Політбюро 2.0: Друзі Путіна готуються до зміни президента

Після 2024 року Росію чекає повна зміна еліти

Вплив ближнього кола Володимира Путіна за останні два роки зросла. Такий висновок зроблено у доповіді компанії «Мінченко консалтинг» про стан політичної еліти країни — «Політбюро 2.0 і антиистеблишментная хвиля».

За версією політологів, за два роки з моменту публікації попереднього звіту до складу вищої еліти країни увійшли секретар Ради безпеки Микола Патрушев і член ради директорів «Новатек» Геннадій Тимченко.

Позиції Патрушева посилилися за рахунок того, що він став «ключовим переговірником на американському напрямку» в умовах погіршення відносин із Заходом, вважають аналітики. Крім того, Патрушев «значимо посилив» свій вплив на економічні процеси. У підсумку, на думку авторів доповіді, Радбез став четвертим контуром „Великого уряду-2“», в яку вже входять кабмін, адміністрація президента і ключові держкорпорації.

Тимченко збільшує число своїх союзників в органах виконавчої влади та успішно розвиває проекти, особливо розвиток інфраструктури Північного морського шляху, наприклад «Арктик СПГ-2», зазначено в доповіді.

Всього в новій версії «Політбюро 2.0», за версією «Мінченко консалтинг», 10 чоловік: крім вже названих, це Володимир Путін, Дмитро Медведєв, Сергій Собянін Сергій Чемезов, Сергій Шойгу, Ігор Сєчін а також бізнесмени Юрій Ковальчук і Аркадій Ротенберг.

Серед «кандидатів» на входження в найближчий коло Путіна — глава Ощадбанку Герман Греф, генпрокурор Юрій Чайка, голова Центробанку Ельвіра Набіулліна, керівник ВТБ Андрій Костін і глава «Газпрому» Олексій Міллер. А також Володимир Володін, який потрапив у кандидати з ближнього кола.

У складі «Центрального комітету» «Мінченко консалтинг» згадує ряд олігархів — Леоніда Міхельсона, Володимира Лісіна, Вагіта Алекперова, Володимира Потаніна, Алішера Усманова, Романа Абрамовича, Віктора Вексельберга, Віктора Рашникова, Іскандера Махмудова, Олега Дерипаску та Аркадія Воложа.

Доповідь називає «Політбюро 2.0» найвпливовішим неформальним політичним інститутом у Росії. Його члени можуть акумулювати значні ресурси, розпоряджатися ними і створювати власні мережі впливу», пишуть політологи. Разом з тим, вони все більше стикаються з антиистеблишментными настроями, які відзначаються і в інших країнах. «У суспільстві оформився стійкий запит на політиків нового типу, який на даний момент не відповідають повною мірою ні влада, ні опозиція», — пишуть автори доповіді.

Тим часом, вказують аналітики, державні компанії захоплюють все більше галузей економіки, деякі з яких створюються з нуля, наприклад, переробка сміття. Це призводить до додаткового перерозподілу ресурсів на користь членів «Політбюро 2.0».

Що насправді являє собою найближчий коло Путіна, як довго триватиме його вплив?

— Ситуацію, яка складається в політичній еліті Росії, описав ще Іван Крилов: «А ви, друзі, як не сідайте, все в музиканти не годитесь», — вважає депутат Держдуми третього і четвертого скликань, полковник у відставці Віктор Алксніс. — Ці люди потрапили у вищі органи влади не тому, що вони професіонали. Принцип відбору був один: особиста відданість Володимиру Путіну. Ця відданість грунтується на тривалому співробітництві, можна сказати, дружбу. Багато хто з них знайомі ще з середини 1990-х по знаменитому кооперативу «Озеро» в Ленінградській області.

Це дуже недурні люди. Нехай вони не є професіоналами, вони володіють всією інформацією. І тому розуміють, що Росія перебуває в системній кризі. Ця публіка, крім того, чудово розуміє: вся їхня влада тримається виключно на фігурі Путіна.

Між тим, рейтинг глави держави падає. Нагадаю, травневий опитування Вцвгд показало зниження рівня довіри до Володимира Путіна до тринадцятирічного мінімуму — 30,5%. Такі результати викликали критику Кремля, і змусили соціологів змінити методику оцінки. Судячи з новими даними, опублікованими 31 травня, Путіним задоволені більше 72% опитаних.

Але суті справи методика не змінює. Не виключаю, що через деякий час до Путіна будуть ставитися не краще, ніж до Михайла Горбачова або Борису Єльцину в кінцевій стадії їх політичної біографії.

Саме тому, я вважаю, в «колі першому» спостерігаються метання. Члени найближчого оточення вже прикидають, як жити після Володимира Володимировича. З одного боку, їм хочеться зберегти свої гроші і вплив. З іншого, вони розуміють: якщо вони і далі будуть забезпечувати виключно інтереси Путіна, є всі шанси залишитися на бобах після зміни президента РФ.

Тому, так, вони намагаються перерозподілити на свою користь якомога більше ресурсів. Просто тому, що після 2024 року такої можливості у них не буде.

— Найближчий коло Путіна дійсно схожий на Політбюро ЦК КПРС?

— На мій погляд, Політбюро все ж було структурою, в якій були присутні принципи. У тому числі — моральні. Крім того, в Політбюро існувала система стримувань і противаг, яка дозволяла ефективно працювати.

У путінському «Політбюро 2.0» нічого з перерахованого немає. Там кожен сам по собі, і кожен прораховує в розумі, кого з колег можна буде «з’їсти» в певній ситуації, а хто зможе стати лідером. Тому путінський коло — структура суто тимчасова. У критичній ситуації, я вважаю, його члени будуть керуватися принципом «порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих».

Узгодженої лінії вони зробити не зможуть. І просто розбіжаться по своїх палацах, а потім спробують втекти до Лондона — або кудись ще.

Словом, на мій погляд, є серйозні відмінності між радянською керівною структурою та путінської.

Додам, що інтереси членів Політбюро ЦК КПРС були сконцентровані в межах Радянського Союзу. Свідомо чи ні, вони повинні були зберігати політичну систему, представниками якої були, і якою керували.

Так, до 1990-му вони виродилися, і виявилися нездатними захищати інтереси країни. Але люди з «Політбюро 2.0» тим більше не будуть захищати ці інтереси.

Друзі Путіна, треба думати, уже підготували запасні аеродроми. Чи не кожен з них, за оцінками Forbes, є мільярдером, має розкішну нерухомість і бізнес за кордоном. Росія для них — лише місце, де вони заробляють гроші. Причому, з використанням адміністративного ресурсу, яким вони володіють, і який зараз намагаються посилити.

Словом, своє майбутнє вони з Росією не пов’язують. Члени Політбюро 2.0» — пасажири, які готові зійти на першій станції, як тільки виникне загроза їхнім інтересам всередині Росії.

— Чи означає це, що після відходу Путіна з поста президента російська еліта докорінно зміниться?

— Я вірю в те, що нинішня так звана еліта повністю піде. Вона не буде боротися до кінця. Так що, так, після відходу Путіна відбудеться докорінна зміна російської еліти.

Проблема тут лише в одному. Володимир Путін за роки свого правління повністю витоптав політичну поляну, і створив певний політичний вакуум. Саме тому ми сьогодні не бачимо політичних лідерів та впливових партій, які можуть скласти реальну конкуренцію Путіну і його оточенню.

Це відбувається не тому, що в Росії мало розумних, чесних людей, справжніх професіоналів. Просто сьогодні, ледве ці люди засвічуються в публічному просторі, їх починають тиснути. В результаті, у громадян виникає відчуття, що «нікого немає крім Путіна».

Це дуже погане відчуття, я вважаю. Тому що з відходом Путіна можлива ситуація безвладдя. І влада, що валяється на землі, можуть підібрати випадкові люди, які виявлять готовність йти до кінця.

У такій ситуації члени Політбюро 2.0», — переконаний — тут же слиняют. Система, яку вони створили, призначена не для процвітання Росії. Вона створена для збагачення самих элитариев. І якщо при зміні влади почнеться процес зведення дебету з кредитом, якщо буде проведений аналіз, у що перетворилася країна, нинішньої «елітки» доведеться відповідати. Впевнений, вона цього всіма силами намагатиметься уникнути.