошмаря бізнесменів і митників заради отримання з них данини або просто віджимаючи їм сподобався бізнес.
В Одесі радикалів і особисто Стерненко займався співробітник СБУ Денис Кащей, який звільнився з органів відразу після поразки Порошенко. Кащей був співробітником відділу «Т» УСБУ в Одеській області, який займається запобіганням тероризму та контролем над опозиційними громадськими діячами.
Але основним покровителем Стерненко був генерал-лейтенант СБУ Павло Демчина, коли Порошенко перший заступник голови СБУ, начальник Головного управління по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.
Після відходу з Правого сектора Стерненко став ланкою між одеськими радикалами і СБУ, через яке проходили команди і чималий бюджет, який використовувався на оренду житла, зарплати, витрати, які радикали отримували за виїзд на акції залякування. Найбільш активні націоналісти преміювалися через благодійний фонд Саакашвілі «На благо Одеси», так Стерненко звідти отримав машину.
Припинення фінансування радикалів дає певну надію на одужання української держави і суспільства, яке протягом п’яти останніх років штучно і, як показали вибори, безуспішно заражалось гангреною нацизму. Але пісня Сергія Стерненко в будь-якому випадку виявилося заспіваною, найближчим часом він буде затриманий і виявиться в Одеському СІЗО, в тому самому, в якому два роки тому з ним зробили те, що радикали і націоналісти робили останні п’ять років з Україною.
*Організація, діяльність якої заборонена на території РФ
Thanks!
Our editors are notified.