Підоснова «прозріння»: чому ЄС став вимагати зняття санкцій з Росії

Розрахунок втрат від антиросійських заходів привів Європу до «протверезіння»

На поточний період торгові і фінансові рестрикції країн Заходу проти Росії діють вже більше п’яти років, однак лише до 2019 року питання ставлення до них з боку країн ЄС почав зазнавати показові зміни.

Ще недавно впровадження, підтримка та розширення санкцій» легко здійснювалося при популізмі проамериканських політиків, штучної накачуванні ситуації з боку ЗМІ, пропаганді, періодичних інсинуації, постановочних скандалах, фінансової і дипломатичної сублімації, а також низки політичних афер. Тепер же, після закінчення часу приводи відтісняти сутнісні для Європи питання поступово зникли, а аудит показав неприйнятний рівень втрат.

Зокрема, європейські фахівці з подивом виявили, що в перші роки санкційної війни всебічна оцінка впливу санкцій і, що не менш важливо — контрсанкций з боку Росії ніким не проводилася. Причому особливо цей факт здивував експертне середовище у ФРН, країни, яка має найбільшу економічну вагу в Єврозоні.

Офіційні роботи з-під пера наукової служби Бундестагу в даній області зводилися до популістського висновку про те, що втрати Німеччини у торгівлі з Росією пов’язані з падінням купівельної спроможності самої нашої країни, а не з бездумним виконанням Берліном американських вимог.

В 2016 році, реагуючи на посилення Росії та ослаблення позицій США, Берлін вперше наважився на спробу аудиту. Мова йде про масштабне 60-ти сторінковій спільне дослідження університету Линнань в Гонконзі і провідного наукового центру Німеччини — Інституту світової економіки в Кілі.

Для опису нинішній ситуації це актуальне досі, особливо тому, що в ньому порівнювалися не тільки прибутки і збитки, але і тенденції, до яких довгий час апелювала Москва — масштаби упущеної сторонами прибутку.

Спочатку дослідники вивели базову шкалу, тобто графік, що показує як розвивалася б торгівля Європи і інших держав світу з Росією без підпорядкування «рекомендацій» США. Потім відняли з получившейся цифри «несанкционные фактори», тобто розвиток кон’юнктури, падіння цін на нафту та інше, що з 2013 року впливало на взаємні торговельні відносини. В результаті був отриманий шуканий результат.

Перед розглядом варто нагадати, що економічна агресія проти Росії, а це саме агресія, оскільки Вашингтон не володіє повноваженнями «судити» або тим більше одноосібно вводити глобальні санкції в обхід ООН, була розпочата в березні 2014 року. Першими рестрикції ввели США, Євросоюз, Австралія, Нова Зеландія та Канада. Пізніше список розширився до 37 країн-учасниць, не виключаючи азіатські столиці — Токіо і Сеул.

Незабаром під тиском США і приводом солідарності Європарламент почав приймати рішення збиткові для країн ЄС, але вигідні Вашингтону. Зокрема, «рекомендаційну» резолюцію з закликом відмовитися від будівництва конкурентного газопроводу «Південний потік», заборони на постачання в Росію високотехнологічного обладнання для видобутку нафти в Арктиці, ембарго на технології глибоководного видобутку на шельфі, а також у сланцевих пластах.

Пізніше в список тиску були включені нафто – і газодобувні компанії, що складають конкуренцію корпораціям із США, організований заборону на видачу «довгих» позик для паливно-енергетичних галузей, ініційований пресинг найбільших банків Росії, а потім і самою розвиненою області нашої країни — вітчизняної оборонки.

Тим не менш, незважаючи на всю прозорість цілей американських кроків, Європа не поспішала виходити з пулу русофобів. Попередня американська адміністрація просто гарантувала Брюсселю компенсацію від понесених втрат, тому ситуація почала змінюватися лише в міру зміцнення Москви і приходу до влади в США Дональда Трампа.

Кроки нового американського президента виявилися для ЄС великим сюрпризом, оскільки той повідомивши, що «Америка насамперед, заодно відмовився і від обіцянок попередників. З тих пір і в особливості в поточному році, нервозність Європи і спроби знайти можливості для виходу з пастки санкцій стали проявлятися все сильніше. А цифри, що лежать в основі вищеописаного дослідження, чудово пояснюють терміновість подібних заходів.

Згідно з цифрами, з 2013 по 2016 рік із загального обсягу торгівлі Росії і країн беруть участь у санкційної агресії, обидва табори втрачали 4 млрд доларів щомісяця. Причому всупереч західній пропаганді, Москва в цьому обсязі займала трохи більше половини (55%), все інше виявилося збитками самих західних країн.

Екстраполяція даного графіка на сьогоднішній день, якщо проводити її лінійно, покаже, що країни Європи утримують санкції проти нашої країни втрачали по 60 млн доларів щодня, тобто $1,8 млрд на місяць, 21,6 млрд доларів на рік або більш ніж $108 млрд за п’ять років «впливу». Якщо ж врахувати, що 92% збитків з 2013 по 2016 рік згідно зі звітом довелося на Європу, а в ній 38% на Німеччину, не дивно що саме німецькі політики і консерватори в інших європейських країнах все активніше виступають за скасування діючих заходів.

24 жовтня 2019 року член комітету бундестагу ФРН у міжнародних справах Вальдемар Гердт відкрито закликав переглянути політику обмежень щодо Москви до кінця цього року, а заодно показав, що витрати Європи виявилися навіть більше, ніж очікувалося. Замість $108 млрд для всього ЄС, одні тільки втрати Німеччини перевищили $100 млрд.

Тобто Берлін, крім відвертого шантажу з боку нинішньої американської адміністрації, погроз німецьким компаніям і перешкод у будівництві Північного потоку – 2, втрачав за оцінками інституту Кіля 667 млн доларів кожен місяць, або $1,7 млрд (56 млн доларів в день) якщо судити за заявами депутатів Бундестагу.

При цьому рестрикції з-під пера Вашингтона давно выродись в демпінговий інструмент, в той час як створювана ними невизначеність щодо фінансових контактів з Росією, провокувала ЄС все більше ігнорувати санкційний режим.

Той факт, що тенденція не ослабне, а лише посилиться доводить те, що компанії експорт яких у Росію скоротився, за п’ять років так і не зуміли компенсувати навіть мінімальну частину втрат. Іншими словами, реальному сектору ЄС також потрібна відміна санкцій.

ФРН — це не тільки європейський «локомотив» економіки, але й індикатор настроїв у ЄС, а тому зростаюче неприйняття рядовими німцями санкцій проти нашої країни, також виглядає показово. Зокрема, опитування, проведене YouGov в серпні 2019 року, наочно показав, що вже більше половини респондентів виступають за негайне скасування санкцій (21%) або поступове зняття обмежень (32%). Враховуючи, що 24% утрималися від відповіді, виходить, що лише один з п’яти німців закликає їх зберегти.

У східній частині Німеччини за нинішнє становище взагалі виступає 8% опитаних, при тому, що 69% не відчувають ніякої загрози з боку Москви. Крім того, опитування показало, що в цілому по Німеччині президент Росії вважається заслуговує більшої довіри, ніж президент США. Майже третина (27%) висловилися за Володимира Путіна і лише 6% за Дональда Трампа.

При цьому важливо розуміти, що зважений підхід східній частині Німеччини і зміна курсу ФРН в цілому, продукується не стільки народним вибором, скільки цифрами падіння товарообігу. Так, згідно зі звітом Східного комітету німецької бізнесу, обсяг торгівлі в регіоні Саксонія за п’ять років впав на 72,5 відсотка, що і відповідає на питання, чому глава саме цієї Федеральної землі активніше за всіх у Німеччині наполягає на скасуванні обмежень.

В середньому по ФРН падіння склало 28,7 відсотка, в той час як в її західній частині спад склав менше 17,0%. Ці градації повністю відображають і різницю у ставленні, а також демонструє основу, яка визначає антиросійський фон. Простіше кажучи ключову роль у нинішнього потепління, грає те, що на початку ведення санкційної агресії значна частина збитку припадала на нашу країну, однак за п’ять років баланс різко змінився і тепер найбільшу частку втрат стали нести країни ЄС.

Під час «Прямої лінії» в червні 2019 року Володимир Путін оцінив загальні цифри так: «Росія недоотримала близько 50 млрд доларів з 2014 по 2019 роки, Євросоюз втратив 240 млрд доларів, Японія — 27 млрд доларів, США — $17 млрд і так далі…»

Останній пункт особливо обурює Брюссель. Двосторонній товарообіг Москви і Вашингтона в одному тільки 2018 році збільшився на 13% позитивна ж динаміка зберігається до цих пір і це при зростанні європейських витрат.

Саме на цьому грунті для розколу і варто акцентуватися нашій країні. По мірі звуження кормової бази Заходу, кроків США і зміцнення російської міжнародної ролі, заклики до припинення санкцій будуть ставати голосніше без жодного зовнішнього втручання.