Фільм Станіслава Говорухіна «Ворошиловський стрілок», що вийшов на екрани в 1998 році, дуже швидко став популярним. Пізніше він здобув безліч нагород і займає 34 місце в списку головних фільмів Росії за версією журналу «Афіша». Однак мало хто знає, що в основу сюжету лягли реальні події, відображені в романі Віктора Проніна «Жінка по середах». Правда, головним месником не став ветеран Великої Вітчизняної війни, а молодий хлопець, чиї надії на майбутнє розтоптали невідомі бандити.
Початок
Москва, 1980-е. / Фото: www.stomakhin.ru
Ця історія сталася в кінці 1980-х років у Москві. Дмитро Данилов зростав у простій радянській сім’ї, де з дитинства йому прищеплювалися поняття про честь і гідність. Батько, майстер спорту з боксу, вчив його захищати слабких, ніколи не зраджувати своїх друзів і не здаватися на волю обставин.
Дмитро засвоював уроки добре. А тому, коли побачив, як вулична шпана пристає до незнайомої дівчини, рішуче за неї заступився. Хуліганів розігнав, провів дівчину до будинку. Ця зустріч виявилася щасливою для обох. Мужній юнак закохався в чарівну тендітну дівчину Олю, а вона відповіла йому взаємністю.
Дмитро Данилов. / Фото: www.cont.ws
Коли прийшла пора Дмитрові йти в армію, Оля обіцяла його чекати. Дмитро відучився в «учебці», а потім був направлений в Афганістан. Листи від Олі приходили регулярно, та й сам солдатик писав дівчині майже щодня. До закінчення служби залишилося зовсім небагато часу, але йому перестали приходити довгоочікувані листи з Москви.
Були послання від друзів і батьків, але від Олі не було жодного рядка. Дмитро дивувався: невже вона не стримала своєї обіцянки і не дочекалася його з армії? Розлюбила? Зустріла іншого? Але правда відкрилася лише після його повернення з армії.
Страшна правда
Москва, кінець 1980-х. / Фото: www.russiainphoto.ru
Будинку Дмитра Данилова чекало лист від Олі. Батьки дівчини не зважилися відправити останній лист дочки Дімі в Афганістан, віддали йому особисто, коли він зайшов дізнатися, чому йому перестала писати кохана. У листі Оля прощалася з ним і повідомляла про те, що її більше немає. Тисячі разів він перечитував ці рядки. І не міг пробачити себе за те, що в той фатальний вечір він не міг бути поруч з тією, яку любив.
У той час у країні був справжній розгул вуличної злочинності. Хулігани відчували себе чи не господарями життя, вони безкарно грабували і били перехожих, скоювали злочини і серйозніше. Жертвою однієї з зграй і стала Ольга.
Кадр з фільму «Ворошиловський стрілок». / Фото: www.cinemapress.org
Вона поверталася пізно ввечері з занять, але додому так і не дійшла. Група хуліганів напала на неї. Дівчину затягли в якийсь підвал, де жорстоко зґвалтували, побили і пограбували. Навіть золоті сережки з вух не зняли, а вирвали. Ольга звернулася за допомогою в міліцію, проте там її ж саму і звинуватили, зробивши винуватою тільки тому, що вона опинилася на вулиці одна пізно ввечері. Заяву у неї не прийняли.
Дівчина була принижена і абсолютно розчавлена. Не знаючи, як з цим всім жити далі, вона прийняла єдино правильне, як їй здавалося рішення: звести рахунки з життям. Тоді і було написано прощальний лист коханій людині. Після того, як була поставлена крапка, вона випила велику дозу снодійного.
Добро з кулаками
Кадр з фільму «Жага смерті». / Фото: www.kinozon.tv
Дізнавшись страшну правду, Дмитро на якийсь час розгубився. Там, в Афганістані, все було хоча б зрозуміло: там ворог, тут один. Зараз він не знав, що йому робити і як жити далі.
Відповідь знайшлася не відразу, а керівництвом до дії послужив перегляд фільму Майкла Віннера «Жага смерті». Головний герой, жінка і дочка якого стали жертвами вуличних злочинців, починає безжально вбивати тих, хто зазіхає на чуже життя.
На відміну від героя фільму, у Дмитра Данилова не було револьвера, але він знайшов вихід з положення, виготовивши шиповану палицю, нагадує ту, якою свого часу користувалися руські богатирі. Він не знав, хто саме напав на Ольгу, але вирішив мстити всім, хто нападе у темряві на беззахисних перехожих.
Щось схоже на цю бойову палицю виготовив і Дмитро Данилов. / Фото: www.pinimg.com
Дмитро вийшов на стежку війни з злочинцями, почавши з Строгіно, того самого району, де сталося нещастя з Олею. Побачивши, як банда гопників пристає до молодої дівчини, він відвернув увагу бандитів на себе та чи не першим ударом вивів з ладу ватажка зграї, Юрія Капітонова. В результаті удару шиповану дубиною хуліган позбувся ока і декількох зубів, а решта в страху розбіглися.
Кадр з фільму «Ворошиловський стрілок». / Фото: www.fastpic.ru
Капітонова забрала швидка допомога, а незабаром з’ясувалося, що він неодноразово затримувався міліцією, в тому числі і за підозрою в груповому зґвалтуванні. Однак до пори до часу йому вдавалося уникнути покарання завдяки батькові-прокурору. Зусиллями папи молодий чоловік ставав не підозрюваним, а свідком. Лише одного разу йому дали умовний термін за пограбування пенсіонерки, у якої він вирвав сережки з вух. Впливовий татусь вимагав піймання злочинця, искалечившего його сина.
Арешт і суд
Кадр з фільму «Ворошиловський стрілок». / Фото: www.1tv.com
Але заарештували Данилова далеко не відразу. Якийсь час месник-одинак тримав в страху всю шпану. Незабаром заяви в міліцію стали надходити від понівечених бандитів, які, звичайно, не говорили про те, як нападали на перехожих. Він не відбирали у людей похилого віку пенсію, не намагалися гвалтувати дівчат, не зривали прикраси. Вони просто стояли, коли на них налітав невідомий, безжально махавший дивною кийком. В результаті на рахунку Дмитра виявилося двоє убитих бандитів і кілька понівечених. А рівень злочинності в тих районах, де з’являвся месник, значно знизився.
Кадр з фільму «Ворошиловський стрілок». / Фото: www.vokrug.tv
Незважаючи на те, що багато міліціонери ледь не відкрито симпатизували невідомого борця зі злочинністю, Дмитра все ж заарештували. В той раз він заступився за чоловіка, якого били троє, намагаючись відібрати сумки з продуктами. Двох він поклав відразу, а ось третього вже не встиг: з’явилася міліцейська машина. Молодий чоловік спробував втекти на машині, але він тільки вчився водити, а тому не впорався з керуванням.
Кадр з фільму «Ворошиловський стрілок». / Фото: www.keep4u.ru
Під час слідства і на суді Данилов свою вину не заперечував. Він навіть з деякою гордістю розповідав про те, як боровся з злочинцями. І шкодував лише про те, що встиг покарати не всіх негідників. Родичі постраждалих хуліганів вимагали винесення смертного вироку меснику-одиночці. Однак Дмитра Данилова засудили на 15 років позбавлення волі, які він повністю відсидів.
Що стало з ним після звільнення, невідомо: чи то пішов у старообрядницький монастир, то оселився в глухому селі на Алтаї.
Дмитро Данилов не мав вогнепальної зброї, на відміну від героя фільму «Ворошиловський стрілок», який згадав свої навички снайпера заради захисту внучки. Пропонуємо згадати 10 захоплюючих фільмів про снайперів та їх моральний вибір.
Thanks!
Our editors are notified.