Понеділок починається в четвер

У понеділок, в десять годин, блідий Парубій у вишиванці, одягненою поверх нижньої білизни, відкриє урочисте засідання Верховної Ради, присвячене практично повністю іна… і в пі… інавгурації президента Володимира Зеленського.

Ви уявляєте, який у людей траур? Глибокий і щирий. Вони повинні «коронувати клоуна», який їх розпустить. Ймовірність такого розвитку подій – приблизно 90 відсотків. Звернули увагу, скільки «шахраїв» проголосувало за те, щоб сходження відбулося саме 20 травня? 315.

Трохи більше, ніж конституційна більшість. Ось що приїзд Бені животворящого робить! Безпосередньо пов’язую ці дві події. Ігри закінчилися, почалася реалізація бізнес-проекту, де громадянин Зеленський Володимир Олександрович є найціннішим активом Ігоря Валерійовича за всю історію його нелегкій бізнесової діяльності. Алілуя!

І, головне, яка іронія долі: в «день вишиванки», коли сесійну залу Ради нагадує передбанник сільській лазні в процесі колективної миття, перелякані, різко втратили колишню патріотичний запал кнопкодави слухняно тиснули кнопки, підводячи себе під розпуск. Вони, бідолахи, сподіваються, що Ігор Валерійович виконає свою обіцянку і не дасть своєму «активу» достроково припинити повноваження «самої національно-орієнтованої Ради» в осяжній історії людства. За винятком епізоду з динозаврами. Там все складно і заплутано. Безумовно, Коломойський господар свого слова. Святе діло розвести лохів, які вірять в казки, які він розповідав на ніч якомусь штемпу з підозрілою капустяної прізвищем. Або кінської? Не пам’ятаю. Процес пішов, справа зрушила з мертвої точки, і на якийсь майданчику перед музеєм дискантом закричав Вакарчук. Партію, отже, створює. Називається «Голос». Або «Схлип». Взагалі не важливо. Заскрипіли невидимі шестерні зміни влади. У кабінет до Петру Олексійовичу занесли картонну коробку, в яку почесний «томосоносец світу» повинен скласти особисті речі. Ну там заповітну фляжку, ополовиненную пляшку та іншу порожню тару, яку можна здати і отримати живі гроші.

Водночас Окружний адміністративний суд приступив до розгляду позову про заборону чиновникам «категорії А», до яких належить президент, міністри та інші стовпи полеглого режиму, виїжджати з країни протягом півроку. Випадковий збіг, я думаю.

«Порохоботы», які в останні тижні заспокоїлися і навіть почали створювати якийсь номерне рух «Неповноцінна півлітрівка» (25 відсотків), раптом знову відчули холодний подих північного хутрового звіра. Цей день настав. Вони так знущалися над постійним перенесенням дати інавгурації, «сміливим поводженням» Парубія, що почали вірити в якісь ефемерні привиди кшталт «тріумфального повернення Порошенка». Він як би продовжує рулити, влада в них. Але тут лязгнул затвор. Коротше, знову почали збиратися в Європу з криками «не можу жити в одній країні з цим ватним бидлом».

У Зеленського вже пообіцяли різні «фішечки» на інавгурацію. Тут найголовніша «родзинка», на мій погляд, не про…ться в перший же день. Уявлення, безумовно, буде епічним, оскільки виступати перед політичними трупами – це вже саме по собі веселе видовище. Дуже цікаво, хто приїде подивитися на процес передачі влади. Приміром, кого пришлють Штати? Хто привітає, хто промовчить? Маса різноманітних тонкощів, розриви «пуканов» та інша цікава нісенітниця. Знову ж бенкет з олігархами з нагоди інавгурації. В якій якості буде присутній Ігор Валерійович? Посаджений батько президента? Так він начебто на волі, ніхто за ним не приїде.

Відразу ж після «коронації» Зе стає головним ньюсмейкером нації. Усі новини будуть пов’язані з його першими кроками. Головна інтрига – розпуск Ради. Потім кадрові призначення в його адміністрації. Хто потрапить, хто залишиться за бортом. Безумовно, будуть скандали. Куди потрапить, наприклад, Сергій Лещенко? Чи отримає посаду чи знову доведеться, бідоласі, смоктати гранти?

Хвилююся за Гройсмана. Він оголосив себе то сексистом, то центристом, але це навряд чи йому допоможе. У Ігоря Валерійовича є сильне бажання його м’яко, але безоплатно поиметь. Вже й наступника пригледів. Не Коболєва. Це розлучення для дурнів. Тобто для абсолютної більшості представників місцевого істеблішменту. Є креативні задумки, від яких Гройсман блідне і покривається потом. А шо робити… Час такий настав. Дуже невдало Слава Вакарчук вибрав час для презентації своєї «сили». На нього просто ніхто уваги не звернув. Знову зібралися якісь шанувальники Хілларі Клінтон, випускники і випускниці Стенфорда і інституту Аспена. Це такі «стайні», що спеціалізуються на постачання «менеджерів» для країн з проблемною демократією.

І оскільки в повітрі відчутно запахло достроковими парламентськими виборами, під кінець наведемо результати свіжої соціології у виконанні компанії «Рейтинг». Почнемо з «Голосу» Вакарчука. Прекрасні стартові позиції – 0,7 відсотка. Славі є над чим працювати. Якщо постаратися, то легко можна набрати 0,1. І це ще не межа! «Слуга народу» набирає майже 40 відсотків серед тих, хто визначився з вибором. По-моєму, це до фіга. На моїй пам’яті не було партій із таким стартовим рейтингом. На другій позиції «Опозиційна платформа» Юрія Бойка – майже 11 відсотків. Умовний «Блок Порошенко» ніяк не може зібрати в купу своїх прихильників з «сектора 25 відсотків» і демонструє рейтинг 10. Стійка тенденція до повного провалу. Тимошенко, талановито прос…шая виборчу кампанію разом з Петром, опустилася до позначки дев’ять відсотків. Ось і всі партії, які долають п’ятивідсотковий загороджувальний бар’єр. Де «Громадянська позиція» Толіка Гриценко? В ж…пе (3,7). «Партія миру» Ахметова? По сусідству (3,5). Поряд знаходиться ще один проект Ріната Леонідовича – Ляшко. Замикає парад лузерів «Самопомочь» Андрія Садового. Подумки аплодую.