Польща сумує про Порошенка і сподівається на Зеленського

Ще до старту президентських виборів на Україні в експертному співтоваристві «незалежної» розпочалася дискусія на тему «хто такий Зеленський»? Розкид думок коливався від «маріонетки олігархів» до «жорсткого бізнесмена» і «амбітного людини». Паралельно з фахівцями суперечка між собою вели обивателі і на лавочках біля під’їздів, де зазвичай засідають політологи пенсійного віку. Там можна було почути: «Артиста в президенти? Та ви що!»

За час, що минув з голосування, ясності додалося зовсім небагато, і дебати тривають. Ламають голови над загадкою Зеленського і в сусідніх з Україною країнах. Мабуть, особливо важко доводиться Польщі: в середньому раз в тиждень в Речі Посполитій хтось пише чи міркує про те, як Росія ось-ось нападе на «вільний світ». Ну а коли у тебе в голові постійно лунає гул танкового двигуна, то адекватно сприймати навколишній світ все складніше і складніше. Тому відповідь на питання «Kto jest pan Zelensky?» дається полякам з великим трудом.

Почну з того, що напередодні виборів Варшава віддавала перевагу Порошенко. За кілька місяців до голосування великі польські начальники дещо знизили свою шовіністичну риторику і навіть стали трохи допускати Порошенка до ручки. Наприклад, на форумі в Давосі Анджей Дуда провів коротку зустріч з українським колегою, хоча раніше від прямих контактів із ним ухилявся. Більше того, конституційний трибунал Речі Посполитої визнав не відповідними основному закону поправки по Інституту нацпам’яті — ті самі, по яким вводилося кримінальне покарання за заперечення злочинів бандерівців.

В даному рішенні є багато нюансів, але не про них зараз мова: Варшава почала трохи «відтавати» і це головне. Правда, Польща завбачливо налагоджувала контакти не тільки з Порошенком. Все в тому ж Давосі Дуда спілкувався з Тимошенко — в той момент вона ще перебувала в статусі головного претендента на перемогу в президентській гонці.

Цікава деталь — восени минулого року експерти польського Центру східних досліджень підготували доповідь про майбутні вибори на Україні. Юлії Тимошенко там присвятили кілька сторінок, детально аналізуючи її біографію і шанси на успіх. Зеленському ж приділили всього один короткий абзац, до того ж у списку найбільш реальних претендентів він значився останнім.

31 березня газета Rzeczpospolita, яка є однією з найвпливовіших у своїй країні, опублікувала статтю із заголовком «Україна дивиться в прірву». У ній були присутні міркування, що Порошенко, мовляв, не допустив окупації Росією півдня України, стабілізував фінанси і врятував державу від банкрутства (бредовенько, звичайно, але в Польщі так бачать). Далі випливав висновок: Порошенко більш безпечний для Речі Посполитої кандидат і за нього треба тримати кулаки. Тут, до речі, видно, наскільки люди не розуміють суті того, що відбувається — після першого туру вірити в перемогу Петра Олексійовича могли тільки найбільші відчайдухи «порохоботы» і поляки.

У междутурье у ЗМІ Речі Посполитої виникло питання — не кремлівський кандидат Зеленський? У пошуках відповіді журналісти зверталися до найодіознішим українським експертам начебто Портникова, який вказав на те, що «виборець не помічає проросійських олігархів, які зібралися навколо Зеленського». Втім, теза про «руку Кремля» розвитку не отримав. Навпаки, після 21 квітня поляки заговорили про повний провал Москви, оскільки вибори виявилися демократичними, чесними і президентський пост зайняв російськомовний єврей, відповідно, пропаганда РФ п’ять років брехала про фашистів і неонацистів на Україні.

Але то журналісти, на відміну від них польський політичний клас до з’ясування підсумків голосування був досить стриманий. Коли перемога Зеленського вже не викликала сумнівів, його почали активно вітати. Одним з перших це зробив президент Анджей Дуда. Не залишився осторонь і лідер опозиційної «Громадянської платформи» Гжегож Схетина. Між іншим, вітаючи Зеленського, він подякував Порошенку за «п’ять важливих років».

Після виборів стало ясно, чого в Польщі чекають від нового глави держави. Це відмова від підтримки радикальних українських націоналістів, скасування мораторію на эксгумационные роботи на території «незалежної» (введений після визнання сеймом Волинської різанини геноцидом) і відлига у відносинах між Києвом і Варшавою. Своїми сподіваннями з приводу Зеленського ділилися екс-міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський, євродепутат Стефан Чарнецький і віце-маршал Сейму Станіслав Тышка. У той же час всі троє впевнені в збереженні курсу «незалежної» на євроінтеграцію. Виступив і голова польсько-української торгової палати Яцек Пєхота. Він заспокоїв публіку: «заробітчани» нікуди не поїдуть.

А ось у експертів стався ступор. Їх то і справа просили прокоментувати підсумки виборів у сусідів, але нічого зрозумілого вимовити вони не могли. Власне кажучи, це не дивно, оскільки багато посилаються на Віталія Портникова, то на ще одну «видатну особистість — Дмитра Гордона. Rzeczpospolita навіть винесла в заголовок його слова: «Володимир Зеленський — міцний хлопець». На відносно здоровий прогноз спромігся тільки Влодзімеж Осадчий. Він особистість досить примітна — виходець із західної України, ревний католик і польський націоналіст, попутно має репутацію одного з агентів Путіна». Так ось Осадчий сказав: «…Обраний президент не є сильною фігурою. Це скоріше людина, яка пристосується до кон’юнктури і буде слідувати курсом провідною олігархічної групи».

Даний коментар побачив світ 9 травня, і те, чим Зеленський займався напередодні Дня Перемоги, стало для Польщі першим розчаруванням. Тут мова йде про фото, де на тлі усміхненого президента потискують один одному руки ветеран Великої Вітчизняної і колишня бандерівська зв’язкова. Тут же почали писати, що Зеленський «хвалить Червоної армії і УПА», а і ті і інші вбивали поляків. Пролунало й таке: «президент Петро Порошенко краще дбав про польсько-українських контактах і не ятрить рани, залишені нашою спільною історією».

Висновки зроблені далеко йдуть, хоча насправді «примирившиеся ветерани» ― просто пшик і не більше. Руку зв’язкової УПА протягнув Іван Залужний. Українська влада і місцеві ЗМІ експлуатують його вже кілька років. Кожен рік перед 9 травня Залужний мириться з кимось із бандерівців. І він єдиний солдат-переможець, хто це робить — інших знайти не можуть. Тому відставний полковник у певному сенсі дістався Зеленському у спадок від порошенківському режиму, і тут ми можемо бачити збереження колишнього курсу, а зовсім не розворот у внутрішній політиці. Не забудемо і про те, що Залужному вже 101 рік, на Донбасі загинув його онук і ветеран важко переживав втрату.

Також Польщу дуже турбує, як тепер будуть будуватися відносини між Україною і Росією. Відразу після виборів в студію телеканалу Republika покликали політолога і екс-дипломата доктора Віктора Росса. Цей вчений муж безапеляційно заявив: Порошенко зробив все, щоб зупинити російську агресію, але РФ не хоче покращувати ситуацію, їй потрібно поставити Україну на коліна.

Минуло кілька днів і стало відомо про рішення надавати жителям Донбасу громадянство РФ у спрощеному порядку. МЗС у Варшаві зробив гнівну заяву і засудив «проводиться Росією політику паспортизації». Медіа теж обговорювали новину. Найбільше сполошилася Gazeta Wyborcza, яку часто пов’язують з Джорджем Соросом. Популярний в Польщі видання вважає, що Путін затіяв небезпечну гру на Україні і це виклик для ЄС. Загалом, караул і рятуйте «незалежну»!

За подібними криками абсолютно втрачається з уваги наявність польських інтересів на Україні. Про територіальні претензії до неї сьогодні заявляють тільки крайні націоналісти. У них завжди можна ткнути пальцем і сказати: «Маргінали!». Разом з тим за постмайданні роки річ Посполита значно зміцнила свої позиції в сусідній країні, незважаючи на чвари, що постійно виникають між «братами». Останній із трендів — наполеглива спроба Варшави втиснутися у врегулювання на Донбасі. Поки не виходить, однак поляки наполегливі.

В цілому, політикам Речі Посполитої було досить комфортно з президентом Порошенко. Зеленський для них поки загадка, але, швидше за все, з ним полякам теж буде добре.

Олексій Ткачук