За багатовікову російську історію траплялося всяке. На жаль, мали місце і ганебні події. У 1610 році за фактичної підтримки російського уряду польські війська увійшли в Московський кремль. Такий крок привів до повної втрати державної незалежності та міжнародного впливу. Таким видався апогей якого по Росії Смутного часу.
Зрада Росії власною елітою і скинення Шуйського
Сигізмунд III скористався російськими чварами і зрадою бояр./Фото: images-na.ssl-images-amazon.com
Польські загарбники з Лжедмитрієм I на чолі вторгалися в межі Московської держави ще при Борисі Годунові. Під час піднятого Шуйським бунту самозванець був убитий. Однак великим авторитетом Шуйський не користувався. До 1610 році він остаточно втратив свою силу, фактично керуючи лише частиною російських територій. Бояри, прагнучи залишатися при владі і не втрачати капітали, вирішили заручитися зовнішньою підтримкою, скориставшись чварами у власній державі. Шуйський був позбавлений влади, а на трон запрошений 15-річний польський принц. Правда, був висунутий ультиматум: прийняття поляком православ’я і передача Боярської думі основних державних повноважень. Влітку 1610-го російська делегація з’явилася на переговори з польською владою.
Сигізмунд III проти умов не заперечував, погодившись навіть на зміну сином віри. Він готовий був давати будь-які обіцянки, розуміючи, що головне – отримати владу. 17 серпня був підписаний договір про вступ польського королевича на царство, і російські посли присягнули йому на вірність. Саме по собі воцаріння на російський трон Владислава спочатку не викликало відторгнення в народі. Передбачалося, що московська земля стане рівноправній Польщі без спроб насадження католицизму.
Невдоволення новими керівниками і насильне окатоличення
Вигнання поляків із Кремля./Фото: indicator.ru
Однак поляки вирішили приборкати напівдиких російських покатоличенням, не проявляючи ні найменшого поваги до традиційної місцевої вірі. За свідченням очевидця Буссова, в московських храмах знімалися дорогоцінні ризи, прикраси та оздоблення з дорогоцінних каменів і перлів. Польські солдати швидко багатіли на розкрадання православних церков. Ще вчора впливове Московська держава виявилося в остаточному занепаді, фактично припинивши своє існування в нинішньому безсиллі. Що сприяло такому положенню бояри вже й самі не знали, як бути і кому кланятися.
Польські війська на той момент перебували досить близько до Москви: у Ходынской заплаві і на Хорошевских луках. Герой клушинской битви гетьман Жолкевський був уповноважений будь-якими силами забезпечувати панування в російській столиці юного Владислава. З цього моменту на два наступних роки в Москві розмістився польський військовий гарнізон на чолі з Олександром Гонсевским. Участь російської боярського уряду в державних справах при цьому скотилося до мінімуму. Однією з умов укладеного з поляками договору була видача Шуйського. І вже 29 жовтня 1611-го по варшавським вулицях у відкритій возі везли полоненого поваленого правителя, якому довелося публічно схилитися перед Сигізмундом III і відкрито визнати себе переможеним Річчю Посполитою. Це був польський тріумф і одночасно втрата російської честі.
Народне ополчення, поразка гетьмана Ходкевича і невтручання Сигізмунда
Б. А. Чориков «Великий Князь Дмитро Пожарський звільняє Москви»./Фото: upload.wikimedia.org
До весни 1611-го небайдужі до долі російського держави козаки Трубецького обложили Москву. До них приєдналося сформоване в околицях народне ополчення. Рятувати обложених висунулася польська армія Ходкевича. З урахуванням сформованої ситуації друге ополчення негайно зібрали в Ярославлі Мінін і Пожарський, також попрямувавши до місця подій. У відбулася битва польських завойовників з повсталими російськими захисниками останні здобули беззаперечну перемогу. Відстоявши підступи до міста, ополченці взяли під контроль частину території Москви. Однак забаррикадировавшиеся в Кремлі поляки продовжували чинити опір.
Російські лідери вирішили не витрачати зайві сили на штурм, а дочекатися, поки приречені на голод поляки здадуться самі. Пожарський навіть запропонував противнику життя і свободу в обмін на добровільну здачу. Однак поляки відхилили ці умови, розраховуючи на швидку допомогу короля Сигізмунда. Останній же, дізнавшись про поразку Ходкевича, зайняв вичікувальну позицію, не кваплячись визволяти співвітчизників.
Голодна облога, трупи в Кремлі і початок правління Романових
Перед поширенням на престол першого Романова Польща ледь не поглинула росіян./Фото: sputnikipogrom.com
У перший час обложені поляки харчувалися старими запасами. Далі в хід пішли собаки, кішки і голуби. Як писав польський історик Валишевский, не що здавалися солдати виварювали знайдений в Кремлі пергамент, отримуючи з нього рослинний компонент як мізерної їжі. При цьому страждали не тільки поляки. Разом з ними за кремлівськими стінами голодували і росіяни, які опинилися в заручниках. Вони ще і ризикували власними життями, бо як збожеволілі від безвиході інородці могли піти на будь-які кроки.
Страшні картини людського відчаю описував після російського полону ворожий полковник Будзило, який був у ті дні в Кремлі. Він стверджував, що батьки їли власних дітей, панове харчувалися слугами. Використовувалися в їжу і трупи померлих від голоду товаришів. Далі поляки переключилися на росіян. Боярські родини закривалися на своїх обійстях від голодних безумців на всі замки. В одному з таких переховувався і Михайло Романов – майбутній перший цар з Романових.
Кінець цього жаху був покладений волею російських військ. 1 листопада 1612-го народне ополчення взяло Китай-місто штурмом, змусивши польських окупантів відкрити ворота Кремля. Нечисленні вижили вирушили під конвоєм з російським острогів, частина з них навіть повернулися на батьківщину. Були врятовані і бояри з Федором Мстиславским на чолі, одним з організаторів здачі Москви полякам. 11 липня 1613 року в стінах Успенського собору Московського Кремля на царювання вінчали Михайла Федоровича, що знаменувало прихід до влади династії Романових.
Визволитель ж Москви, князь Пожарський, був занадто хороший для того, щоб стати новим царем.
Thanks!
Our editors are notified.