Український олігарх Ігор Коломойський роками примножував капітал завдяки політичному впливу. Але система дала збій: п’ять років президентсва Петра Порошенка дорого обійшлися Ігорю Валерійовичу. І ось тепер він повертається, майже на коні, майже переможцем. Всі справою в цьому “майже”, яка може обернутися для нього новими бідами і поразками
Коломойський поніс, можливо, найбільші за свою кар’єру олігарха втрати. Він позбувся «Приватбанку», вплив в енергетиці ослаб, в металургійному бізнесі проти нього ополчилися партнери.
Повернення Коломойського на Україну за кілька днів до інавгурації Володимира Зеленського можна трактувати як бажання використати свої зв’язки з чинним президентом, щоб поправити справи. Особливо враховуючи, що в численних інтерв’ю під час президентської гонки Коломойський акцентував увагу на тому, що підтримує Володимира Зеленського.
Але сам Зеленський наполягає, що він «не іграшка Коломойського».
Коли не зіграв козирний туз
Вкладати гроші в політику Ігор Коломойський почав, ледве сколотивши перший капітал. У 2002 році Коломойський з партнерами підтримав парламентську кампанію «Нашої України» Віктора Ющенка. Пізніше — «Помаранчеву революцію». Екс-глава Секретаріату Ющенка Олег Рибачук згадував, що Коломойський «завжди вкладав свої п’ять мільйонів доларів» політичних інвестицій.
Піку світанку бізнес-імперія Коломойського досягла в часи, коли президентом України був Віктор Янукович. У 2012 році американський Forbes оцінював активи Коломойського в $2,4 млрд, роком пізніше — в $2,1 млрд.
До 2014 року група «Приват» присутня майже у всіх прибуткових галузях української економіки. «ПриватБанк» був безумовним лідером фінансового ринку. «Укрнафта» справно приносила «готівку». У металургії дніпропетровські підприємці володіли частками в найбільших феросплавних заводах і гірничо-збагачувальних комбінатах (Гзк), в енергетиці — кількома обленерго. Медіагрупа «1+1» і курорт «Буковель» динамічно розвивалися.
В лютому 2014 року олігарх не просто підтримав революцію гідності», а був одним з її спонсорів і закулісних активних учасників. Коли влада змінилася, Коломойський навіть на рік став головою Дніпропетровської облдержадміністрації. І ось тут сталося непередбачене: Коломойського під гаслом війни з олігархами почали витісняти з накатаних схем.
Більш того, олігарх був змушений покинути країну. На Україні Коломойський не ризикував з’являтися з червня 2017-го. Як пояснював бізнесмен в інтерв’ю DW, «є ймовірність, що якщо я приїду, то не зможу звідти виїхати. Можуть оголосити тебе боржником і закрити виїзд з країни».
Більш того, сховався на віллі на березі Женевського озера від української влади олігарху довелося терміново переїжджати в Ізраїль, тому що за ним стали активно полювати ще й спецслужби США.
За останні п’ять років Коломойський і його діловий партнер Геннадій Боголюбов позбулися частини активів у Криму і на Донбасі, «ПриватБанк» і гірськолижний курорт «Буковель» відійшли державі, футбольний клуб «Дніпро» розвалився, активи Коломойського по всьому світу арештовані.
Група «Приват» втрачає вплив на «Укрнафту». Авіакомпанія МАУ терпить збитки. Феросплавний бізнес Коломойського, Боголюбова постраждав через схеми «Роттердам+», виснажливі судові тяжби з Віктором Пінчуком закінчилися дорогим мировою угодою. Більш того, самого Коломойського на Україні звинувачують у шахрайстві на $5,5 млрд.
Стан Коломойського за п’ять років зменшилася вдвічі. В 2019-му Forbes оцінив активи бізнесмена вже в $1 млрд.
Багато неприємності Коломойського викликані конфліктом з президентом Петром Порошенком.
«Ми ніде не змагаємося з Порошенком, але я йому опонент. Опонент світоглядний», — говорив бізнесмен в інтерв’ю DW.
Націоналізований «ПриватБанк»
Держава забрала «ПриватБанк» в момент, коли на нього припадало близько 17% чистих активів банківського сектору України. Через банк проходила майже половина всіх карткових транзакцій в країні. У банку було близько 20 млн клієнтів, які зберігали в ньому понад 180 млрд грн ($6,84 млрд).
В банківську групу «Привату» входили також «дочки» банку Росії, Італії, Латвії, Грузії та на Кіпрі — це був єдиний банк українського походження з такою мережею в світі. На Україні групі «Приват» також належав «А-Банк».
Націоналізація «Приватбанку» в грудні 2016-го пройшла відносно мирно. Але вже на наступний ранок після націоналізації глава Нацбанку України Валерія Гонтарєва публічно заявила про масштабні порушення в банку.
Через кілька місяців риторика стала ще жорсткіше: нове керівництво банку прямо звинуватив колишніх акціонерів у великому шахрайстві. Коломойський, у свою чергу, став називати держава рейдером.
На замовлення НБУ детективи збирали докази масштабного шахрайства в «Приваті».
«”ПриватБанк” фінансовою пірамідою. 95% корпоративних кредитів видано кільком десяткам компаній, пов’язаних з Коломойським і Боголюбовим», — уклав Нацбанк за підсумками розслідування американського детективного агентства Kroll.
Тепер у Коломойського немає банківського бізнесу. Частина банківських активів Коломойський і його партнер втратили ще до націоналізації: «Москомприватбанк» продали «Бинбанку» у квітні 2014-го, італійський філія закрили в кінці 2016-го. «А-Банк» за рік до націоналізації «Приватбанку» купили брати Ігор і Григорій Суркіси.
Разом з «ПриватБанком» держави відійшли його іноземні активи — кіпрська «дочка» і 46% латвійського філії (решта розподілені між низкою компаній і фізичних осіб, серед яких — Коломойський і Боголюбов).
Паливний бізнес
Якщо «ПриватБанк» був фінансовим центром бізнес-імперії, то паливно-енергетичні активи забезпечували групі безперебійний приплив готівки.
Група «Приват» контролювала всі ланки виробничого процесу в паливному бізнесі — від видобутку і транспортування нафти до переробки і продажу у роздріб через одну з найбільших в Україні мереж АЗС.
В центрі цього напряму бізнесу — компанія «Укрнафта». Коломойський і Боголюбов фактично контролювали компанію з 2003 року. «Приват» володіє 40% акцій «Укрнафти». Мажоритарним акціонером весь цей час був «Нафтогаз», у якого 51%.
В останні роки вплив Коломойського на компанію сильно ослаб. Але до зміни менеджменту «Укрнафта» своєрідно співпрацювала з іншими активами групи, що приносило останнім мільярдний прибуток.
Наприклад, за даними НАБУ, десятки пов’язаних з Коломойським компаній регулярно отримували від «Укрнафти» величезні передоплати за неіснуючі поставки нафтопродуктів. За іншою схемою, фірми приватівців відбирали нафту на сотні мільйонів доларів, не розраховуючись за неї. Всього, за даними слідства, структури «Привату» повинні «Укрнафті» 18 млрд грн ($710 млн).
Тим не менш, група «Приват» залишається ключовим гравцем на паливному ринку України. Кременчуцький нафтопереробний завод — єдиний НПЗ на Україні. Коломойському як і раніше належать більше тисячі заправок, бренди Avias, ANP, Energy і Sentoza.
На чесному слові і на одному крилі
Коломойський — співвласник МАУ, найбільшої авіакомпанії країни. Стратегічну важливість МАУ важко переоцінити: експерти неодноразово відзначали, якщо компанія припинить діяльність, на українському авіаринку трапиться колапс.
За останні п’ять років зростання пасажиропотоку МАУ не опускався нижче позначки в 15% за рік. У 2014-му авіакомпанія генерувала 54% пасажирів основного аеропорту країни — «Борисполя» (3,7 млн пасажирів з 6,9 млн). У 2018 році МАУ перевезла 8 млн осіб — майже вдвічі більше, ніж в 2014-м. Положення компанії у «Борисполі» також посилився: її послугами користувалися вже дві третини пасажирів аеропорту.
Незважаючи на зміцнення ринкових позицій, МАУ не приносить прибуток. Наприкінці 2018 року перевізнику не вистачало коштів навіть на виплату зарплат співробітникам, почалися скорочення персоналу. З 2014-го у компанії був тільки один прибутковий рік — у 2016-му вона принесла акціонерам 387 млн грн ($15 млн).
МАУ накопичила великі борги перед «Украерорухом» і «Державіаслужбою». За різними оцінками, загальний борговий портфель перевізника перевалив за 1 млрд грн ($40 млн). МАУ частина боргів не визнає і намагається оскаржити їх у судах.
Медіагрупа
У 2014 році до складу «1+1 Медіа» входило шість телеканалів— «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПЛЮСПЛЮС», «1+1 International» і «УНІАН-ТБ». Також «Привату» належить інформагентство УНІАН.
П’ять років тому телеканал «1+1» лідирував на українському ринку за часткою телеперегляду (11%) і займав друге місце після Першого національного технічного покриття території України — 95%. У 2018-му частка каналу за телепереглядом впала до 10,3%. Сьогодні він займає друге місце, поступаючись телеканалу «Україна» Ріната Ахметова.
Але показники телеперегляду всій телегрупи з 2014 року зросли — 21,6% на лютий 2019-го, п’ять років тому було на 2,4% менше. Холдинг запустив ряд нових нішевих каналів: в 2014-му з’явився телеканал «Бігуді», роком пізніше — «Квартал ТБ», що став спільним проектом зі «Студією Квартал 95» Володимира Зеленського. У 2017-му разом з Viacom Media Networks група запустила українську версію каналу комедійних серіалів Paramount Comedy. Також холдинг вийшов на ринок платного телебачення.
З 2016 року періодично з’являлися чутки, що медіагрупи «1+1» хочуть купити. Покупцями зазвичай називалися структури, що діють в інтересах президента Петра Порошенка.
З 2016 до початку 2017 року тривала епопея з продовженням ліцензії каналу «1+1». В кінці 2017-го Держкіно заборонило показ на Україні рейтингового серіалу «Свати».
Металургія
В ході великої приватизації Коломойський з Боголюбовим придбали десятки активів у металургії та енергетиці. Серед партнерів по гірничо-металургійному комплексу виявилися Рінат Ахметов, Новинський і Віктор Пінчук. В енергетиці — Костянтин Григоришин, брати Ігор і Григорій Суркіси.
Незадовго до кризи 2008 року «Приват» продав велику частину металургійних активів групи «Євраз» Романа Абрамовича. Базовим для групи Ігоря Коломойського залишився феросплавний бізнес.
Ядром феросплавного бізнесу «Привату» довгий час були Нікопольський, Запорізький і Стахановський феросплавні заводи, Марганецький та Покровський Гзк. Структура власності в цих активах завжди була складною. За Нікопольський феросплавний завод Коломойський довгий час «буцався» з Віктором Пінчуком — і переміг. Під загрозою реприватизації в середині нульових він переконав Пінчука створити спільний феросплавний холдинг, де 30% дісталося холдингу Пінчука EastOne, близько 50% — групі «Приват», ще 20% — росіянам VS Energy.
Спільно з СКМ Ріната Ахметова «Приват» володів Криворізьким залізорудним комбінатом, Новотроїцьким рудоуправлінням і Докучаєвським флюсо-доломітним комбінатом.
Кілька підприємств «приватівці» з партнерами втратили із-за війни на Донбасі: на контрольованих територіях залишилися Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат і Стахановський феросплавний.
Невідомо, чим закінчився конфлікт «Привату» з «Євраз» — холдингом Романа Абрамовича.
«Унікальний пройдисвіт, він навіть нашого олігарха Абрамовича надув», — ця цитата президента РФ Володимира Путіна прославила Коломойського далеко за межами України.
Ще в 2007-му приватівці продали росіянам кілька великих металургійних активів, отримавши за умовами операції майже 10%-ву частку в російському холдингу. На кінець 2013 року вона знизилася до 2,3%. Вже три роки «Євраз» не вказує Коломойського серед найбільших акціонерів. Як уточнював сам олігарх в інтерв’ю DW, у 2012-му Абрамович уклав з ним мирову угоду. Деталі цієї угоди невідомі.
Будучи виробником 90% енергоємної феросплавної продукції на Україні, Коломойський сильно постраждав від формули «Роттердам+». Ця модель ціноутворення встановлює вартість електроенергії для промисловості з урахуванням європейських цін на вугілля і дуже вигідна ДТЕК Ріната Ахметова.
За оцінкою екс-члена НКРЭКУ, а нині представника президента Зеленського в уряді, Андрія Геруса, формула приносила Ахметову близько 12 млрд у рік. Частина цих грошей — збитки Коломойського.
Імперія завдає удару у відповідь
Незважаючи на важке становище, Коломойський не здавався. В українських та іноземних судах знаходиться кілька сотень справ. Якщо він виграє, то є шанс повернути банк та інші націоналізовані активи, а також отримати багатомільярдну компенсацію за давнім справі «Укрнафти». Але поки президентом залишався Порошенко, такий сценарій виглядав малореалістичним. Тепер можна вважати, що завдання № 1 — домогтися зміни президента в країні — олігарх вирішив з блиском.
Першими відчули вітер змін українські судді.
Окружний адмінсуд Києва 18 квітня за позовом Коломойського скасував рішення про націоналізацію «Приватбанку». Суд вирішив, що процедура порушувала норми законодавства.
19 квітня суд прийняв ще одне рішення щодо націоналізації «Приватбанку» на користь Коломойського і скасував рішення НБУ щодо визначення переліку пов’язаних з банком осіб 20 квітня вже третій суд підтримав сторону Коломойського у справі «Приватбанку»: Печерський суд Києва ухвалив рішення про розірвання договору особистого поручительства Коломойського за кредитами рефінансування “Приватбанку” на суму 9,2 мільярда гривень (23 мільярда рублів), отриманих з його націоналізації. 26 квітня з’ясувалося, що Коломойський подав п’ять нових позовів на НБУ з метою скасувати свою заборгованість за кредитами Нацбанку.
14 червня Верховний суд України відмовився задовольнити скаргу націоналізованого «Приватбанку» і одночасно зобов’язав виплатити 25 мільйонів гривень (62,5 мільйона гривень) компанії Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.
5 липня Печерський районний суд Києва задовольнив клопотання ТОВ «Приватофис», пов’язаного з Коломойським, і зняв арешт з 415 об’єктів нерухомості компанії в рамках кримінального провадження, пов’язаного з видачею «ПриватБанком» кредитів пов’язаним особам.
Ще навіть не встигли привести до присяги нових народних депутатів і сформувати новий уряд, як феросплавні заводи Коломойського отримали перший серйозний бонус. Окружний адміністративний суд Києва по справі «Укренерго» проти феросплавних заводів прийняв рішення на користь останніх.
Тепер заводи можуть платити за електроенергію за пільговим тарифом, а всі інші учасники ринку — реальний тариф, який був встановлений для «Укренерго».
Thanks!
Our editors are notified.